укр.укр.
23:15
17 ноября

Мы живем по
киевскому времени

 
Главная / Форум / Юридическая практика / Гражданское право и процесс / Несчастный случай. Несогласие потерпевшего с содержанием актов Н-5 и НПВ - подлежит рассмотрению в суде
Автор Тема
galina
Сообщений: 1
29-августа-2013 13:40
Несчастный случай. Несогласие потерпевшего с содержанием актов Н-5 и НПВ - подлежит рассмотрению в суде

В последнее время очень часто суды, рассматривая иски потерпевших от несчастного случая на несогласие с решением комиссии по расследованию "о признании несчастного случая не связанным с производством" и Актами Н-5 и НПВ, составленными этой комиссией - принимают решения о закрытии производства по делу, как не подлежащего рассмотрению в суде, мотивируя тем,что "суд не может перебрать на себя полномочия комиссии по расследованию и несогласие потерпевшего с актами должно рассматриваться органом государственного надзора по охране труда в порядке ст. 22 Закона Украины "Об охране труда" и п.п. 37, 38 Порядка № 1112".
По данному вопросу:
- 17.04.2013г. принято Постановление Верховного Суда Украины по делу № 6-29 цс 13 и высказана "Правовая позиция ВСУ" по делу № 6-29цс13,
- 19.06.2013. вынесено Определение ВССУ по делу № 6-19772ск13
согласно которых такие иски - подлежат рассмотрению в суде и рассматриваются судом в порядке гражданского судопроизводства.

ПОСТАНОВА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 квітня 2013 року м. Київ

Справа № 6-29цс13

Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України у складі:головуючого Яреми А.Г.,
суддів: Григор’євої Л.І., Гуменюка В.І., Охрімчук Л.І., Онопенка В.В., Романюка Я.М., Сеніна Ю.Л., –

розглянувши в судовому засіданні заяву заступника Генерального прокурора України про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 6 липня 2012 року у справі за позовом ОСОБИ_1 до відкритого акціонерного товариства “Укртелеком”, третя особа – відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим, про визнання нещасного випадку таким, що пов’язаний з виробництвом, зобов’язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и л а:

У жовтні 2008 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом, мотивуючи вимоги тим, що з 5 вересня 1997 року по 14 квітня 2008 року вона за трудовим договором працювала у Кримській філії відкритого акціонерного товариства “Укртелеком” (далі – ВАТ “Укртелеком”). У березні 2007 року при виконанні трудових обов’язків з нею стався нещасний випадок, який позбавив її працездатності та призвів до інвалідності.
За наслідками чотирьох розслідувань нещасного випадку на підприємстві, проведених комісією з розслідування нещасного випадку, було складено акти за формою Н-5 та формою НПВ.
Посилаючись на зазначені обставини, позивачка просила скасувати акти Н-5 і НВП від 31 січня 2008 року, встановити факт нещасного випадку, що стався з нею на підприємстві в березні 2007 року внаслідок дії шкідливої речовини – формальдегіду, та зобов’язати ВАТ “Укртелеком” скласти акти за формою Н-1 і Н-5.
Рішенням Центрального районного суду м. Сімферополя АР Крим від 5 лютого 2010 року позов ОСОБИ_1 залишено без задоволення.
Ухвалою апеляційного суду АР Крим від 15 березня 2012 року провадження у справі закрито.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 6 липня 2012 року судові рішення першої й апеляційної інстанцій залишено без змін.
Заступник Генерального прокурора України звернувся до Верховного Суду України із заявою про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 6 липня 2012 року з підстави неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а саме ст. 22 Закону України “Про охорону праці”, п. п. 10, 13, 38 постанови Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2004 року № 1112 “Про порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві”, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах. Заявник просить скасувати ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 6 липня 2012 року, ухвалу апеляційного суду АР Крим від 15 березня 2012 року та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
На обґрунтування заяви заступник Генерального прокурора України додав копії постанови Верховного Суду України від 28 листопада 2011 року та ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 грудня 2011 року.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення заступника начальника відділу Генеральної прокуратури України ОСОБИ_2, дослідивши матеріалами справи та перевіривши викладені в заяві заступника Генерального прокурора України доводи, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що заява підлягає частковому задоволенню з нижченаведених підстав.
Відповідно до вимог ст. 360-4 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) Верховний Суд України скасовує судове рішення у справі, яка переглядається, з підстави неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, якщо встановить, що воно є незаконним.
Під час розгляду справи судами встановлено, що ОСОБА_1 з 5 вересня 1997 року по 14 квітня 2008 року за трудовим договором працювала у ВАТ “Укртелеком”. У березні 2007 року при виконанні своїх трудових обов’язків з ОСОБОЮ_1 стався нещасний випадок на підприємстві, внаслідок якого вона отримала трудове каліцтво і стала інвалідом 3-ї групи за захворюванням “бронхіальна астма”, що виникло в результаті дії формальдегіду.
За наслідками розслідування вказаного нещасного випадку комісією з розслідування 16 червня 2007 року складено акт розслідування нещасного випадку за формою Н-5, а також акт про нещасний випадок, не пов’язаний з виробництвом, за формою НПВ. 24 липня 2007 року комісією проведено дорозслідування нещасного випадку на підприємстві, складено акти розслідування за формою Н-5 і НПВ, у яких вказано, що нещасний випадок, який трапився з ОСОБОЮ_1, не пов’язаний із виробництвом. Зазначені акти було затверджено роботодавцем.
Не погодившись із висновками розслідування комісії щодо обставин та причин нещасного випадку на підприємстві, потерпіла ОСОБА_1 звернулася до територіального управління Держгопромнагляду в АРК. Провівши перевірку розслідувань комісії, цей територіальний орган встановив факти порушень п. п. 13, 17 постанови Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2004 року № 1112 “Про порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві”. У ході розслідування акти за формами Н-5 і НПВ від 16 червня та від 24 липня 2007 року територіальним органом були скасовані.
31 січня 2008 року спеціальною комісією було проведено повторне розслідування нещасного випадку на підприємстві та складено акти за формами Н-5 і НПВ.
З висновку експертної комісії Міністерства охорони здоров’я АР Крим від 29 січня 2009 року вбачається, що стан здоров’я ОСОБИ_1 погіршився внаслідок дії на її організм отруйної летючої речовини – формальдегіду, 2-го класу небезпеки, знайденого органами СЕС на її робочому місці.
2 грудня 2010 року судово-медична експертиза встановила, що розвиток бронхіальної астми ОСОБИ_1 пов’язаний із підвищеною наявністю формальдегіду в її робочому кабінеті.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та закриваючи провадження у справі, апеляційний суд виходив із того, що суд не може перебирати на себе повноваження комісії з розслідування нещасного випадку на підприємстві, не взявши при цьому до уваги, що спори про встановлення факту нещасного випадку на підприємстві не підлягають розгляду в суді.
З такими висновками апеляційного суду погодився й суд касаційної інстанції.
Разом із тим, за змістом ст. ст. 3, 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Відповідно до ст. 22 Закону України “Про охорону праці”, п. п. 10, 13, 38 постанови Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2004 року № 1112 “Про порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві” роботодавець повинен організувати розслідування нещасного випадку, для чого зобов’язаний негайно своїм наказом утворити комісію з розслідування нещасного випадку.
Зазначена комісія зобов’язана з’ясувати обставини і причини нещасного випадку, визначити, чи пов’язаний цей випадок з виробництвом, та скласти акт розслідування за відповідною формою.
У разі незгоди потерпілого або особи, яка представляє його інтереси, зі змістом акта за формою Н-5 або формою НПВ чи незгоди з висновком розслідування про обставини та причини нещасного випадку рішення комісії може бути оскаржено до суду.
Залишаючи без змін ухвалу суду апеляційної інстанції, касаційний суд не врахував, що заявлені ОСОБОЮ_1 вимоги фактично зводилися до оспорювання рішення спеціальної комісії, яке міститься в затвердженому акті за формою Н-5, складеному за наслідками розслідування нещасного випадку, що трапився з потерпілою в березні 2007 року, та зобов’язання роботодавця скласти акт за формою Н-1, а такі вимоги підлягають розгляду в суді в порядку цивільного судочинства.
Ті ж доводи містяться в ухвалі колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 грудня 2011 року.
Саме до цього зводяться правові висновки, висловлені Верховним Судом України в постанові від 28 листопада 2011 року, яка згідно зі ст. 360-7

цитировать
Если Вы заметили ошибку в тексте, пожалуйста, выделите её мышью и нажмите Ctrl+Enter