Адвокат Віталій Титич зазначає: вироки у справах, пов'язаних із Майданом, не розкривають, хто насправді відповідальний за скоєні злочини.
30 листопада виповнилося 11 років з моменту, коли проти учасників Революції Гідності було скоєно перший акт насильства — "Беркут" жорстоко розправився з протестуючими студентами на Майдані. Сьогодні вироки у "справах Майдану" не проливають світло на те, хто має бути покараний. Близько 90% справ, переданих до суду, вже були закриті або ймовірно закриються через сплив термінів притягнення до кримінальної відповідальності, зазначає адвокат Небесної Сотні. Про стан розслідувань та покарання винних – в інтерв’ю Віталія Титича для РБК-Україна.
У ці дні, 11 років тому, протестувальники в Майдані вже тиждень демонстрували своє незадоволення через рішення уряду не підписувати Угоду про асоціацію з Європейським Союзом. У ніч з 29 на 30 листопада 2013 року стався перший інцидент, що став злочином проти мирного протесту: спецпідрозділ "Беркут" жорстоко розігнав студентів.
Правоохоронці, використовуючи як привід "підготовку території для встановлення новорічної ялинки", жорстоко нападали на людей, переслідуючи їх навіть поза межами площі. Ця ніч стала вирішальною, спровокувавши масові протести по всій Україні. Ці події стали відомими в історії України як Революція Гідності.
Протягом усього періоду Революції були зафіксовані випадки насильства, катувань, затримань та розстрілів. Найкривавішими моментами стали дні з 18 по 20 лютого 2014 року, коли силові структури застосували вогнепальну зброю, що призвело до загибелі Героїв Небесної Сотні. Відповідальність за ці злочини лежить на виконавцях – спецпризначенцях "Беркута", а також на організаторах з числа вищого керівництва, включаючи втікача-президента Януковича.
Втім, через 11 років справедливості так і не досягнуто: більшість винних уникнули покарання. Адвокат Небесної Сотні Віталій Титич розповів РБК-Україна про стан справ з вироками, згадав деякі деталі, як проходив процес розслідування у кількох справах та висловив думку, чи понесуть врешті покарання і виконавці, і організатори.
Що важливо усвідомити щодо розслідувань та обвинувальних вироків у справах Майдану через 11 років після подій?
Практично всі важливі події Революції Гідності були досліджені Управлінням спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури (УСР) під керівництвом Сергія Горбатюка. Більшість кримінальних справ, пов'язаних із цими подіями, були направлені до суду в проміжку між 2015 і 2017 роками.
У адвокатів потерпілих були певні питання до "якості" розслідування. Зокрема, певні важливі обставини злочинів залишилися поза кримінальним процесом та або не були розкриті належними методами.
Однак існують об'єктивні підстави для цього – публічно відомі факти опору з боку вищих представників правоохоронних органів і судової системи. Зокрема, це стосується керівництва Міністерства внутрішніх справ та Генеральної прокуратури, зокрема колишніх генеральних прокурорів Віктора Шокіна, Юрія Луценка та їхнього заступника, вже покійного Столярчука.
Стосовно нього навіть порушили кримінальне провадження за фактами втручання в діяльність прокурорів УСР. Що вже саме по собі є унікальним випадком в історії України, і водночас доказом, який підтверджує обставини, в яких працювали слідчі Майдану.
Фото: Найкривавішими стали дні 18-20 лютого 2014 року, коли силовики застосували вогнепальну зброю, що призвело до загибелі Героїв Небесної Сотні
Проте основною проблемою в ході розслідування стало бездіяльність керівництва Міністерства внутрішніх справ. Найзначніший "вклад" у знищення доказів зробив колишній міністр внутрішніх справ Арсен Аваков. Це не є моєю особистою думкою — про це неодноразово говорив публічно керівник департаменту спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури Сергій Горбатюк.
МВС отримали доручення слідчих УСР щодо перевірки причетності бійців спецпідрозділу "Беркут" до злочинів та розшуку тих, які втекли. І "злили" підозрюваним інформацію про негласні розшукові дії. Тому їх результати були нульові. Вже після завершення подій в структурах МВС були знищенні внутрішні документи - інформація про конкретних осіб задіячних у "заходах", застосування ними заходів фізиичного впливу до громадян, спец засобів, а головне - вогнепальної зброї.
Зброя, використана під час терористичного акту 20 лютого, повністю зникла з місця її зберігання на базі "Беркут". Міністерство внутрішніх справ повідомило слідчим УСР, що їм не вдалося виявити осіб, причетних до навмисних убивств у період протестів, оскільки документи були знищені невідомими працівниками органів внутрішніх справ.
Більше того, керівництво МВС відрядило бійців полку "Беркут" до зони АТО зі зброєю, яку перевіряли на предмет її використання для скоєння вбивства на вулиці Інститутській. За Кримінальним кодексом такі дії кваліфікуються як злочин - сприяння у приховуванні доказів.
У травні 2014 року Арсен Аваков звернувся до Генеральної прокуратури з проханням припинити виклики для допитів співробітників міліції, зокрема колишніх членів "Беркута". Він зазначив, що такі дії негативно позначаються на їхньому психологічному стані.
До цього ще треба додати саботаж з боку національного бюро Інтерполу, і як результат - була відмова в оголошенні у міжнародний розшук людей. А це унеможливлювало застосування процедури заочного розслідування. Перешкоджала і законодавча вакханалія. Хаотичні, безграмотні зміни кримінально процесуального законодавства, включно з "законом Савченко", та "правками Лозового".
Окремо варто згадати про так званий "закон про амністію майданівців". Його взяв за основу захист спецпризначенців, причетних до вбивств на Майдані. Закон передбачає звільнення від кримінальної відповідальності учасників масових протестів. Але цей закон не може бути застосованим і ніколи не застосовувався слідчими чи прокурорами у справах про злочини під час Майдану.
Фото: Практично усі ключові епізоди Революції Гідності були розслідувані, більшість проваджень передали до суду в період з 2015 до 2017 рік
Справжні протестувальники не потребують "амністій", адже їхні дії не є злочинними. Право на мирний протест є закріпленим у Конституції, тоді як право на повстання є природним правом політичної нації, що не вимагає законодавчого підтвердження. Основною метою цього закону, ймовірно, було ускладнення розслідувань злочинів, вчинених провокаційними елементами та представниками правоохоронних органів.
Навіть тільки ці приклади дають право стверджувати, що люди, які прийшли до влади в Україні після подій Майдану, докладали максимальних зусиль, щоб заблокувати розслідування злочинів вчинених ОЗГ Януковича - організаторами насильницьких злочинів проти учасників протестів, та унеможливити або зменшити покарання рядовим виконавцям. В першу чергу тим, хто вчинив найтяжчий за наслідками терористичний акт в історії України.
Однак, незважаючи на ці обставини, практично всі ключові злочинні випадки були розслідувані та передані до судового розгляду. І зараз ми стикаємося із ситуацією, коли ані потерпілі, ані українське суспільство не отримали відповіді на важливі запитання, які могли б прояснити кримінальні провадження.
Відповідальність за цю ситуацію покладено на судову систему України, яка протягом останніх десяти років систематично нівелює результати проведених розслідувань. Близько 90% справ, які були передані до судів у контексті "справ Майдану", вже закриті або незабаром будуть закриті через сплив термінів для притягнення до кримінальної відповідальності.
Ті кілька вироків, що були видані, скоріше викликають негативні наслідки, адже не надають українцям ясності щодо подій на Майдані, не встановлюють винних у скоєних злочинах, а також не вказують, хто і коли понесе покарання. Саме існування цих вироків не має жодного значення. Протягом 11 років судді систематично, відкрито і цинічно уникають виконання своїх конституційних обов’язків.
- Тоді часто казали, що неможливо притягнути до відповідальності людей, бо значна частина втекла до РФ.
Ця заява є хибною. Нажаль, вона отримує підтримку в медіа протягом багатьох років. Втеча деяких осіб до Росії не заважає судам з'ясовувати обставини злочинів, які їм інкримінують. Кримінально-процесуальний кодекс передбачає можливість проведення заочного розгляду (без присутності обвинуваченого). Вже з 2019 року ця процедура активно використовується в судових розглядах.
Фото: Злочини Майдану були детально зафіксовані на фото, відео, їх показували на телеканалах
Протягом тривалого часу цей процесуальний інструмент залишався недоступним для судів, і відповідальність за це несе законодавча влада, зокрема депутати, які потрапили до Верховної Ради після подій Майдану. Упродовж кількох років після Майдану не існувало ефективного механізму, що дозволяв би притягати до відповідальності осіб, які втекли за кордон, без їхньої фізичної присутності. До 2019 року парламент не ухвалив необхідних законів, що унеможливлювало судове переслідування тих, хто втік, зокрема до Росії.
- Наскільки достатньо було на той момент доказової бази?
- У кожному кримінальному проваджені своя доказова база. Але є одна спільна особливість злочинів за усіма епізодами Майдану, на яку ми постійно звертали увагу слідства. Це величезна кількість відео- та фотоматеріалу, якими зафіксували скоєння злочинів.
Зазвичай "правоохоронні органи", які беруть участь у розгоні масових акцій, отримують завдання уникати фіксації використання сили, не кажучи вже про застосування вогнепальної зброї. Проте під час подій на Майдані ситуація склалася зовсім інакше.
Попри те, що довкола були десятки камер, виконавці злочинів абсолютно не зважали на очевидні наслідки для себе. Зокрема, десятки камер каналів в прямому ефірі, без жодних перешкод фільмували розстріл мітингувальників 20 лютого на Інститутській. Це має пояснення. Напади на Майдан (так звані "розгони") були сплановані, щоб спровокувати насильство від протестувальників і створити ілюзію "громадянського конфлікту".
Записи цих подій миттєво стали вірусними в мережі та мас-медіа, щоб досягти найвищого впливу. Провокація, що слугує інструментом для спонукання до конкретних дій чи рішень, є важливим складником терористичних актів (ст. 258 КК). Таким чином, публічне показування жорстоких сцен стало головним способом вчинення злочинів під час Майдану.
В історії криміналістики немає жодних злочинів, які б були настільки ретельно зафіксовані за допомогою фотографій, відеозаписів чи аудіо. Цей процес охоплює етапи підготовки, саму реалізацію та навіть кілька годин після вчинення злочину.
Не було потреби у відтворенні подій та доведенні їх через непрямі докази. Слідчі УСР мали виняткову можливість ретельно вивчити обстановку, що склалася під час епізодів Майдану, а також інші важливі факти, що стосуються злочинів. Це включало ключові випадки, зокрема терористичний акт 20 лютого на Інститутській, який призвів до численних жертв та поранень серед людей.
Наявність фотознімків та відеоматеріалів дало змогу здійснити 3D-модель подій 20 лютого за участю американських експертів. Студія SITU Research при Науковому центрі з прав людини Університету Карнегі-Меллона виконала реконструкцію розстрілів, що відбулися в цей день. Для цього були використані передові технології, такі як синхронізація відео на основі звукових відбитків, автоматизоване визначення місцезнаходження та аудіоаналіз звуків пострілів.
Зображення: Близько 90% справ, пов'язаних із "справами Майдану", або вже закриті, або незабаром будуть закриті через закінчення термінів притягнення до кримінальної відповідальності, - повідомив адвокат.
Реконструкція подій передбачала створення часової лінії з відео-доказами та 3D-моделюванням смертельних травм трьох демонстрантів. Вивчення медичних висновків дозволило встановити траєкторії куль, відстань їхнього вогню та сектор стрільби. Ці результати підтвердили, що фатальні постріли були зроблені з позицій, де знаходилися члени "Беркута".
Ще одна цікава деталь полягає в тому, що ці злочини відбувалися на очах численних представників правоохоронних органів. Серед них були й спеціалізовані підрозділи, які покликані запобігати подібним правопорушенням. Такі підрозділи існували тоді, і продовжують діяти в Україні й зараз. Їхня основна задача полягала у протидії таким злочинам, проте, на жаль, жодних дій не було вжито, і ніхто не заважав цьому.
Також правоохоронці мали все це документувати. За цими рапортами і звітами мали провести службові розслідування. І всі матеріали службових розслідувань, в тому числі з усіма доказами, зі зброєю, яка була використана - мали зібрати самі підрозділи цих органів і передати їх слідчим. А ті вже за процедурою трансформували б це у докази кримінального провадження.
Отже, розслідування цієї справи могло бути проведене без особливих труднощів. Однак цього не сталося, зокрема через ті перешкоди, про які я вже згадував. Крім того, Арсен Аваков особисто вживав заходів для знищення доказів. Також мали місце переслідування свідків і тиск на них, створювалися умови, що сприяли втечі осіб, які повинні були відповідати за скоєні злочини.
Отже, існувало чимало доказів, незважаючи на те, що деякі з них були знищені або заховані?
Без сумніву, те, що було знищено, ускладнило процес розслідування, проте не призвело до його повного зриву. Для підтвердження вини підсудних прокурори Управління спеціальних розслідувань надали в судах чимало доказів високої якості.
Фото: Злочини були вчинені за присутності величезної кількості працівників правоохоронних органів
Крім фізичних доказів і показів свідків, судді у справах Майдану, ухвалюючи вирок, зобов'язані врахувати як юридичний факт обставини, встановлені рішеннями Європейського Суду, які стосуються подій, пов'язаних з протесаними акціями Майдану у Києві та інших містах України. І які включають випадки силових розгонів протестувальників, їх затримання, викрадення активістів, та позбавлення життя.
В своєму рішенні ЄСПЛ проаналізував загалом контекст справи, а саме протестні події з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року. І встановив, що тодішні владні органи умисно застосовували жорстоке поводження (катування) та судові репресії реалізуючи свою стратегію.
Відповідно до їхнього аналізу, розгін протестувальників "Беркутом" у центрі Києва 30 листопада 2013 року став знаковим моментом, після якого кількість учасників акцій суттєво зросла, а масштаби протестів набули значних обсягів. Використання влади надмірної та жорстокої сили, а також випадки необґрунтованих затримань, призвели до загострення ситуації та подальшого насильства.
Отже, Європейський суд з прав людини вже визнав ці злочинні дії терористичними актами, визначивши характеристики злочину, які чітко прописані в ст. 258 Кримінального кодексу України. Ми, як представники постраждалих, наполягали на такій кваліфікації ще до цього моменту.
Прокурори врахували наші доводи в основних справах, що стосуються випадків використання вогнепальної зброї проти протестувальників. Особливо це стосується справи, пов'язаної з обвинуваченням осіб, які вчинили злочини 20 лютого на вулиці Інститутській.
- Чому це було важливо?
Правильне та точне визначення ознак злочину є основною умовою для реалізації справедливості.
- Але врешті вирок по 20 лютого вийшов дуже суперечливим і не наблизив до справедливості. Частина засуджених зараз в РФ, когось виправдали, хтось відсидів термін ще до вироку. Давайте нагадаємо, що тоді було.
- У тій справі про розстріли на Майдані 20 лютого 2014 року троє колишніх беркутівців (Аброськін, Зінченко та Янішевський - ред.) отримали обвинувальні вироки заочно, вони залишилися в РФ після обміну полоненими у 2019-му. Інших двох - Маринченко та Тамтура ФСБ повернуло назад в Україну. Спецслужби РФ використовували судові процеси щоб дискредитувати події Майдану.
Зображення: Майдан в контексті міжнародного кримінального права - це старт агресивних дій Російської Федерації в Україні.
Зокрема, захисники підсудних, які виконували ролі злочинців і організаторів, активно поширювали неправдиву інформацію про "громадянський" конфлікт. Вони повернули двох осіб, оскільки було необхідно продовжити цю діяльність, і були впевнені, що в цьому судовому процесі їм нічого не загрожує.
Таким чином, результатом стало виправдання Тамтури, тоді як Маринченко отримав 5 років, з яких більшу частину він вже провів у СІЗО до оголошення вироку. Вирок був оскаржений як прокуратурою, так і постраждалими. На мою думку, це рішення не лише незаконне і безпідставне, а й завдає шкоди справедливості у справах Майдану. Наслідки цього рішення ми ще довго відчуватимемо.
Чи минули терміни давності у більшості справ, пов'язаних з Майданом?
- У нас строки давності залежать від тяжкості злочинів. Переважно це тяжкі злочини, там передбачено до 10 років. Зараз 10 років вже минуло. За тими, де де передбачено довічне ув'язнення, - більше 15 років, ці терміни ще тривають. Але це дуже невелика частина злочинів.
Строки спливли по тих, хто вже знаходився під судом, хто фізично перебував в Україні. По тих, хто переховувався чи продовжує переховуватись, терміни не спливають взагалі.
Отже, теоретично існує можливість залучити до відповідальності осіб, які раніше виїхали до Росії і несподівано повернуться в Україну.
Так, існують правові інструменти, які дозволяють притягнути до відповідальності. Перед початком великої війни ми надсилали запити до Російської Федерації, і у нас був міжнародний договір, що передбачав співпрацю у кримінальних справах. Однак Росія не дотримувалася його умов.
По-перше, більшість з цих осіб отримали громадянство Російської Федерації, тому їх не можна видати. По-друге, Росія не співпрацювала з Україною у справах, пов'язаних із Майданом, стверджуючи, що це є "політичним переслідуванням", і відмовлялася виконувати зобов'язання, що випливають з договорів та Конвенцій щодо цих людей.
У загальному випадку, якщо особа є підозрюваною або обвинуваченою у кримінальних справах, то щойно вона опиниться під юрисдикцією розвинених країн, може бути подано запит на її екстрадицію або ініційовано інші юридичні дії.
Зображення: Напади та тортури студентів біля "Стели" та інші події Майдану - втілення плану Кремля для подальшого захоплення Криму і масштабного конфлікту.
Яким чином масштабний конфлікт вплинув на процеси розслідування та відповідальності? Чи заважає він цим процесам, чи, навпаки, сприяє їх розвитку?
Хоч це може видатися дивним, але повномасштабний конфлікт насправді сприяв прогресу в розслідуванні участі російських спецслужб у цих злочинах.
Події, що розгорталися на Майдані починаючи з 30 листопада — від жорстоких побиттів і катувань студентів під "Стелою" до терактів у Києві та Одесі — є складовими частинами стратегії Кремля. Ця стратегія має на меті спровокувати "громадянський конфлікт" або створити його ілюзію, що слугуватиме підставою (casus belli) для збройної агресії, анексії Криму та початку війни на Донбасі, а в подальшому — для масштабного військового конфлікту.
Злочини, скоєні українськими "правоохоронними" органами, мають підтвердження реальної участі високопосадовців російських спецслужб, які виступають замовниками та організаторами цих дій. Використання Росією своїх спецслужб, агентів та найманців на території України, з огляду на наслідки, відповідає кваліфікації статті 8bis Римського статуту (Злочин агресії). Таким чином, відповідно до міжнародного кримінального права, події на Майдані вважаються початком агресії з боку Росії.
Яка точно встановлена роль Російської Федерації у цих злочинах?
- Стверджувати, що участь особи у злочинах достовірно доведена, можливо тільки після вироку, які набули законної сили. Таких вироків щодо високопосадовців та щодо ролі РФ наразі немає.
- Які зараз емоції у родин Небесної Сотні й у інших постраждалих? Стільки часу вже минуло, і чи вірять вони, що хоча б якусь частину винних покарають? Чи вірите в це ви сам?
Я не можу знати всіх емоцій родин, які постраждали, а їх налічується понад 200. Моя мета – домогтися справедливості у цих справах. Тому я намагаюся підтримувати віру в позитивний результат серед тих, хто зазнав втрат.
