2025: Рік, що сформує майбутнє Всесвітньої мережі
Чи справді ШІ стане майбутнім інтернету? Ілюстрація, розроблена за допомогою штучного інтелекту, автор - Мухаммед Белло Бухарі (Muhammed Bello Buhari). Розміщено з дозволу автора.
Випустивши відео в соціальних мережах, сьогодні можна з упевненістю стверджувати, що його побачать люди по всьому світу за лічені секунди. Незалежно від того, чи перебуваєте ви в віддаленій місцевості в Індонезії, на жвавих вулицях Сан-Паулу в Бразилії, або в метушливому Лагосі в Нігерії, ваше відео здатне перетнути будь-які кордони і швидко привернути увагу мільйонів. Сучасний інтернет забезпечує безперешкодну комунікацію без обмежень, сприяючи співпраці та обміну ідеями на величезних відстанях. Незважаючи на певні тимчасові обмеження, введені урядами, основна структура інтернету залишається стабільною у всьому світі і перевищує географічні та політичні бар'єри.
Проте ситуація може змінитися. У 2024 році розпочались активні обговорення, які можуть суттєво вплинути на регулювання інтернет-простору, і ці дебати продовжаться і в 2025 році. Зокрема, мова йде про перехід від багатосторонньої моделі, в якій державні органи, бізнес, суспільство та представники технологічного сектора несуть спільну відповідальність, до системи з домінуванням державної влади. Обговорюються питання, пов’язані з відкритим інтернетом, зв'язком, штучним інтелектом, цифровою інфраструктурою, захистом прав людини, а також цілями сталого розвитку. Одним з найважливіших аспектів цих дискусій є питання: чи зможемо ми зберегти інтернет, який буде відкритим і доступним для всіх, заснованим на моделі багатосторонньої участі?
Інтернет був створений на основі децентралізованої архітектури, де немає єдиного центру, який би контролював усю мережу. Цей підхід забезпечує можливість рівноправного доступу, сприяє впровадженню нововведень і вільному обміну ідеями. Завдяки відкритим стандартам, що дозволяють безперешкодний обмін даними, а також моделі спільного використання інформації, Інтернет перетворився на інноваційну глобальну платформу. Це дає змогу кожному бажаючому самостійно створювати нові мережі без необхідності отримувати дозволи від централізованих органів. Основою функціонування Інтернету є модель взаємодії відкритих систем (Open Systems Interconnection, OSI), яка включає кілька рівнів: прикладний, представлення, сеансовий, транспортний, мережевий, канал передачі даних та фізичну інфраструктуру.
Такі компанії, як Facebook (Meta), Google і Amazon, спочатку зосереджувалися на прикладному рівні ( зокрема, на таких сервісах, як соціальні мережі, пошукові системи та інтернет-торгівля), з часом розпочали здійснювати вертикальну інтеграцію на різних рівнях, у тому числі в інфраструктурі, як-от використання підводних каналів зв'язку та центрів зберігання і обробки даних. Такий вертикальний розподіл призводить до консолідації влади, що дозволяє цим компаніям здійснювати контроль не лише над наданням послуг, але й над фізичним та мережевим рівнями інтернету. Таке зосередження впливу руйнує децентралізовану структуру, наділяючи їх надмірними засобами керування глобальними каналами зв'язку та викликає занепокоєння щодо можливих проявів форм монополізації. Зважаючи на таку динаміку, вкрай важливим є ефективне регулювання з метою забезпечення відкритості, всеосяжності та справедливого доступу на всіх рівнях мережі Інтернет.
Застосування Інтернету в повсякденному житті є невід’ємною частиною таких аспектів, як соціальні мережі, електронна комерція та веб-серфінг. Нижче розташовується мережевий рівень, що надає унікальні IP-адреси пристроям в усьому світі, забезпечуючи їхню взаємодію. На даний момент розподіл та контроль IP-адрес здійснюються через ієрархічну систему, очолювану Адміністрацією адресного простору Інтернет (IANA) і Регіональними інтернет-реєстрами (RIR), які гарантують справедливий розподіл і контроль. Проте, якщо контроль над IP-адресами стане централізованим, це може призвести до концентрації влади над глобальними комунікаційними мережами та інформаційними каналами. Тому питання управління Інтернетом є критично важливим не тільки для захисту свободи слова, але й для підтримки децентралізованих принципів, які є основою функціонування Інтернету.
2025 рік стане ключовим етапом у розвитку інтернету, що визначається двома основними глобальними тенденціями та ухваленням Глобального цифрового договору (ГЦД). По-перше, уряди світу стикаються з зростаючими викликами у регулюванні цифрової екосистеми, які зросли через наслідки пандемії COVID-19. Ця ситуація виявила вразливість цифрових платформ перед загрозами дезінформації, кіберзлочинності та порушенням приватності, що призвело до посилення вимог щодо створення більш ефективних нормативних механізмів.
До 2022 року більше чверті урядів у світі реалізували національні політики, що регулюють цифрові платформи, онлайн-контент та дані користувачів. У той же час моделі державного управління інтернетом, які популяризують країни на кшталт Китаю, суттєво змінюють цифровий ландшафт. Ідеї Китаю про "Новий Інтернет", представлені міжнародним організаціям, які формують стандарти, такими як ISO та МСЕ, можуть дати можливість державі контролювати усі пристрої, що підключені до мережі. Використовуючи терміни "національна безпека" та "цифровий суверенітет", уряд обґрунтовує обмеження відкритості та сумісності. Ця тенденція ще більше підсилюється, оскільки такі країни, як Росія, оголошують про наміри створення ізольованих мереж, що ставить під загрозу саму концепцію глобального Інтернету як "мережі мереж".
Управління критично важливою інфраструктурою, зокрема IP-адресами, має вирішальне значення для збереження відкритості та доступності глобальної комунікації. Наприклад, уявімо собі невеликий бізнес у сфері електронної комерції в Кенії, який залежить від транскордонної торгівлі з клієнтами в Європі. Якщо глобальний Інтернет розпадеться на ізольовані мережі, такий бізнес може миттєво втратити доступ до міжнародних ринків, що загрожуватиме його існуванню. Цей сценарій підкреслює критичну важливість підтримки відкритого та взаємопов'язаного інтернету.
У вересні 2024 року, в рамках Саміту майбутнього ООН, було ухвалено Глобальний договір про цифровий розвиток (GDC), який отримав підтримку від 193 країн-членів і став складовою частиною більш широкого Пакту заради майбутнього. Основні положення GDC включають зобов'язання щодо забезпечення універсального доступу до Інтернету, підвищення етичних стандартів у галузі штучного інтелекту, зміцнення міжнародної співпраці в сфері кібербезпеки, а також забезпечення дотримання прав людини в контексті цифрового управління. Додатково, цей документ має на меті ліквідацію цифрового розриву через підтримку інклюзивного та справедливого розвитку цифрових технологій.
Зокрема, ініціатива GDC підвищує роль офісу Генерального секретаря ООН з питань технологій у Нью-Йорку, перетворюючи його на головний координаційний центр та об'єднуючи повноваження, які раніше були розподілені між організаціями, такими як МСЕ та ЮНКТАД у Женеві. Хоча ця реформа має на меті покращити управління цифровими технологіями, це викликає занепокоєння щодо можливого виключення недержавних учасників з процесу прийняття рішень. Критики висловлюють побоювання, що така централізація може призвести до зниження важливості багатосторонньої моделі управління Інтернетом і зменшити акцент на дотриманні прав людини.
Ці події відбуваються напередодні майбутнього перегляду підсумків Всесвітнього саміту з питань інформаційного суспільства (WSIS+20) у 2025 році, завданням якого є оцінка виконання рішень WSIS 2005 року, зокрема функціонування IGF. Ставки високі: майбутнє інтернету перебуває на роздоріжжі між демократичною відкритістю та авторитарним контролем.
Однією з найважливіших питань, що постають на порядку денному, є доля Форуму з питань управління Інтернетом (IGF) — багатосторонньої платформи, створеної під час WSIS у 2005 році, яка підлягає перегляду в рамках ініціативи WSIS+20. Незважаючи на деякі недоліки, такі як відсутність повноважень для прийняття рішень і суперечливий вибір країни-господаря (наприклад, Саудівська Аравія у 2024 році), IGF залишається однією з найбільш продуктивних платформ для обговорення між різними учасниками. Ця платформа пропонує унікальну можливість для дискусій про управління Інтернетом, заснованих на принципах прав людини та консенсусного підходу.
Новим викликом є зміна акцентів у глобальних дискусіях: права людини дедалі частіше розглядаються переважно через призму економічного розвитку, а не як основа таких свобод, як свобода вираження поглядів і громадська участь. Ця тенденція, спричинена впливовими державними суб'єктами та деякими міжнародними організаціями, відображає зростаючий інтерес до цифрової економіки та інвестицій в інфраструктуру як ключових елементів національних і глобальних програм розвитку. Хоча такі пріоритети відповідають Цілям сталого розвитку (ЦСР), вони можуть відсунути на другий план критично важливі дискусії про захист прав і свобод особистості, підпорядковуючи їх економічним імперативам.
Терміново потрібні дії. Громадянське суспільство повинно об'єднати свої зусилля для захисту інклюзивного, доступного та справедливого інтернет-простору. Мультистейкхолдерна модель управління, що включає прозорість, участь усіх зацікавлених сторін та відповідальність, є вирішально важливою для підтримки інтернету як глобальної, взаємопов'язаної платформи. Необхідні пильність і активні дії, щоб протистояти спробам централізації влади або зменшення принципів відкритості.
Зацікавлені сторони повинні активно залучатися до процесів, які визначають майбутнє управління інтернетом, зокрема через участь у Глобальному цифровому договорі (GDC) та огляді WSIS+20. План GDC на 2025 рік передбачає його затвердження, розробку стратегії впровадження, визначення ключових етапів та проведення високорівневого огляду до 2027 року. Огляд WSIS+20 також пропонує можливості для впливу: до січня 2025 року учасники можуть подати свої пропозиції щодо пріоритетів WSIS, а до березня 2025 року — взяти участь у консультаціях із метою усунення прогалин у порядку денному. Участь у цих ініціативах є надзвичайно важливою для просування інклюзивної та прозорої політики, яка підтримує відкритий інтернет.
Нагальна необхідність очевидна. Від моменту проведення Всесвітнього саміту в Женеві у 2003 році інтернет зазнав кардинальних змін, ставши невід'ємною складовою сучасності. Нові виклики, такі як розвиток штучного інтелекту та геополітична роздробленість, ставлять під загрозу його основні принципи. Проте багатостороння модель управління продовжує залишатися важливим інструментом для подолання цих труднощів.
Громадянське суспільство має активно працювати над підвищенням обізнаності на місцевому та міжнародному рівнях, брати участь у національних і регіональних форумах, присвячених управлінню інтернетом, а також налагоджувати тісну співпрацю з політичними діячами. Важливим аспектом є ефективна комунікація та акцентування на значущості інтернету для досягнення Цілей сталого розвитку. Пріоритетність прав людини, сприяння цифровій інклюзії та розробка справедливої політики є основними стратегіями, які забезпечать збереження інтернету як демократичного та інноваційного простору для майбутніх поколінь.
