Напад на суть війни.
Зображення: Marek M. Berezowski Ілюстраційне фото
19 лютого 2014 року — це момент, який мав би бути відзначеним значно голосніше. Саме в цей день, дванадцять років тому, стартувала Війна за Незалежність України. Ця дата закріплена в юридичних актах країни, але в суспільних комунікаціях — навіть на найвищих державних рівнях — її практично не згадують.
Замість цього, 24 лютого ми чуємо з усіх боків згадки про "старт війни", що відбувся чотири роки тому. Підраховують дні з моменту повномасштабного вторгнення. Але це не лише помилка в хронології. Це помилковий погляд на ситуацію. А неправильний погляд у контексті війни може мати серйозні наслідки.
Розуміння війни -- це ресурс. Воно визначає, де ми перебуваємо, куди рухаємося і якою може бути перемога.
Наполеон стверджував, що для перемоги потрібні три речі: гроші, гроші і ще раз гроші. Попри всю його геніальність, свою головну війну він програв і завершив життя у вигнанні. Отже, грошей недостатньо. Є інші ресурси. Один із ключових -- це сенс.
Сьогодні сенс виступає мішенню для систематичної атаки.
В Україні все частіше лунає заклик: "потрібно зупинити все це". Навіть термін "війна" іноді намагаються уникати. Однак, що саме мається на увазі під словом "зупинити" – залишається незрозумілим. Проте цей імператив "зупинити" поступово витісняє роздуми про те, за що ми боремося. І це вже є серйозною загрозою.
Ми бачимо атаку на сенс із боку Росії. Нам пояснюють, що війни могло б не бути, якби Україна поступилася Кримом, Донбасом чи ще якимись територіями. Це маніпуляція. Бо мета Росії -- не території як такі. Її мета -- знищення України як незалежної держави.
Ми спостерігаємо ще одну атаку — з боку певних західних політиків, які характеризують цю війну як "абсурдну" або таку, де "неясно, за що вмирають люди". Коли війну позбавляють змісту, її простіше запропонувати "завершити" за рахунок тих, хто захищається.
Тому для нас надзвичайно важливо зберегти контекст.
Ми змогли закріпити в правовій системі вірну назву — Війна за Незалежність України. Це не лише формулювання. Це глибока концепція.
Вона роз'яснює, за що ми боремося — за свободу.
І розкриває причину боротьби супротивника: адже він прагне знищити цю незалежність.
Без цього розуміння легко заблукати в переговорах або в їх імітації. Почати вірити, що якщо відмовитися від ще однієї території, війна зупиниться. Але історія -- і давня, і новітня -- показує: поступки в загарбницькій війні не задовольняють імперію. Вони лише підтверджують її правоту в очах самої себе.
Визначення "війна за Незалежність України" вписує нашу боротьбу в ширший контекст антиколоніальних процесів. І це принципово важливо для комунікації зі світом -- особливо з країнами глобального Півдня. Там добре розуміють мову антиколоніалізму, але часто не розуміють України. Там Україну іноді подають як "проксі Заходу", а Росію -- як силу, що протистоїть "старим імперіям". Це хибна картина. І частково -- наслідок наших власних комунікаційних прогалин.
Ми повинні ясно підкреслити: наявність України як суверенної країни — це не тільки справа українського народу. Це питання глобальної стабільності.
Занепад України призведе до руйнування основоположних принципів, на яких ґрунтується світовий порядок після попередньої світової війни: недоторканності кордонів, права народів на самовизначення, а також переваги міжнародного права над силовими методами.
Незалежність України не є випадковим явищем. Вона утвердила себе як держава в умовах глобального світу, що встановив певні правила: про незмінність кордонів, про право національних держав на існування та про захист прав людини.
Тому коли ми говоримо про Війну за Незалежність України, ми маємо розуміти: йдеться не лише про захист території. Йдеться про захист принципу незалежності як такого.
Це усвідомлення повинно стати основою нашої позиції — як в межах держави, так і за її межами. У наших виступах перед громадськістю та під час міжнародних зустрічей.
Без незалежності всі інші аспекти — компроміси, формули, гарантії — втрачають свою значимість.
Микола Жулинський висловив свою впевненість: "Я не сумніваюся, що проросійські сили не зможуть повернутися до влади. Україна вже сьогодні є справжнім переможцем."
