укр.укр.
21:47
23 июля

Мы живем по
киевскому времени

 
Главная / Пресс-центр / Legal Style / Владимир Бевзенко: административное право как бы «проникает» в другие отрасли права, приводя их в действие
Пресс-центр

Новости
Календарь событий
Публикации
Обозрение рынка
Legal Style
Конкурс
Владимир Бевзенко: административное право как бы «проникает» в другие отрасли права, приводя их в действие

Владимир Бевзенко: административное право как бы «проникает» в другие отрасли права, приводя их в действие

Дата  21-октября-2014 09:00
На языке оригинала
укр.
Владимир Бевзенко: административное право как бы «проникает» в другие отрасли права, приводя их в действие
З плином часу роль держави в житті людини стає все помітнішою та важливішою. Від свого народження та до самого кінця людина взаємодіє з державою через її численні інституції в найрізноманітніших сферах. Саме тому ціла плеяда юристів, науковців та практиків, щоденно розбудовують галузь адміністративного права, що наразі регулює, без сумніву, найчисельніші правовідносини.

Серед таких вчених - Доктор юридичних наук, професор кафедри адміністративного права юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка Володимир Бевзенко, який в ексклюзивному інтерв'ю Pravotoday про сучасний стан та перспективи розвитку адміністративного права в Україні та світі.


Pravotoday: Пане Володимире, сфера Ваших наукових інтересів – це адміністративне право й адміністративний процес.  Чому та як Ви обрали саме цей напрямок юридичної науки?


Володимир Бевзенко: Адміністративно-правова наука і законодавство, адміністративне право і процес – це юридичні галузі, котрі постійно перебувають на передовому краї, у центрі уваги і громадськості, і науковців, і представників влади. Така увага не є випадковою, оскільки чи то мимоволі, чи то свідомо, але кожен із нас майже повсякчас змушений звертатися до органів державної влади, державних органів, органів влади Автономної Республіки, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб.

Очевидно, що кожна людина, кожна фірма об’єктивно перебувають у постійних правовідносинах із представниками публічної влади. Правила поведінки у таких відносинах визначаються нормами адміністративного права й захищаються згідно приписів адміністративного процесу. Слід звернути увагу, що адміністративно-правові відносини найчисельніші серед інших правовідносин, до них долучається найбільша кількість фізичних і юридичних осіб. Такі відносини – різноманітні за своїм змістом, видами, особливостями. Цікаво й показово, що адміністративно-правові відносини завжди є або передумовами, або наслідком інших публічно-правових чи приватно-правових відносин. Насправді, адміністративне право ніби «проникає» в інші галузі права, приводячи їх в дію, – цивільне право, екологічне право, земельне право, фінансове право, кримінальне право, кримінально-процесуальне право, конституційне право тощо. Водночас можемо констатувати постійність і стрімкість розвитку адміністративно-правових відносин, оновлення принципів діяльності субʼєктів публічної влади. Наприклад, в адміністративному праві нині визнано договірні й сервісні інститути, існування адміністративно-правових відносин між приватними особами, без участі субʼєктів публічної адміністрації; розробляються інструменти медіації розв’язання адміністративно-правових спорів; перспективним і нагальним є розроблення в адміністративному праві теми публічного майна. Не слід забувати і про суттєвий вплив на вітчизняне адміністративне право і процес права Європейського Союзу, повільне, але й невпинне поширення Європейського адміністративного простору на адміністративне право і процес України.

Певен, що такі процеси потребують постійної ґрунтовної уваги науковців-правників, законотворців, представників публічної влади, належної оцінки й переосмислення потребують поняття, категорії, призначення адміністративного права й адміністративного процесу.

Національне адміністративне право і процес невпинно збагачуються новим змістом, однак, на жаль, спостерігається давня тенденція порушення суб’єктивно-публічних прав, свобод, інтересів учасників адміністративно-правових відносин. Пояснення таким порушенням – і недосконалість адміністративного законодавства, і постійне оновлення системи субʼєктів публічної адміністрації, і правовий нігілізм.

Тож саме динамічність розвитку й перспективність сучасного національного адміністративного права і адміністративного процесу, поширеність адміністративно-правових відносин у суспільстві й державі, нагальність й об’єктивна потреба в розробці та запровадженні належного захисту суб’єктивно-публічних прав, свобод, інтересів, й обумовили межі та зміст моїх наукових пошуків, пов’язавши науково-дослідницьку діяльність з проблемами адміністративного права й адміністративного процесу.

Мушу визнати, що вибір майбутньої сфери моїх наукових пошуків, дослідницьких уподобань, а саме – адміністративного права і адміністративного процесу, − відбувся непросто й тривав чимало часу. Перш ніж обрати саме цю сферу, озброївшись сумнівами й прагненням з’ясування сутності й закономірностей правничої науки, набравшись терпіння, чимало довелося розмірковувати, шукати, порівнювати, пробувати... Певен, що наш життєвий вибір взагалі, й вибір наших професійних, наукових уподобань, зокрема, − мають відбутися саме через подібний пошук, численні спроби, невдачі й розчарування. Зрештою, лише набувши певного досвіду й усвідомивши свій шлях в науці, однозначно віддавши собі самому звіт про істинний вибір, − відтоді і назавжди я присвятив себе саме науці адміністративного права й адміністративного процесу.

Pravotoday: З позиції професора кафедри адміністративного права юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка як Ви можете оцінити інтерес та залученість до науки адміністративного права й адміністративного процесу серед молодих науковців?

Володимир Бевзенко: З огляду на обставини, за яких відбувається розвиток науки і законодавства адміністративного і адміністративного процесу – трансформація суспільних відносин, постійне й принципове оновлення національного законодавства, збагачення змісту адміністративного права і процесу новими, я би навіть сказав, − несподіваними поняттями і категоріями (наприклад, адміністративний договір, адміністративна послуга, публічне майно, субʼєкт публічної адміністрації, електронне урядування тощо), «європеїзація» науки і законодавства адміністративного й адміністративного процесу – беззаперечним і очевидним є той факт, що адміністративно-правова наука невпинно стає все більше привабливою, «модною». Саме адміністративно-правова й адміністративно-процесуальна наука дають відповіді на численні виклики і проблеми у найрізноманітніших сферах діяльності субʼєктів публічної адміністрації – митному праві, фінансовому праві, адміністративному земельному праві, адміністративно-господарському праві, будівельному праві, службовому праві тощо.

Закономірно, що до науково-дослідницької діяльності у сфері адміністративного й адміністративного процесу дедалі більше долучається і молодих, і більш досвідчених науковців. Свідченням такої тенденції є результати досліджень на адміністративно-правову й адміністративно-процесуальну проблематику. Так, ми можемо говорити про заснування й поширення спеціалізованих науково-практичних періодичних видань, наприклад, − журналу «Адміністративне право і процес», про підготовку колективом кафедри адміністративного права юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка принципово нового, «проривного» підручника «Загальне адміністративне право», про завершення підготовки підручника «Загальне адміністративне право», виконаного на замовлення ОБСЄ.

Також, мабуть, не помилюся, якщо скажу, що кількість дисертацій за спеціальністю 12.00.07 – «Адміністративне право і процес; фінансове право» − одна із найбільших в державі.

Безпосередніми учасниками науково-дослідницької діяльності й виконавцями різноманітних проектів у сфері адміністративного права й адміністративного процесу нині є студентська молодь. Так, своїм існуванням й функціонуванням в глобальній мережі Internet офіційна сторінка журналу «Адміністративне право і процес» завдячує студентові магістратури юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка Павлові Залізняку. Супровід і змістовне наповнення сторінки також забезпечується студентом магістратури юридичного факультету Сергієм Ковалем. Я міг би й далі наводити приклади участі молодого покоління у творенні й розвитку науки адміністративного права й адміністративного процесу…

Тому, очевидно, що інтерес і залученість молодих науковців до науки адміністративного права й адміністративного процесу – об’єктивно присутні й у видимій перспективі й надалі матимуть місце.

Втім, надзвичайно важливо дбати не лише про залучення молодих людей до науково-дослідницької діяльності, зокрема, і у сфері адміністративно-правової науки. Важливою була і залишається проблема ефективності й результативності такої діяльності. Варто розуміти, що науковий пошук, підготовка суспільно-значущого, корисного наукового продукту – процес довготривалий, затратний і такий, що у підсумку не завжди дає очікувані результати. Переважно такі випробовування не під силу кожному й багато початківців-науковців, не витримавши рутини й безрезультативності наукових досліджень, просто припиняють свою роботу, подекуди навіть серйозно й сповна не доклавши необхідних зусиль.

Не можемо оминути увагою і таке характерне для сучасної науки адміністративного права й адміністративного процесу, доволі поширене явище як псевдонауковість. Замало підготувати певний результат науково-дослідницької діяльності, недостатньо матеріалізувати його у книзі, статті, іншій публікації. Слід бути відповідальним і усвідомлювати, які саме результати корисні для науки, практики, законодавства − у добутку були отримані.

Pravotoday: Які питання адміністративного права й адміністративного процесу наразі є найбільш актуальними серед науковців?  Чи багато дисертацій з цього напрямку захищається сьогодні в Україні?

Володимир Бевзенко: Як нам видається, саме виписана по-новому в Основному Законі України ідеологія стосунків людини і держави обумовила докорінні оновлення вітчизняної правничої науки, освіти, законодавства. Так, змінилося розуміння предмета адміністративного права, його призначення; до адміністративно-правових відносин дедалі більше й частіше долучаються суб’єкти найрізноманітніших організаційно-правових форм, соціальної природи та призначення. Нині узвичаєними стали такі категорії й поняття як «адміністративний акт», «адміністративний договір», «адміністративна послуга», «субʼєкт публічної адміністрації», дедалі частіше вони стають предметом дослідження й оцінки в адміністративних судах.

Закономірно й показово, що прогрес, зокрема, у вітчизняній правничій науці й освіті, конституційному й адміністративному законодавстві, − стали рушійною силою у справі переосмислення та якісно нового розвитку відповідної процесуальної галузі права − адміністративного процесу (адміністративного процесуального права).

Важливо, що вплив науки адміністративного права й адміністративного процесу є обопільним і взаємозалежним. Хто як не адміністративні суди, у своїй більшості, дають оцінку правильності застосування норм адміністративного законодавства, тлумачать його, аналізують досконалість, послідовність і вичерпність урегулювання адміністративно-правових відносин? Водночас, теорія адміністративного права слугує обґрунтуванню відповідей на численні проблеми здійснення адміністративного судочинства, способів подолання ускладнень спеціалізованого судового захисту публічних прав, свобод, інтересів. Серед таких проблем і складнощів – визначення адміністративної юрисдикції, її критеріїв та відмежування від інших судових юрисдикцій, здійснення правосуддя в соціальних, податкових, земельних спорах, розгляд і вирішення спорів щодо укладання й виконання адміністративних договорів тощо.

Можливо, через недостатню досконалість вітчизняного адміністративного права суддям, адвокатам, сторонам в адміністративних справах нині й доводиться на собі відчувати складнощі застосування Кодексу адміністративного судочинства України, виконання судових рішень, відновлення правового становища, яке існувало до відкриття провадження в адміністративній справі.

Такий стан справ є закономірним наслідком того, що по суті, на теренах колишнього СРСР так і не було сформовано досконале наукове вчення про адміністративну юстицію, достоту перевірене й вдосконалене практикою адміністративного судочинства, а зміст і призначення адміністративного права – спотворені; в сучасній Україні допоки триває формування і розвиток новітньої адміністративно-правової, адміністративно-процесуальної науки й практики. Однак, створення та існування адміністративних судів сприймається у цивілізованому світі, як доленосний здобуток держави, котрий ґрунтується на верховенстві права (Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Крес проти Франції» (Kress v. France) від 7 червня 2001 року).

Наслідками запровадження та функціонування повноцінної адміністративної юстиції в Україні стали взаємоповʼязані й взаємозалежні між собою процеси:
  1. формування принципово нового наукового розуміння сутності й призначення адміністративного права, їх відтворення в національному адміністративному законодавстві;
  2. стрімкий і постійний розвиток адміністративного й адміністративного-процесуального законодавство;
  3. наповнення вітчизняної процесуальної галузі – адміністративне процесуальне право новим змістом, визначення нових завдань цієї галузі права;
  4. формування сталої судової практики в адміністративних справах, вироблення відповідних правових позицій Вищим адміністративним судом України, Верховним Судом України, ухвалення рішень і підготовка висновків Конституційним Судом України;
  5. виявлення під час здійснення правосуддя адміністративними судами недоліків поточного адміністративного законодавства та ступінь урегульованості суспільних відносин;
  6. перевірка національної науки (теорії) адміністративного права, зокрема, на предмет його придатності й готовності до обґрунтування сутності, закономірностей і особливостей адміністративно-правових відносин, відповідей на численні запитання, породжені практикою здійснення правосуддя в адміністративних справах.
Саме з цих процесів можна судити про чимало речей, зокрема, і про розвиненість адміністративних правовідносин у державі, і про прикладну придатність та сучасність теорії національного адміністративного права, і про досконалість адміністративного законодавства, і про готовність та здатність адміністративних судів, послуговуючись надбаннями теорії адміністративного права, давати належну оцінку адміністративним правовідносинам.

Як засвідчила практика адміністративного судочинства, допоки доволі неоднозначними й не завжди достатніми є положення теорії адміністративного права, адміністративного законодавства; адміністративні суди й учасники адміністративно-правових відносин мають чимало складнощів у зв’язку із недосконалістю цієї теорії та законодавства.

Кількість викликів вітчизняній правничій науці й національному адміністративному праву та процесу значно збільшилася одночасно з оновленням законодавства, ухваленням численних нормативно-правових актів. Більше того, нині існують остаточно неподолані складнощі розуміння права, котрі мають ледь не тисячолітню історію. Серед них – взаємовідносини особи і держави, суспільства і держави, співвідношення права і закону. Втім, чи не найдошкульнішою проблемою для фізичних (юридичних) осіб, субʼєктів публічної адміністрації (субʼєктів владних повноважень) та адміністративних судів лишається розмежування публічного і приватного права.
Серед існуючих правовідносин, котрі обумовлюють конфлікт інтересів у значній кількості, можна назвати відносини, повʼязані із володінням, користуванням і розпорядженням землею. Передусім, говорячи про такі відносини, слід зауважити, що вони є предметом звернень як до судів загальної, так і конституційної юрисдикцій.

Із становленням вітчизняного інституту адміністративної юстиції та законодавчим закріпленням системи адміністративних судів виникли деякі процесуальні проблеми, пов’язані із здійсненням правосуддя щодо адміністративних справ. У зв’язку з прийняттям Кодексу адміністративного судочинства України, в якому закріплена значна кількість нових положень концептуального характеру, виникла необхідність їх тлумачення, визначення сутності та особливостей змісту окремих процесуально-правових інститутів. Так, створення адміністративних судів у системі судів загальної юрисдикції обумовило потребу чіткого визначення критеріїв адміністративної юрисдикції.

Зауважимо, що галузям національного права, зокрема й адміністративному процесуальному, властиве використання конструкцій, категорій і понять, які у фізичному розумінні не існують і є винятково продуктом людського мислення. Такі величини отримали назву фіктивних або юридичних фікцій, тобто таких, що становлять вигадку, неіснуючий об’єкт. Однією із фікцій у сучасному адміністративному процесуальному праві й практиці адміністративного судочинства є поняття «адміністративна юрисдикція», законодавчо запроваджена Кодексом адміністративного судочинства України. Після його ухвалення 2005 року це поняття почало широко використовуватися і в науці адміністративного та адміністративного процесуального права.

Потреба визначення й розмежування юрисдикції між адміністративними та іншими судами загальної та конституційної юрисдикції обумовлена тим, що судді на основі чинного процесуального законодавства не завжди однозначно і правильно визначають належність конкретного публічно-правового спору до відповідного суду. Про актуальність теми підвідомчості публічно-правових спорів свідчить також значна кількість праць вчених-правників, наявність численної кількості роз’яснень вищих судових інстанцій про особливості розмежування компетенції спеціалізованих судів.

Безумовно, сказаним сьогоденні актуальні проблеми адміністративного права й адміністративного процесу наразі далеко не вичерпуються. Цей аналіз ми могли би продовжити, пригадавши і тему адміністративних договорів, і виборчих спорів, і податкових спорів, і спорів про проходження публічної служби тощо. Недостатньо дослідженим лишається визначення і співвідношення процесуального й адміністративного розсуду, неоднозначно адміністративним судами нині оцінюється можливість повернення з державного бюджету надміру сплачених митних та податкових платежів. Я вже мовчу про поширення Європейського адміністративного простору, запровадження сучасних принципів європейського права та узгодження національного адміністративного законодавства із правом Європейського Союзу, імплементацію його норм.

У сьогоднішніх умовах Українська держава намагається належно унормувати відносини між людиною і державою. Внаслідок цього, в науці адміністративного права спостерігається поява все нових і нових категорій, конструкцій, правил поведінки (адміністративних процедур). Формуються нові й розвиваються існуючі підгалузі адміністративного права – будівельне право, медичне право, право вищої школи, спортивне право, адміністративно-господарське права тощо.

Тому адміністративне право й адміністративний процес як галузі в цілому, так і їх складові – поняття, інститути, підгалузі – на сьогодні дедалі більше актуалізуються, набувають оновленого змісту, призначення й форм.

Відповідаючи на запитання про кількість дисертацій, присвячених адміністративно-правовим і адміністративно-процесуальним проблемам, відповімо, що кількісно їх не бракує. Щорічно – таких дисертацій декілька сотень і, насправді, треба розуміти, що справа зовсім в іншому. Так, проблема полягає у тому, що бракує саме якісних дисертаційних досліджень, котрі б містили у собі відповіді на запитання про досконалий і дієвий захист суб’єктивно-публічних прав, свобод, інтересів, котрі б містили у собі відповіді на численні виклики судової практики, практики діяльності субʼєктів публічної адміністрації.

Pravotoday: Київським національним університетом був заснований Науково-практичний журнал «Адміністративне право і процес». Розкажіть, будь ласка, детальніше про це видання.   Які вимоги до публікації в журналі?

Володимир Бевзенко: Юридичний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка уславлений іменами правників світового масштабу − першого декана юридичного факультету Університету Св. Володимира І. М. Даниловича, останнього ректора Університету Св. Володимира Є. В. Спекторського, а також багатьох інших шанованих юристів-педагогів, котрі творили університетську юридичну науку.

Вагомий доробок лишили по собі видатні представники поліцейської науки Університету − М. Х. Бунге, А. Я. Антонович, М. М. Цитович, І. Т. Тарасов. Далеко за межами України ширилася слава про Бунге Миколу Християновича – видатного економіста, фінансиста, державного діяча, доктора політичних наук (від 1852 р.), заслуженого ординарного професора (від 1876 р.), декана юридичного факультету (1867 р.) ректора (1859-1862 рр., 1871-1875 рр., 1878-1880 рр.) Університету Св. Володимира, міністра фінансів (1881-1887 рр.), голови Кабінету міністрів Росії (1887-1895 рр.), ординарного академіка та почесного члена Петербурзької Академії наук (від 1890 р.).
Із іменами наступних поколінь професорів Університету Св. Володимира незмінно пов’язані й наступні складні, але не менш видатні періоди вітчизняної правничої науки й законодавства. Так, наприклад, слід згадати імʼя творця проекту Конституції УНР 1921 року − Отто Оттовича (Отона Отоновича) Ейхельмана. Ця людина − представник національно-державницького напряму в українській політології, державний, політичний та громадський діяч, вчений-правник, професор університету святого Володимира в Києві та Українського Вільного університету в Празі, дійсний член Наукового товариства імені Шевченка. Він же − автор низки ґрунтовних досліджень з питань державного, адміністративного та міжнародного права, а також проекту Конституції Української Народної Республіки, яка відповідала національним традиціям українського народу.

Тож, віддаючи шану неоціненній, але, на жаль, малопізнаній спадщині київської юридичної науки, адміністративно-правовій школі Університету Св. Володимира, котра бере свій початок із камеральних наук і поліцейського права, невпинно прагнучи її піднесення, кафедра адміністративного права Київського національного університету імені Тараса Шевченка 2012 року започаткувала науково-практичний журнал «Адміністративне право і процес».
Що б я міг розповісти про журнал?

По-перше, журнал рішенням Міністерства освіти і науки України включений до переліку наукових фахових видань України, в яких можуть публікуватися основні наукові результати дисертацій та наукових праць здобувачів наукових ступенів і вчених звань з юридичних дисциплін (Наказ Міністерства освіти і науки України від 21 листопада 2013 року № 1609).

«Адміністративне право і процес» − є фаховим юридичним журналом, до якого приймаються наукові статті, рецензії, юридична реклама, інші наукові матеріали.

По-друге, журнал включено до міжнародної наукометричної бази Index Copernicus International (Варшава, Польща). Щорічно, починаючи з 2012 року і дотепер журнал оцінюється і належним чином сертифіковано. Він був оцінений, отримавши відповідні оцінки за 2012 рік – 3,4, а за 2013 рік – 3,95. Факт такого оцінювання – підтверджується відповідним сертифікатом, оприлюдненим на офіційній сторінці журналу «Адміністративне право і процес».

Згідно п.п. 2.1, 2.2 Наказу Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України «Про опублікування результатів дисертацій на здобуття наукових ступенів доктора і кандидата наук» від 17 жовтня 2012 року № 1112, статті опубліковані у журналі, прирівнюють до публікацій у наукових періодичних виданнях інших держав з напряму, з якого підготовлено дисертацію.

Тому публікація у журналі – це не лише оприлюднення результатів дослідження у фаховому юридичному виданні, це також публікація, котра визнається закордонною.

По-третє, окремої уваги заслуговує творчий колектив, котрий наполегливо працює над підготовкою і випуском журналу. Серед членів редакційної ради – визнані, авторитетні представники сучасної науки і практики адміністративного права й адміністративного процесу, з іменами яких повʼязується становлення і розвиток національної адміністративно-правової думки – І.С. Гриценко (головний редактор), А.І. Берлач, І.П. Голосніченко, Т.О. Гуржій, П.В. Діхтієвський, Д.П. Калаянов, Т.О. Коломоєць, В.К. Колпаков, А.Т. Комзюк, С.О. Кузніченко, Д.М. Лукʼянець, О.І. Остапенко, Д.В. Приймаченко, А.О. Селіванов, Ярмакі Х.П. Долучилися до творення журналу й представники закордонної науки адміністративного права – Манн Т., Шлоер Б. (ФРН), Старілов Ю.М. (Російська Федерація), Чуприс О.І. (Республіка Білорусь).

Члени редакційної ради журналу – В.М. Бевзенко, Р.С. Мельник (члени Науково-консультативної ради при Вищому адміністративному суді України, Верховному Суді України) – заступники головного редактора, які безпосередньо відповідають за вихід журналу та його наповнення.

Кожен номер журналу ретельно готується редакційною групою – Р.О. Марценюк (відповідальний секретар), І.В. Волосенко (редактор, філолог з англійської мови), К.Е. Смірнова (редактор, філолог з англійської, іспанської, російської мов), В.М. Демченко (редактор, філолог з української мови).

По-четверте, окремо хотів би обсудити зміст журналу, який утворюють статті представників науки і практики України, Німеччини, Латвії, Польщі, Республіки Білорусь, Російської Федерації. Показово, що своїми науковими результатами на адміністративно-правову й адміністративно-процесуальну тематику журнал наповнюють молоді й досвідчені науковці, посадові особи центральних і місцевих органів виконавчої влади, судді й посадові особи місцевих, апеляційних судів, Вищого адміністративного суду України, Верховного Суду України, адвокати та практикуючі юристи. Висвітлюються актуальні наукові заходи, публікуються результати судової практики в адміністративних справах, правові позиції Вищого адміністративного суду України й членів Науково-консультативної ради при Вищому адміністративному суді України, реклама юридичних новинок.

Таким чином, журнал «Адміністративне право і процес» містить результати новітніх наукових досліджень у галузі адміністративного та адміністративного процесуального права України і зарубіжних країн. Дописувачами журналу є провідні українські та європейські вчені, молоді науковці, юристи-практики. Запропонована структура журналу відтворює систему адміністративного права, адміністративного процесуального права, яка відповідає сучасному європейському вченню про сутність і внутрішню побудову цих галузей права.

Журнал буде корисним для науковців, представників органів державної влади та місцевого самоврядування, юристів-практиків, а також студентів юридичних факультетів і вищих навчальних закладів юридичного спрямування.

Хочу запевнити шановних дописувачів, авторів, читачів, що редакційна рада, працює на принципах стабільності, обов’язковості, об’єктивності й відповідальності. Як наслідок усі виходи журналу – регулярно-щоквартальні й відбуваються за чітко передбаченим графіком. Кожен номер журналу обов’язково містить у собі усі надіслані за графіком наукові статті, рецензії, юридичну рекламу, інші наукові матеріали.

Pravotoday: Відомо, що журнал включено до міжнародної наукометричної бази Index Copernicus International. Які привілеї це надає для авторів видання?

Володимир Бевзенко:
Включення журналу до міжнародної наукометричної бази Index Copernicus International забезпечило нашим авторам, щонайменше, три преференції.
 
По-перше, опублікована у журналі стаття вважається не лише фаховою, але й − закордонною публікацією. Редакційна рада журналу, крім авторського примірника, на вимогу автора готова надати довідку про публікацію статті у фаховому юридичному журналі, прирівняну до закордонної публікації. Крім того, у вільному доступі, з офіційної сторінки журналу можна скопіювати сертифікат, котрим засвідчується включення журналу до наукометричної бази та його оцінка за певний рік.

Таким чином, публікації у нашому журналі забезпечують для авторів виконання ними одразу двох формальних вимог Міністерства освіти і науки України – 1) публікація у фаховому юридичному журналі, яка 2) визнається закордонною.

По-друге, перебування журналу в міжнародній наукометричній базі Index Copernicus International – це міжнародне поширення і визнання результатів науково-дослідницької діяльності конкретного автора, це пізнаваність у юридичній науці, можливість донести думки до колег за кордоном. Водночас, це і можливість ознайомитися із здобутками іншим закордонних авторів.

На офіційній сторінці Index Copernicus International міститься пошуковий інструментарій (Index Copernicus Search Articles), котрий дозволяє знайти оцінену статтю за певними ключовими словами: назва статті, автор статті, ключові слова статті, оцінка (величина) статті.

Оцінка в подібних базах статей науковців – це одна із умов отримання міжнародних грантів, наукових і навчальних стипендій.

Отже, стаття в журналі «Адміністративне право і процес» − це один бал до Вашої наукової скарбнички, який забезпечить успішний науковий поступ в Європі і світі.

По-третє, факт перебування журналу як в міжнародній наукометричній базі Index Copernicus International, так і будь-якій іншій – це один із показників, який використовується для оцінки наукової діяльності університету-засновника цього журналу, набрання додаткових оціночних балів і, як наслідок, − підняття рейтингу університету-засновника у загальному переліку національних й закордонних вищих навчальних закладів.

Pravotoday: Яка читацька аудиторія журналу? Як часто він видається, де саме розповсюджується, та яким тиражем?

Володимир Бевзенко:
Журнал адресується всім, хто безпосередньо чи опосередковано зацікавлений у прикладних і теоретичних проблемах сучасного права – адміністративного права, адміністративно-процесуального права, інших публічних і приватних галузей права. Відповідно, призначення журналу − поширити нові знання, результати науково-дослідницької роботи як визнаних авторитетів-правників, так і науковців-дослідників, практикуючих юристів, суддів, працівників органів державної влади державних органів, органів влади Автономної республіки Крим, органів місцевового самоврядування, інших субʼєктів публічної адміністрації.

Журнал розрахований на значну, широку читацьку аудиторію – як на правників, так і тих, хто жодним чином не пов'язаний з юриспруденцією, на теоретиків і практиків, на початківців і досвідчених юристів.

Журнал − це не лише можливість публікації у престижному фаховому юридичному виданні, яке визнане юридичною спільнотою. Публікація у журналі − це також підвищення кваліфікації (атестації) адвокатів, приватних нотаріусів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), митних брокерів, приватних експертів, оцінювачів з експертної грошової оцінки земельних ділянок, третейських суддів, патентних повірених.

«Адміністративне право і процес» видається щоквартально, за графіком, який доступний для наших авторів, читачів і партнерів на офіційному сайті журналу. Сфера поширення журналу – вищі навчальні заклади, центральні наукові бібліотеки держави, суди загальної юрисдикції, органи державної влади, державні органи. Наклад журналу – 300 примірників, але ми готові збільшувати наш тираж, відповідно до потреб і запитів авторів, читачів і партнерів.

Pravotoday: Щодо юристів-практиків. Чи є у видання досвід публікації матеріалів більш практичної спрямованості?  Чи є до авторів без наукового ступеню додаткові вимоги щодо публікацій у виданні?

Володимир Бевзенко:
Безумовно, у журналі друкуються матеріали більш практичної спрямованості, з цією метою залучаються і судді судів загальної юрисдикції, і адвокати, і практикуючі юристи. Автори без наукового ступеню для публікацій у виданні крім статті, зобов’язані подати до редакційної ради також рецензію і витяг з протоколу засідання кафедри вищого навчального закладу, якими стаття рекомендується до публікації.

Pravotoday:  Які проблеми адміністративного процесуального права сьогодні ставлять перед собою автори  з числа практикуючих юристів?

Володимир Бевзенко:
Такі проблеми стосуються як Загальної, так і Особливої частини адміністративного процесу. Авторами-практиками сьогодні досліджуються такі проблеми адміністративного процесуального права:
  • судовий збір: порядок обчислення та компенсації;
  • захист суб’єктивних прав, свобод та законних інтересів в публічно-правовій сфері адміністративними судами: до питання меж та способів;
  • адміністративне судочинство як європейський стандарт і ключовий елемент правової української держави;
  • теоретичні основи розмежування підвідомчості розгляду справ про адміністративні правопорушення;
  • дефекти юридичних фактів та інших елементів фактичного складу в адміністративному судочинстві Україні;
  • зміст судового рішення в адміністративному судочинстві Україні;
  • принципи перегляду судових рішень в адміністративному процесі;
  • публічний інтерес у контексті визначення підсудності земельних спорів.
У своїй статті «Захист суб’єктивних прав, свобод і законних інтересів у публічно-правовій сфері адміністративними судами: до питання меж та способів», Константий О.В., кандидат юридичних наук, доцент, науковий консультант управління забезпечення діяльності судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України досліджує проблеми меж і способів захисту суб’єктивних прав, свобод і законних інтересів приватних осіб в адміністративному судочинстві. Узагальнюються види постанов, які можуть прийматися адміністративними судами за наслідками вирішення по суті справ, віднесених до їх юрисдикції. Наводяться пропозиції щодо удосконалення положень національного законодавства в частині кордонів судового контролю за рішеннями, діями, бездіяльністю суб’єктів владних повноважень, учинених у межах їх дискреційних повноважень. Автором пропонується доповнення ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України новим п. 16, в якому варто надати категорійне визначення поняття «дискреційні повноваження». Передбачено таке визначення: «16) дискреційні повноваження – це визначена законодавством виключна компетенція суб’єкта владних повноважень, яка припускає можливість вибору ним варіанту здійснення владних управлінських функцій, вчинення чи невчинення рішень, дій або бездіяльності у межах приписів, дозволів відповідної уповноважувальної норми».

Pravotoday: Ми живемо в період великих змін, зокрема, – законодавчих. Наведіть, будь ласка, декілька тенденцій, які сьогодні спостерігаються в адміністративному праві.

Володимир Бевзенко:
Розмежування приватно-правових і публічно-правових відносин стало ще більш нагальним у звʼязку із набранням чинності Цивільним кодексом України як кодексом приватного права й ухваленням численних адміністративних законів, підготовкою Адміністративно-процедурного кодексу України та набранням чинності Кодексом адміністративного судочинства України.

Із прийняттям довгоочікуваного Адміністративного процедурного кодексу України, відповідно, процедурні норми мають бути вилучені зі змісту інших адміністративних процедурних законів – зокрема, Земельного кодексу України, Законів України «Про звернення громадян», «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» тощо. Тож є всі підстави говорити про подальший перегляд і оновлення адміністративного процедурного й галузевого законодавства;

Об’єктивне існування публічно-правових відносин, утворених щодо публічного майна, дає підстави говорити про наукове, практичне й законодавче значення цієї категорії. Так, 1) публічне майно й відповідні відносини утворюють самостійну групу правовідносин, котрі належать до предмету сучасного адміністративного права; 2) як наслідок існування публічно-правових відносин, утворених щодо публічного майна може утворювати правовідносини щодо відшкодування суб’єктами публічної адміністрації шкоди завданої приватним особам.

Закономірно, що крім власне правовідносин щодо публічного майна, предмет адміністративного права утворюють і відносини щодо відшкодування суб’єктами публічної адміністрації шкоди завданої приватним особам.

Таким чином, обидва вказані види публічно-правових відносин однозначно свідчать про належність суперечок щодо публічного майна та відшкодування шкоди завданої суб’єктами публічної адміністрації приватним особам − до адміністративної юрисдикції.

Як підсумок, мусимо висловитися про нагальність ухвалення закону України «Про відшкодування шкоди завданої суб’єктами публічної адміністрації приватним особам» й, відповідно, – розширення адміністративної юрисдикції у Кодексі адміністративного судочинства України.

Розмовляла Наталія Дугінова (Докучаєва), відповідальний редактор Pravotoday


Володимир Бевзенко.  Доктор юридичних наук. Професор кафедри адміністративного права юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Член Науково-консультативної ради при Вищому адміністративному суді України, член Науково-консультативної ради при Верховному Суді України. Член спеціалізованих вчених рад із захисту дисертаційних досліджень у Запорізькому національному університеті, м. Запоріжжя, Київському національному університеті імені Тараса Шевченка. Автор близько 100 наукових праць й публікацій, присвячених проблемам сучасного адміністративного процесуального права, адміністративного судочинства, участі в адміністративному судочинстві публічної адміністрації. 
Комментарии - 0 + добавить комментарий
Если Вы заметили ошибку в тексте, пожалуйста, выделите её мышью и нажмите Ctrl+Enter