Бій за Покровськ демонструє амбіції Путіна в контексті війни з Україною, — WSJ.
Для Путіна війна -- це значно більше, ніж питання територій.
Жорстока боротьба за Покровськ вказує на кінцеві цілі російського диктатора Владіміра Путіна у війні проти України й пояснює, чому мирна кампанія президента США Дональда Трампа досі не дала результатів, пише WSJ.
Трамп закликав обидві сторони зупинити насильство і намагався використати територіальні переговори як шлях до завершення конфлікту. Проте для Путіна війна має набагато глибше значення, ніж просто територія на сході України, де зосереджено більшість бойових дій.
Росія готова зносити значні людські втрати, сподіваючись, що це позбавить Україну ресурсів та рішучості продовжувати боротьбу. Врешті-решт, керівник Кремля прагне відновити політичний вплив на Київ, повернути Росії статус "великої держави" та закріпити своє місце в історії, як вважають експерти.
"Трамп прагне знайти рішення для існуючої проблеми, проте, як стверджують експерти, Путін орієнтується на історичних персонажів, таких як Петро I, Іван Грозний та Катерина Велика, формуючи своє бачення через призму імперських амбіцій", – підкреслює Вільям Кортні, старший науковий співробітник аналітичного центру RAND і колишній посол США.
Під час останнього раунду переговорів США зосередилися на Донбасі як одному з елементів можливої мирної угоди, сподіваючись, що Путін погодиться припинити кровопролиття, якщо Київ поступиться територіями на сході України.
Однак вузька орієнтація на територіальні питання недооцінює значення, яке Путін надає домінуванню Росії над Україною. За кілька місяців до початку повномасштабного вторгнення російський диктатор написав есе, в якому стверджував, що росіяни та українці є "одним народом". Він поставив під сумнів державність України, заявивши, що ця країна була створена радянським більшовицьким лідером Владіміром Лєніним.
Російський лідер, який спостерігав за розпадом Радянського Союзу з території Східної Німеччини, де служив офіцером КДБ, охарактеризував цю подію як "найзначнішу геополітичну катастрофу XX століття". Для теперішнього керівника Кремля це сталося важливішим, ніж обидві світові війни та Голокост.
Для Путіна та його покоління розпад Радянського Союзу став катастрофою, перетворивши країну, яка колись вважала себе рівною Америці, на територію, що занурилася в злидні та приниження. Американські підприємці приїжджали до Росії, щоб накопичити багатства на розпродажу державних підприємств, в той час як західні політики пропонували молодій Росії уроки про права людини та демократичні цінності. Москва спостерігала, як її колишні сателіти поступово переходили на західний курс, вступаючи до Європейського Союзу та НАТО.
"Згідно з Русланом Пуховим, засновником російського Центру аналізу стратегій і технологій, Путін здійснює цю війну з метою нівелювати наслідки холодної війни та відновити для Росії статус великої держави, який вона колись мала."
Не дивно, що за Путіна знову з'явився культ особистості Йосипа Сталіна, що прославляє радянського диктатора, який зустрівся із західними лідерами в Ялті та Потсдамі наприкінці Другої світової війни, щоб розділити територію, окуповану нацистською Німеччиною. Там Сталін зумів перетворити військові успіхи Москви у війні на більші територіальні претензії та визнання Заходом сфери впливу, що простягалася далеко за межі власних кордонів країни з безліччю комуністичних сателітів у Східній Європі.
Коли Трамп і Путін зустрілися на Алясці на початку року, російські медіа висвітлили цю подію як новий етап переговорів між великими державами. Путін виявився здатним переконати Трампа, що досягнення мирного договору має відступити на другий план в порівнянні з пошуками тривалого політичного рішення, яке відповідає інтересам Росії.
"На думку Пухова, Аляска стала значним досягненням у зовнішній політиці Путіна, особливо враховуючи тінь Ялти."
Для Росії потужні держави мають у своєму розпорядженні ресурси та військову силу, що дозволяє їм встановлювати правила гри для менших націй. Таку лінію поведінки Москва обрала на початку масштабного конфлікту, коли відбулися зустрічі між російськими та українськими представниками. Кремль був готовий погодитися лише на обмеження чисельності українського війська та їхнього озброєння. Проте переговори швидко зазнали краху.
Президент України Володимир Зеленський застеріг Дональда Трампа, що амбіції Володимира Путіна виходять за рамки простого захоплення та освоєння нових земель. Виявилося, що анексії Криму в 2014 році виявилося недостатньо, й тепер Путін ставить під сумнів Донбас, але, можливо, й цього буде замало.
"Йому абсолютно не цікава ситуація в Донбасі. Але ось яке питання: хто може запевнити, що через кілька років він не розширить свої амбіції? Хто на це може дати гарантію? Це неминуче – адже в Росії існує система, яка постійно схиляється до війни. Саме тому питання безпеки завжди залишалося нашим головним пріоритетом", -- зазначив Зеленський.
Бажання Трампа налагодити співпрацю з Росією не залишилося непоміченим у Кремлі. Хоча Путін, ймовірно, не готовий йти на компроміси в питанні України, Росія намагається підштовхнути американську адміністрацію до скасування санкцій. Не випадково Кремль доручив керівнику Російського фонду прямих інвестицій Кірілу Дмітрієву залучити увагу спецпредставника Трампа Стіва Віткоффа, який є відомим магнатом у сфері нерухомості.
Під час однієї з перших зустрічей між представниками США та Росії в Ер-Ріяді Дмітрієв представив перелік проєктів, що були втрачені американськими фірмами, а також фінансові збитки, які вони внаслідок цього зазнали.
Дійсно, будь-які серйозні дипломатичні переговори повинні враховувати деякі занепокоєння Кремля щодо майбутнього України та кордону з НАТО, каже старший політичний аналітик RAND Семюел Чарап.
"Основні труднощі не зводяться лише до питання територіальних суперечок. Важливо знайти певну принципову угоду щодо цих глобальних викликів," -- зазначив він.
Але останніми тижнями темп мирних переговорів дедалі більше розчаровує Трампа. Під час зустрічі з Зеленським минулого місяця глава Білого дому відмовився дивитися на карти, які приніс із собою український президент. Тим часом зростання розколу з Путіним спричинив публічний обмін прихованими погрозами щодо ядерного арсеналу між США та РФ.
Згідно з інформацією, опублікованою Foreign Affairs, Росія розглядає своє стратегічне завдання з підкорення України як трьохетапний процес, де лише перший етап включає бойові дії. На початковому етапі Москва має намір захопити або зруйнувати значну частину української території, щоб залишилася частина країни могла виживати лише за її умов. У цьому контексті Кремль може погодитися на перемир'я, після чого розпочнеться другий етап, що передбачає застосування економічного тиску та політичних маніпуляцій, включаючи загрози нових військових дій для встановлення контролю над Києвом. Завершальним етапом має стати поглинання України за аналогією з білоруським сценарієм.
