укр.укр.
16:39
23 июля

Мы живем по
киевскому времени

 
Главная / Блоги / Авторы / Адвокат Морозов Е.А. (судебная защита) / Визнання фізичної особи недієздатною: порядок, строки, докази
Блоги

Адвокат Морозов Е.А. (судебная защита)


Визнання фізичної особи недієздатною: порядок, строки, докази
Визнання фізичної особи недієздатною: порядок, строки, докази
02 ноября 2016 16:43

Необхідно вказати, що законодавство України встановлює презумпцію психічного здоров'я людини, якщо інше не буде встановлено в законному порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 237 ЦПК України, заява про визнання фізичної особи недієздатною може бути подана членами її сім'ї, близькими родичами, незалежно від їх спільного проживання, органом опіки та піклування, психіатричним закладом.

ВАЖЛИВО: Перелік цих осіб є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Разом з цим, відповідно до п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 28 березня 1972 р. № 3 «Про судову практику в справах про визнання громадянина обмежено дієздатним чи недієздатним», якщо під час розгляду справи буде встановлено, що заяву подано неправомочною особою, суд повинен, не закриваючи провадження у справі, обговорити питання про заміну неналежного заявника належним виходячи з вимог ст. 105 ЦПК.

Основним, але не єдиним, доказом для визнання фізичної особи недієздатною,   встановлення над фізичною особою опіки та призначення опікуна  є висновок судово-психіатричної експертизи.

Як роз’яснено у п. 3 постанови Пленуму Верховного суду України  "Про судову практику в справах про визнання громадянина обмежено дієздатним чи недієздатним"  за № 3 від 28 березня 1972 року із змінами та доповненнями (надалі – «Постанова Пленуму»), даними про психічну хворобу можуть бути довідки про стан здоров'я,  виписка з історії  хвороби й інші документи, видані лікувально-профілактичними закладами.

За  положеннями частини першої статті 39 ЦК України фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.

При цьому діагноз психічного розладу не може базуватися на незгоді особи з існуючими в суспільстві політичними, моральними, правовими, релігійними, культурними цінностями або на будь-яких інших підставах, безпосередньо не пов'язаних зі станом її психічного здоров'я (ч. 1 ст. 7 Закону України «Про психіатричну допомогу»).

П.4. Постанови Пленуму вказує, що згідно   зі   ст.258  ЦПК  судово-психіатрична  експертиза  призначається у справах про визнання громадянина недієздатним.  В ухвалі  про  призначення  експертизи на вирішення експертів мають бути поставлені такі питання:

     1) чи хворіє даний громадянин на  психічну  хворобу;

     2) чи розуміє він значення своїх  дій  та  чи  може  керувати ними.

 Окремо необхідно вказати, що розгляд справ про визнання громадянина обмежено дієздатним  чи  недієздатним повинен відбуватися  з  обов'язковою участю представника органу опіки та піклування (п. 5 Постанови Пленуму).

Важливим елементом також є те, що за  загальним  правилом  громадянин вважається  недієздатним  з  часу  набрання законної сили рішенням суду про визнання його недієздатним.

У тих  випадках,  коли  від  часу  виникнення  недієздатності залежать певні правові наслідки,  суд на прохання осіб, які беруть участь  у  справі,  з  урахуванням  висновку  судово-психіатричної експертизи й інших даних про психічний стан громадянина, в рішенні може зазначити, з якого часу громадянин є недієздатним (п. 9 Постанови Пленуму).

 ВАЖЛИВО: Верховний суд України акцентує увагу, що суд має право, але не зобов’язаний визнати фізичну особу недієздатною.

Частиною другою статті 39 ЦК України встановлено, що порядок визнання фізичної особи недієздатною встановлюється ЦПК України.

Відповідно до статті 239 ЦПК України суд за наявності достатніх даних про психічний розлад здоров'я фізичної особи призначає для встановлення її психічного стану судово-психіатричну експертизу.

Метою проведення судово-психіатричної експертизи є з’ясування наявності чи відсутності психічного розладу, здатного вплинути на усвідомлення особою своїх дій та керування ними.

Правові,  організаційні і фінансові основи  судово-експертної  діяльності  з метою  забезпечення   правосуддя  визначає Закон України «Про судову експертизу».

Судово-експертна діяльність здійснюється    на   принципах законності, незалежності, об'єктивності і повноти дослідження (стаття 3 цього Закону).

Законодавство України  про  судову  експертизу складається також з інших нормативно-правових актів, зокрема  Порядку проведення судово-психіатричної експертизи, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України від 08 жовтня 2001 № 397 (далі - Порядок).

ВАЖЛИВО: Отже, при проведенні експертизи щодо наявності в особи хронічного, стійкого психічного розладу експерт повинен:

1. Дослідити стан психічного здоров’я особи протягом певного часу, пославшись на медичні документи, їх аналіз та особисте дослідження особи;

2. Зробити висновок щодо наявності в особи саме  стійкого, хронічного психічного розладу;

3. Визначити час, з якого в особи виникло таке захворювання;

4. Встановити чи повністю особа не здатна внаслідок цього захворювання усвідомлювати свої дії та керувати ними.

Відтак, з зазначених питань висновок експерта повинен бути повним та категоричним, та не має допускати іншого розуміння змісту, ніж зазначений.

  Нет комментариев
Если Вы заметили ошибку в тексте, пожалуйста, выделите её мышью и нажмите Ctrl+Enter