Адвокати під тиском: труднощі для професії та потенційні загрози для правової системи.
Системні порушення прав адвокатів в Україні загрожують незалежності цієї професії та справедливості в судовому процесі.
Уявіть ситуацію: адвокат приходить до звичайної поліклініки, щоб захистити клієнта, якого намагаються мобілізувати незаконно (при цьому клієнт вже був виключений з військового обліку). Однак представники територіального центру комплектування застосовують силу, виштовхуючи адвоката з приміщення, завдаючи йому побої й забираючи телефон. Протягом наступного часу клієнта тримають у поліклініці під тиском, і в крайній відчаї чоловік стрибає з вікна третього поверху. Йому вдається вижити, але він отримує серйозні травми. Хоча адвокат подав заяву до Національної поліції, розслідування не проводиться належним чином.
Ні, це не епізод драматичного серіалу. Це реальна історія, яка трапилася минулого року у Харкові. Одразу зазначу, що з початком повномасштабного вторгнення зросла кількість порушень професійних прав адвокатів і гарантій адвокатської діяльності з боку ТЦК. Ми, у Комітеті захисту прав адвокатів та гарантій адвокатської діяльності Національної асоціації адвокатів України (НААУ) змушені були навіть підготувати з цього приводу відповідний звіт.
Джерело: Асоціація юристів України
Згідно з нашими даними, найбільш поширеним порушенням стало блокування доступу адвокатів до клієнтів, коли вони вже перебувають у приміщеннях ТЦК. Фіксуються факти затримання захисників безпосередньо під час виконання ними обов'язків, спроби їх примусової мобілізації, вручення повісток як реакція на правову позицію, а також застосування фізичної сили. Також задокументовано випадки нанесення адвокатам тілесних ушкоджень та незаконного тривалого утримання у приміщеннях ТЦК.
Усі ми розуміємо, що мобілізація іноді стає інструментом тиску, своєрідною зброєю в боротьбі з опонентами. На відміну від співробітників правоохоронних органів та суддів, адвокати, як і більшість людей, не мають захисту від цієї "зброї". Зокрема, проти адвокатів її застосовують активно: повістки вручають прямо біля суду, скасовують наявні відстрочки під час захисту клієнтів і примусово відправляють до військових частин.
Сьогодні ми не тільки говоритимемо про ТЦК. Сьогодні мова піде про те, що випадки перешкоджання адвокатській діяльності в Україні стають все більш систематичними. Оскільки адвокатура є однією з основних складових системи правосуддя, це може загрожувати самому фундаменту справедливого судочинства в нашій країні.
У річному звіті нашого Комітету за минулий рік ми відобразили 97 звернень про порушення прав адвокатів і гарантій адвокатської діяльності, тоді як у 2024 році таких звернень було 86. Хочу підкреслити, що це лише офіційно зареєстровані випадки, адже, на жаль, не всі адвокати фіксують порушення. З огляду на негативну динаміку, вважаю, що це вже не звичайні виклики, що постали перед адвокатурою. Це системна загроза для неї.
Попри це, офіційна статистика малює нам красиву картинку: мовляв, з початком повномасштабного вторгнення кількість зареєстрованих проти представників адвокатури правопорушень суттєво знизилася. Вона викладена на сайті Офісу Генерального прокурора.
Таблиця 1. Інформація про осіб (представників юридичної професії), які стали жертвами кримінальних злочинів.
Джерело: Генеральна прокуратура України
Цей факт ілюструє, що за шість років кількість постраждалих адвокатів скоротилася майже в 2,5 рази - з 275 до 108 осіб. Найзначніше зниження спостерігалося після 2021 року, який став останнім перед початком повномасштабної агресії.
Складна ситуація склалася і з розглядом кримінальних справ, в яких постраждалими особами є працівники адвокатури. Ще два роки тому моя колега адвокатка Анжеліка Моісєєва наголошувала: "Потерпілими в даних випадках стають адвокати, які є фахівцями в галузі права, тож оформлюють заяви про кримінальні правопорушення та фіксують докази належним чином. Але навіть попри звернення органів адвокатського самоврядування до прокуратур всіх рівнів, органи досудового розслідування фактично уникають розслідування кримінальних правопорушень, вчинених проти процесуальних опонентів".
Тривогу викликає також брак вироків за статтею, що стосується втручання в роботу захисника чи представника особи в судовій практиці. Це свідчить про існування системних проблем у забезпеченні прав та гарантій діяльності адвокатів.
Незаконні обшуки у адвокатських офісах без санкції слідчого судді, вилучення гаджетів та інформаційних носіїв, що містять конфіденційні дані клієнтів та адвокатську таємницю, а також нехтування нормами Закону "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" — це проблеми, з якими стикалася українська адвокатура в останні роки.
Фактично, адвокати опинилися під прицілом правоохоронців - тих, хто за Конституцією повинен забезпечувати законність, правопорядок, захист прав і свобод громадян, а також інтересів суспільства і держави.
9 березня 2026 року Україна приєдналася до числа країн, які підписали Конвенцію Ради Європи, що стосується захисту прав адвокатів, ставши 28-ю державою, яка це зробила. Ця Конвенція була затверджена в березні попереднього року і стала доступною для підписання в травні.
Країни, які підтверджують свою прихильність до Конвенції, зобов'язуються забезпечити адвокатам умови для виконання їх професійних обов'язків без загрози фізичних нападів, залякувань, переслідувань або будь-якого втручання. У випадку, якщо такі інциденти все ж відбудуться, необхідно провести належне та ефективне розслідування. Цей документ встановлює єдині принципи щодо гарантій незалежності адвокатської діяльності та передбачає систематичний моніторинг дотримання його норм.
Проте, я відчуваю помірний оптимізм стосовно можливих змін, які може принести ратифікація Конвенції (хоча дата її ухвалення залишається невідомою) та її інтеграція в національну правову систему. Це може суттєво вплинути на ситуацію з порушеннями прав адвокатів, принаймні в аспекті моніторингу. Адже чинний закон "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" вже закріплює значні професійні права для адвокатів і нібито "захищає" їх. Однак, як можна помітити, це залишається лише формальним аспектом.
Одним із важливих зобов'язань є "Основні принципи щодо ролі юристів", які були затверджені на VIII Конгресі ООН, присвяченому запобіганню злочинності та поводженню з правопорушниками у 1990 році. Ці принципи закликають національні уряди вжити необхідних заходів для забезпечення того, щоб адвокати:
а) мали можливість виконувати всі свої професійні обов'язки в умовах, які не містять загроз, перешкод, залякування або безпідставного втручання;
b) могли здійснювати поїздки і безперешкодно консультувати своїх клієнтів всередині країни і за її межами;
с) не зазнавали судових переслідувань, адміністративних, економічних чи інших видів санкцій за будь-які дії, що виконувались у межах визнаних професійних обов'язків, стандартів і етики, а також не були піддані загрозам такого переслідування чи санкцій.
Усі ці норми є основою для забезпечення прав людини, справедливого судового процесу та незалежності юридичної професії, проте на ділі ситуація виглядає зовсім інакше.
Тепер перед нами стоїть важливий вибір: або оперативно затвердити Конвенцію, адаптувати законодавство та припинити систематичний тиск на адвокатів, або ж повільно, але невпинно потрапити в ситуацію, подібну до тієї, що склалася в Білорусі та Росії.
Ні, це не заголовок твору Максима Горького — це реальність, з якою зіштовхнулася адвокатура в цих двох країнах. Я не відчуваю жодного співчуття до білорусів і росіян, тому наведені приклади слугують лише ілюстрацією того, як держава може чинити тиск на правозахисників.
Масові репресії проти білоруських адвокатів розпочалися після протестів проти фальсифікацій на президентських виборах 2020 року. Тоді адвокати, які надавали правову допомогу затриманим, самі зіткнулися з тиском та переслідуваннями. Десятки з них пройшли через обшуки, штрафи, арешти та були позбавлені адвокатського статусу, ще кілька перебувають за ґратами за сфабрикованими звинуваченнями.
У 2023 році адвокати, які були змушені залишити Білорусь, створили Білоруську асоціацію адвокатів прав людини. Ця організація займалася захистом прав білорусів у міжнародних судах, надавала юридичну підтримку та консультації, виконуючи свої обов'язки як адвокати. Однак влітку 2025 року КДБ Білорусі оголосив цю асоціацію "екстремістським формуванням". Диктаторський режим Лукашенка включив організацію та шість адвокатів у список осіб та організацій, які нібито займаються "екстремістською діяльністю". Деякі з цих юристів залишалися на території Білорусі, що ставило їх під загрозу кримінального переслідування з можливими покараннями до 10 років ув'язнення. Таким чином, білоруські адвокати стали символом інакодумства та жертвами політичних репресій.
Ситуація з тиском на адвокатів у Росії є ще більш тривожною: згідно з інформацією опозиційних медіа, тільки за дев'ять місяців минулого року було порушено понад 50 кримінальних справ проти адвокатів, які, як правило, захищають політичних в'язнів. Водночас, дані слідчого комітету РФ відрізняються — за перші шість місяців 2025 року 98 адвокатів було притягнуто до кримінальної відповідальності тільки за звинуваченнями в корупції. Я впевнений, що це лише мала частина реальної картини — справжні цифри можуть бути значно вищими.
Один із недавніх інцидентів стався у Калінінграді, де адвокатку Марію Бонцлер, якій висунуто обвинувачення у державній зраді, може чекати до 20 років ув'язнення. Зазначимо, що для збільшення терміну покарання слідство змінило формулювання, замінивши "конфіденційну співпрацю з іноземною державою" на термін "державна зрада". За інформацією Радіо Свобода, Бонцлер не боялася братися за справи, пов'язані з політикою. Тож правозахисники переконані, що судовий процес над Бонцлер стане демонстративно жорстоким, щоб налякати інших адвокатів і відбити у них бажання захищати осіб, обвинувачених за політичними статтями.
Також повідомляється, що минулого року ФСБ намагалася позбавити адвокатського статусу тих, хто покинув росію. Це, на думку правозахисників, є одним із інструментів вчинення тиску на адвокатське товариство.
Я щиро сподіваюсь, що Україна ніколи не опиниться на цій небезпечній межі. Проте останні тенденції щодо порушення прав адвокатів викликають у мене, як у голови відповідного комітету Національної асоціації адвокатів України, серйозне занепокоєння. Тиск на адвокатів посилюється, адвокатська таємниця стає предметом зневаги, а інструмент "мобілізація" разом зі свавіллям правоохоронних органів все частіше використовуються як засоби проти моїх колег.
Тим, хто продовжує "боротися" і прагне ліквідувати адвокатуру, хочу ще раз наголосити: українська адвокатура не є "п'ятою колоною" і не представляє собою деструктивний елемент у системі правосуддя. Це ваш добросовісний конкурент у судових процесах, важливий чинник для забезпечення верховенства права та гарант захисту прав людини. Якщо суспільство і далі ігноруватиме факти перешкоджання адвокатській діяльності, ніхто з вас не буде у безпеці, і останній оплот правової держави буде знищено.
