9 листопада 1995 року в Страсбурзі було ухвалене рішення Парламентської асамблеї Ради Європи про прийом України до складу Ради Європи.

Це відображало визнання незалежності України та її участь у процесі активного створення спільної політики Європи.

Рада Європи (РЄ) була заснована 5 травня 1949 року з участю 10 країн, аби покращити їхню співпрацю в реалізації спільних ідеалів та принципів, а також підтримати економічний і соціальний прогрес. Протягом 1960-1980-х років РЄ здобула визнання як ефективний орган, що регулює питання прав людини і верховенства права, створивши та впровадивши більше 170 багатосторонніх конвенцій та угод.

Головні перешкоди на шляху до отримання Україною членства в РЄ полягали в адаптації українського законодавства до європейських правових норм. 14 липня 1992 року Україна подала заявку на вступ в Раду Європи, а 16 вересня Верховна рада України отримала статус "спеціально запрошеного гостя" в ПАРЄ, що давало право представникам України долучатися до роботи її основних комітетів. З метою наближення вітчизняного законодавства до європейських стандартів 14 липня 1993 року Україна ратифікувала, зокрема, Європейську рамкову конвенцію про транскордонне співробітництво між територіальними общинами або властями, 24 лютого 1994 року -- Європейську культурну конвенцію, 15 вересня 1995 року -- Рамкову конвенцію про захист прав меншин. У вересні 1995 року Україна також приєдналася до шести конвенцій РЄ у галузі боротьби зі злочинністю.

27 липня 1995 року у РЄ було відправлено листа за підписом президента України Леоніда Кучми, голови Верховної ради України Олександра Мороза та прем'єр-міністра України Євгена Марчука, в якому вони запевняли в серйозності обраного проєвропейського курсу України, а також роз'яснювали суть судово-правової реформи та забезпечення прав людини в Україні. 5 вересня 1995 року на засіданні Бюро ПАРЄ в Парижі було прийнято рішення про включення до порядку денного вересневої сесії ПАРЄ питання про рекомендацію України до вступу в цю організацію.

26 вересня 1995 року в Страсбурзі, під час сесії ПАРЄ, голова парламенту Олександр Мороз підкреслив, що Україна не лише стає новим учасником Ради Європи, а й закономірно повертається до великої європейської спільноти, частиною якої вона завжди була в історичному контексті. У той же день ПАРЄ надала рекомендацію Комітету міністрів щодо прийняття України в якості рівноправного члена цієї організації.

З метою перевірки відповідності України критеріям вступу її відвідали численні європейські делегації, що вивчали правову ситуацію, зокрема, багато пояснень українським посадовцям довелося давати з приводу міжконфесійних відносин, конституційного договору тощо. Однією з умов вступу до РЄ було скасування смертної кари, тому з вересня 1995 року в Україні було призупинено її виконання, а у 2000 році остаточно скасовано відповідними змінами до Кримінального кодексу.

19 жовтня 1995 року Комітет міністрів Ради Європи запросив Україну стати членом РЄ та приєднатися до її статуту. Україні було виділено 12 місць в ПАРЄ. 31 жовтня при розгляді у Верховній раді України закону про приєднання до статуту РЄ депутати-комуністи безуспішно намагалися добитися синхронного розгляду цього питання зі вступом до Міжпарламентської асамблеї країн СНД. Того ж дня голосами 256 депутатів Україна приєдналася до Статуту РЄ.

9 листопада 1995 року у Палаці Європи у Страсбурзі Комітет міністрів РЄ затвердив рішення ПАРЄ про вступ України до Ради Європи. Вступ до РЄ означав визнання суверенності України, її активну роль в європейській політиці, залучення України до формування спільної європейської політики. Відтепер кожен громадянин мав право звернутися до Європейського суду з прав людини.

Джерело: https://t.me/istoriya_ukrainy/11848