Бізнес у часи війни: між окупацією, релокацією та процесом відновлення.

наслідки нападу на Київ, 14 травня

Попри безпрецедентні виклики, українські підприємці демонструють неймовірну стійкість. Вони швидко адаптуються, зберігають робочі місця та підтримують економіку країни. Сьогодні завдання держави -- вибудувати таку систему підтримки, яка б створювала реальні умови для їхнього відновлення та розвитку.

Масштаб втрат у цифрах

На територіях, тимчасово підконтрольних Росії, реалізується послідовна політика економічного тиску та відвертого грабунку. За формальними юридичними термінами ховаються зламані життя: підприємці, працівники та цілі команди, які в один момент опинилися позбавленими можливості контролювати своє існування.

Рекламное сообщение

Перед початком повномасштабного вторгнення ці території були наповнені активним життям. Згідно з даними Opendatabot, близько 65 тисяч українських підприємств функціонували в тимчасово окупованих територіях, що становило приблизно 5% від загальної кількості юридичних осіб в Україні.

Сьогодні в цій місцевості триває примусова "перереєстрація" відповідно до російського законодавства, створення окупаційних реєстрів та впровадження російської податкової системи. Схема є елементарною та цинічною:

Якщо власник не бажає співпрацювати або покидає територію, його майно вважається "безгосподарним".

* Майно примусово вилучають і передають під контроль окупаційних адміністрацій чи третіх осіб.

Ось кілька конкретних прикладів: У зонах тимчасового контролю на сході України, зокрема в Донецькій області, магазини мережі "АТБ-Маркет" були фактично захоплені та адаптовані до потреб загарбників. У Херсонській області широко поширені повідомлення про "націоналізацію" успішних українських бізнесів. Аналогічні дії відбуваються й в інших регіонах, що перебувають під тимчасовою окупацією.

Важливо пам'ятати: жодна з цих дій не має юридичної сили ні з точки зору законодавства України, ні з позиції міжнародного гуманітарного права. Створення так званої "вільної економічної зони" окупантів до 2050 року -- це лише спроба легалізувати мародерство. Ці підприємства юридично залишаються власністю своїх законних українських господарів.

Ці дії порушують принципи міжнародного гуманітарного права і можуть бути розцінені як складова системної політики експропріації власності. Вони створюють підстави для потенційної міжнародно-правової відповідальності країни-агресора та компенсації завданих збитків.

Читайте також: В Україні стартувала програма пільгового кредитування, спрямована на підтримку бізнесу, який зазнав збитків від обстрілів.

Економічне насильство: яким чином Росія узаконює розграбування в окупованих регіонах.

Рекламное сообщение

Росія продовжує системно позбавляти українців права власності на тимчасово окупованих територіях. Одним із ключових інструментів залишається штучне ускладнення процедури перереєстрації права власності відповідно до російського законодавства, що створює підстави для подальшої "націоналізації" нерухомості.

Одним із прикладів є місто Дніпрорудне, що знаходиться на тимчасово окупованих територіях Запорізької області. Через величезні черги та обмежені можливості реєстраційних органів багато місцевих жителів опиняються під загрозою не встигнути оформити російські документи на своє майно в установлений окупаційною адміністрацією термін. Це створює ризик подальшого вилучення їхньої нерухомості.

Додатковим засобом впливу є введення обмежень на проведення операцій з нерухомістю для тих осіб, які не відвідали військові комісаріати з метою оновлення своїх військово-облікових даних.

Одночасно з цим, окупаційна влада на тимчасово захоплених землях Херсонської області продовжує свою кампанію під назвою "націоналізація" майна. За мотивами боротьби з "покинутими" об'єктами планується примусове вилучення як мінімум 1 172 житлових одиниць: 1 134 у селищі Нижні Сірогози, 31 у селі Нижні Торгаї та 7 у селі Першопокровка. Причиною цього є те, що власники не змогли переоформити свої права на власність відповідно до вимог держави-окупанта. Про масштаби цієї проблеми свідчить також статистика звернень до Офісу Омбудсмана: у 2025-2026 роках надійшло 151 скарга від громадян щодо незаконної "націоналізації" майна на територіях, що тимчасово перебувають під контролем окупантів.

Релокація як спосіб забезпечення безпеки та захисту прав людини.

Коли ми обговорюємо процес релокації бізнесу, ми не маємо на увазі лише переміщення обладнання чи офісних меблів в більш безпечну локацію. Це, перш за все, стосується захисту основних прав людини: права на працю, безпечні життєві умови та можливості для ведення підприємницької діяльності.

Державна програма релокації виявилася справжнім порятунком для тисяч українців, які інакше опинилися б у складних умовах війни.

Вже на початкових етапах масштабної війни сотні компаній були переведені в більш безпечні райони України. Згідно з інформацією Міністерства економіки, протягом першого року реалізації програми близько 800 підприємств змогли релокуватися, з яких понад 620 успішно відновили свою діяльність у нових місцях.

З часом релокація набула системного характеру. За даними Опендатабот, у 2025 році було зафіксовано, що 12 197 компаній змінили свою юридичну адресу 12 920 разів. Це на 11% більше, ніж роком раніше, що свідчить про адаптацію української економіки до умов тривалої війни.

Однак, бізнеси, які були релоковані в Україні, стикаються з низкою складних викликів, що виходять за рамки простого переміщення. Після переїзду компанії часто вимушені заново налагоджувати виробничі процеси, логістичні ланцюги та взаємодію з місцевою інфраструктурою. Серед додаткових труднощів — брак кваліфікованих спеціалістів на нових територіях, обмежений доступ до виробничих приміщень і ресурсів, а також фінансові труднощі, пов'язані з відновленням діяльності. Окремим викликом є необхідність адаптації до нових умов регіону та інтеграція в місцеві громади, що вимагає часу та системної підтримки з боку держави.

Ситуація в Луганській області

Рекламное сообщение

Після початку війни бізнес Луганської області опинився під найжорсткішим ударом. Підприємства втратили виробничі площі, звичну логістику та ринки збуту. Проте вони не здалися.

На початок 2026 року в Луганській області налічується 4 724 господарських суб'єкти, які активно функціонують в інших частинах України. Крім того, ці підприємства змінюють свої бізнес-моделі: 147 аграрних компаній перейшли від базового вирощування сировини до її обробки, згідно з інформацією Луганської обласної державної адміністрації.

Закарпаття — центр індустрії та безпеки.

Завдяки сприятливому географічному положенню та відносній стабільності, Закарпаття стало важливим центром для українського бізнесу, який змушений був залишити зони активних бойових дій. За офіційними даними Закарпатської обласної військової адміністрації, на кінець 2024 — початок 2025 року, в регіоні було зареєстровано близько 300 переміщених підприємств. Станом на 2026 рік, цей регіон продовжує залишатися яскравим прикладом успішної економічної адаптації.

Минулого року, під час моєї подорожі до Закарпаття, я мав нагоду відвідати будівництво житла для внутрішньо переміщених осіб у Перечинській громаді. Це сучасний житловий комплекс, який забезпечує всі умови для тих, хто втратив свої домівки, щоб вони могли розпочати нове життя. Найважливіше, що підприємство, яке виникло на основі релокованих виробництв з Донеччини, створює робочі місця для цих людей. На Закарпатті компанія не лише відновлює свій промисловий потенціал, а й демонструє високу соціальну відповідальність, надаючи своїм працівникам як роботу, так і комфортне житло. Такі ініціативи доводять, що в Україні можливо і необхідно створювати умови, які дозволяють людям залишатися вдома, відновлювати своє життя та будувати своє майбутнє тут.

Реабілітація звільнених регіонів

Відновлення бізнесу на деокупованих територіях залишається важливим викликом. Після звільнення регіонів підприємці стикаються з необхідністю відновлення зруйнованої інфраструктури, повернення працівників і відновлення ланцюгів постачання. Це вимагає всебічної державної підтримки, зокрема фінансових механізмів, податкових пільг та гарантій безпеки для інвестицій.

За кожною цифрою приховані людські історії.

У звітах релокація часто виглядає як суха статистика. Але за кожною одиницею в графіку стоїть реальна родина, яка завдяки збереженому бізнесу не втратила роботу в найкритичніший момент. Це історії про батьків, які змогли й надалі забезпечувати своїх дітей. Це історії про фахівців, які не опинилися на вулиці без засобів до існування. Це про можливість почати все спочатку в новому місті, тримаючись разом зі своїм колективом та родиною.

Головний зміст релокації полягає в тому, що за бізнес-рішеннями зберігається нормальне людське життя та соціально-економічний зв'язок людей зі своєю країною.

Чому підтримка бізнесу має бути стратегічним пріоритетом держави?

Держава зробила важливий крок, запустивши механізми релокації бізнесу, грантові та кредитні програми, а також спростивши частину процедур. Це дозволило багатьом підприємствам зберегти діяльність у надзвичайно складних умовах війни.

У той же час, якщо розглядати ситуацію з системного погляду, поточний рівень підтримки все ще не є достатнім для забезпечення довготривалої стабільності та розвитку релокованих підприємств. У багатьох випадках це більше схоже на підтримку базового функціонування компаній, аніж на формування умов для їхнього подальшого зростання.

Проблеми, пов’язані з інфраструктурою, доступом до фінансових ресурсів, кадровим забезпеченням та нерівномірною підтримкою між різними регіонами, продовжують існувати. Це створює враження, що підприємства більше покладаються на свою власну стійкість, ніж на систематичну державну політику.

Рекламное сообщение

У даному контексті постає важливе питання: чи вживаємо ми сьогодні достатні заходи для того, щоб релокований бізнес став не лише способом виживання, а й фундаментом для економічного відновлення нашої країни?

Кожне функціонуюче підприємство є джерелом надходжень до бюджету, оплатою праці та ресурсами, необхідними для нашої перемоги і майбутнього відновлення. Саме приватний сектор відіграватиме ключову роль у післявоєнному відновленні.

Релокація бізнесу стала також одним із ключових механізмів інтеграції внутрішньо переміщених осіб. Робочі місця, створені релокованими підприємствами, дають людям не лише дохід, а й відчуття стабільності та приналежності до нової громади. Таким чином економічна адаптація стає частиною соціальної реабілітації.

Тому підтримка релокованого бізнесу -- це політика захисту прав людини. Це реальний захист права на працю, права на достатній життєвий рівень та права бути господарем власного життя і власної справи під українським прапором.

Читайте такожУряд спростив отримання компенсацій для прифронтового бізнесу