Боротьба, комунікація, фіксація: як підтримати тих, хто в полоні | UACRISIS.ORG
Щороку 26 червня світова спільнота святкує Міжнародний день підтримки жертв катувань. Цю дату було затверджено у 1997 році Генеральною Асамблеєю ООН за ініціативою Економічної та Соціальної Ради ООН з метою боротьби з катуваннями та сприяння ефективному виконанню Конвенції проти катувань, а також інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, форм поводження і покарання.
Для того щоб підняти питання катувань, які російські війська застосовують щодо українців, включаючи як військовополонених, так і цивільних осіб, Координаційний штаб з питань поводження з військовополоненими організував панельну дискусію в Українському кризовому медіа-центрі.
У своєму відеозверненні, приуроченому до Міжнародного дня підтримки жертв катувань, генерал-лейтенант Кирило Буданов, Герой України та очільник штабу, підкреслив, що багато наших громадян, зокрема військові, цивільні особи, медичні працівники та добровольці, досі перебувають у російському полоні. Він нагадав про жахливі умови, які вони переживають: жорстоке ставлення, фізичне та психологічне насильство, приниження та ізоляцію.
"Ми ретельно документуємо всі такі інциденти, збираємо свідчення та передаємо інформацію до відповідних установ, співпрацюємо з міжнародними партнерами України. Ми переконані, що винні понесуть відповідальність. Але перед тим, як буде винесено вирок, необхідно повернення. За кожним фактом та цифрою стоїть жива людина — особа, яка чинить опір не лише фізично, але й морально. Вона не зламалася. Ці люди є джерелом нашої сили. Їхній дух незламний, і це зобов'язує нас боротися за кожного з них," - підкреслив він.
Виступ керівника Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими акцентував увагу на важливості підтримки родин, чиї близькі перебувають у полоні.
"Ви знаходите слова, коли висловити думки важко. Ви говорите від імені тих, хто не має змоги висловитися самостійно. Ви є частиною цієї боротьби. І я хочу, щоб ви знали, що ми поруч з вами. Також звертаюся до тих, хто був звільнений. Ваші історії - це біль, важливість та сила. Ваш досвід - це свідчення, пам’ять та докази. Ви повернулися, але ми усвідомлюємо, що шлях до відновлення може бути тривалим. Ми підтримуємо вас, вчимося у вас. Разом з вами ми розповідаємо правду про те, що відбувається. Координаційний штаб працює щодня, щоб знайти і повернути всіх наших громадян, дізнатися про долю зниклих безвісти та підтримати їхні родини. І ми не зупинимося. Дякуємо вам за вашу силу, віру та єдність. Сьогодні ми тут, щоб заявити - ми пам’ятаємо, ми разом, ми діємо", - запевнив Кирило Буданов.
Андрій Юсов, заступник керівника Координаційного штабу, підкреслив, що День підтримки жертв Катувань є важливим засобом, який країна, суспільство та нація повинні використовувати, аби привернути увагу світу до серйозної проблеми, з якою зіткнулася Україна, та забезпечити, щоб її не ігнорували.
Більше ніж 90% респондентів, які повернулися з полону, повідомляють про систематичні порушення умов утримання та своїх прав, як військовополонених і цивільних осіб. На жаль, це включає випадки катувань. Ми підходимо до обговорення цієї теми дуже обережно і відповідально, тому не все, що ми маємо, може бути оприлюднено через чутливість питання. Проте, на жаль, таких матеріалів є чимало. Всі вони знаходяться в правоохоронних органах, міжнародних організаціях, таких як Червоний Хрест та ООН, а також в комісарі, відповідальному за захист прав людини. Однак навіть те, що вже доступно в публічному просторі як в Україні, так і за її межами, достатньо для того, щоб усвідомити жорстокість, нелюдськість і варварство ворога, а також систематичне ігнорування міжнародного гуманітарного права, Женевських конвенцій і норм ведення війни, - зазначив Андрій Юсов.
Правозахисник, журналіст, військовослужбовець Максим Буткевич на собі відчув досвід перебування в російському полоні. Виступаючи на пресконференції, він закликав до активного обговорення в суспільстві цієї теми.
"Неналежне поводження з одним нашим військовополоненим або з цивільним, якого незаконно утримують агресори, це або просто відсутність інформації про цю людину, тому що ми знаємо, що дуже багатьох, особливо в перший період полону, тримають інкомунікаду і часто навіть не зрозуміло, чи жива людина? Якщо так, то як з нею поводяться? Але це страждання, які треба множити на ту кількість людей, для яких ця людина дорога, важлива, люба", - сказав він.
Максим Буткевич вважає, що особи, які вчиняють подібні дії, зрештою відповідатимуть за свої вчинки. Саме тому надзвичайно важливо, що правоохоронні органи фіксують інформацію про такі випадки та поведінку.
"Ми щиро сподіваємося, що за допомогою різноманітних інструментів, українських правоохоронних органів, а також міжнародних установ, використовуючи режим універсальної юрисдикції разом із нашими закордонними партнерами, ми зможемо, рано чи пізно, притягти до відповідальності якомога більше тих, хто чинить подібні дії. Вони ніколи не знайдуть спокою. Усе їхнє життя буде обтяжене тим, що вони заподіюють нам і нашим близьким, а також тим, що відбувається з їхніми рідними," - наголосив правозахисник.
Для сімей надзвичайно важливо висвітлювати подібні історії, щоб світ усвідомлював, в якій ситуації ми опинилися і що нам необхідна підтримка. Ми дійсно сильні, здатні боротися до останнього, і ми продовжимо цю боротьбу, однак без зовнішньої допомоги це буде надзвичайно важко. Таку думку висловила медійна експертка ініціативи "За права людини" Марія Климик.
