Не більше гегемон: чому Росія не буде залучена до глобального розподілу впливу.
Незважаючи на швидке та несподіване військове втручання США у Венесуелі, пожежа народних протестів в Ірані отримує менше уваги з боку медіа. Чи можна вважати збігом їх одночасність, враховуючи нещодавні події в Сирії?
У кінці грудня 2025 року в Ісламській Республіці розпочалася нова хвиля вуличних протестів, яка незабаром охопила всю країну.
Ключовим фактором, що спровокував кризу, стала різка економічна ситуація, зокрема обвал національної валюти (ріалу), різке підвищення цін, коли рівень інфляції перевищив 50%, а також зниження купівельної спроможності населення, особливо в регіонах, згідно з повідомленням The Guardian.
Протести миттєво набули широкого характеру, охопивши різні верстви суспільства. На початок січня демонстрації фіксуються у 27 із 31 провінцій Ірану, у 78 містах та понад 250 локаціях по всій країні.
Це охоплення вважається найширшим з 2022 року, хоча його природа та причини суттєво відрізняються від попередніх хвиль протестів, повідомляє AP News.
Згідно з інформацією, наданою міжнародними правозахисними організаціями та новинними агентствами, в результаті цих подій вже загинуло не менше 35 осіб. Серед них є цивільні громадяни, у тому числі щонайменше троє дітей, а також кілька представників правоохоронних органів.
Протести відображають зростаюче незадоволення з приводу дій верховного лідера та загального стану режиму. Основні вимоги учасників акцій включають покращення умов життя, підвищення зарплат і соціальних пільг, а також відмову від жорсткої економічної політики. Демонстранти часто поєднують економічні вимоги з політичними, висловлюючи обурення щодо корупції та авторитарного стилю правління. У деяких регіонах лунають навіть радикальні вимоги, що містять критику аятоли Хаменеї та заклики до системних змін, як повідомляє The Washington Post.
Конфлікти супроводжуються жорстокими методами проти демонстрантів, такими як використання сльозогінного газу та бойових патронів, зокрема, є випадки стрільби поблизу лікарень і в густонаселених районах. У різних частинах країни затримано понад 1 200 осіб. В ряді міст надходять повідомлення про поранення та арешти неповнолітніх. Також зафіксовані окремі підтверджені випадки загибелі протестувальників.
Верхівка іранської влади відкрито класифікує демонстрантів як "бунтівників" і обіцяє жорсткі заходи репресій проти них.
За деякими повідомленнями, у керівництві Ірану навіть розглядають сценарії екстреної евакуації верховного лідера до Росії у разі подальшої ескалації, що підкреслює серйозність кризової ситуації, про що повідомляє Reuters.
Проте, деякі урядові заходи, що мають на меті пом'якшення економічної ситуації (виплати для населення, субсидії), викликають сумніви щодо своєї ефективності, повідомляє NewsCast.
Станом на 6 січня протестуючі не змогли досягти суттєвих політичних трансформацій, проте їм вдалось змусити уряд визнати масштаби громадського невдоволення, отримати певні економічні обіцянки на місцях та знову акцентувати увагу світової спільноти на проблемах, що існують у країні.
Як світ реагує на цю ситуацію? Генеральний секретар ООН Антоніу Гутерріш закликав іранське керівництво дотримуватися прав на мирні акції протесту. У той же час європейські столиці висловлюють заклики до стриманості та діалогу, виявляючи вже знайоме нам "глибоке занепокоєння".
Проте Сполучені Штати, дедалі більше відновлюючи свою роль "глобального охоронця", відкрито засуджують насильство щодо демонстрантів в Ірані. Адміністрація Дональда Трампа навіть попередила іранське керівництво про можливі серйозні наслідки у відповідь на репресії проти протестувальників.
Арешт президента Венесуели Ніколаса Мадуро в США став для Кремля значною втратою важливого союзника. Проте російське керівництво вважає, що може компенсувати цю втрату через потенційні вигоди, які можуть виникнути внаслідок перетворення світового порядку на нові сфери впливу. Як вважає Москва, цю ініціативу може запустити Дональд Трамп, про що 5 січня повідомило агентство Reuters, посилаючись на свої джерела в Росії.
Згідно з інформацією від одного з джерел, команда Трампа, ймовірно, має на меті утвердити домінуючу позицію США в Західній півкулі і відновити принципи Монро з XIX століття, за яких цей регіон вважався територією виключних інтересів Вашингтона.
"Росія втратила партнера в Латинській Америці. Однак, якщо це дійсно свідчить про втілення доктрини Монро Трампа, то Росія теж має свої інтереси в певних регіонах", - зазначило керівне джерело з Росії, натякаючи на свій так званий "задній двір", яким чомусь вважають Україну.
Однак це всього лише вологі мрії Кремля: речник українського Міністерства закордонних справ Георгій Тихий у своєму пості в соцмережі X іронічно зазначив, що російські так звані "джерела" надто захоплені проблемою власної "зони впливу".
"Цікаво, де були межі їхньої зони впливу, коли банда Пригожина рушила на Москву, змусивши їх тремтіти від страху. Можливо, вона обмежувалася валізою з екскрементами Путіна. Досі обмежується", - цитує Тихого видання Гордон.
Згідно з думкою політолога Сергія Тарана, ліквідація близького соратника Москви, чия діяльність впливає на глобальну вартість нафти, є дуже позитивним розвитком для України.
Трамп тепер отримав можливість скасувати санкції на венесуельську нафту та зупинити маніпуляції з нафтопостачанням тіньового флоту Росії. Це гармонійно вписується в його загальну стратегію тиску на ціни на російську нафту, про яку він іноді натякав. Нагадаю, що наприкінці 2025 року Росія погрожувала передати Венесуелі системи "Орєшнік" та "Калібр" у відповідь на тиск з боку США. Проте, незважаючи на хвилювання в болотах, Росію продовжують витісняти з ще одного регіону світу. Загрозлива "інфраструктура НАТО" все ближче підбирається до Путіна, навіть у тих місцях, де до кордонів Росії дуже далеко, - зазначає експерт у своєму дописі на Facebook.
Варто зазначити, що, знищуючи режим Мадуро, США не лише позбавляють Росію потужностей її тіньового флоту (зараз там перебуває 16 російських суден під різними підробленими прапорами, які намагаються обійти американську блокаду), але й ускладнюють її доступ до 350 шахедів, які щоденно постачаються з Венесуели для ведення війни в Україні. І це ще не все: у разі падіння режиму аятоллів в Ірані, "первинне джерело" цієї небезпечної зброї взагалі перестане існувати.
Після падіння режиму Асада в Сирії Росія зазнала значних втрат у своєму геополітичному впливі та репутації, втративши важливі військові ресурси та людські життя (сотні солдатів, пілотів і офіцерів спецслужб). Крім того, вона позбулася ключових логістичних можливостей і важелів тиску на Європу, зокрема в сферах міграції та енергетики.
Таким чином Кремль стрімко втрачає геополітичний вплив через війну в Україні, що призводить до послаблення його позицій, втрати союзників, перегляду ролі Росії як світового гравця та перерозподілу сфер впливу, хоча Москва й намагається демонструвати силу та шукає нових союзників.
А як тоді бути з поділом сфер впливу між Західною та Східною півкулями?
Такі угоди можуть бути доцільними лише за умови певного балансу сил, але в даному випадку він явно не на боці Росії. США продемонстрували здатність "переманити" венесуельського президента, тоді як російські спецслужби не в змозі здійснити подібний маневр, про що й скаржаться "зетники", — підкреслює журналіст і блогер Майкл Накі на своєму YouTube-каналі.
На його думку, "не зовсім очевидно, які саме пропозиції Росія може внести в цю умовну угоду".
