"Це вже перебір, пане Сірьожа!" — кумедні висловлювання з інтерв'ю популярного кандидата на посаду мовного омбудсмена Олександра Завальського.

Ваша Антоніна, поки розшифровувала уривки, кілька разів давилася ранковою кавою.

Ваші думки, шановна авторко, стосовно практично повної відсутності гардтокових інтерв'ю в нашому медійному просторі нарешті дійшли до тих, хто приймає рішення! Адже до програми "Воїни слова" на "Київ FM" завітав вже скандально відомий актор Олександр Завальський. Якщо ви пропустили цю гучну подію, ось короткий виклад.

Перший термін Тараса Кременя на посаді мовного омбудсмана підійшов до завершення. Незважаючи на можливість обрати його на новий термін, його кандидатуру так і не висунули. Це викликало значне занепокоєння серед нашої культурно-інтелектуальної спільноти, яка об'єдналася та навіть підготувала звернення. Однак це не принесло результату. Нещодавно Кабінет Міністрів ухвалив рішення про звільнення Кременя.

Два слова щодо процедури вибору. Кандидатури на посаду уповноваженого з прав державної мови надходять від Міністерства культури, Міністерства юстиції та уповноваженого з прав людини. Остаточне рішення приймає уряд. Чому представники цих установ не підтримали кандидатуру Кременя — у нашій редакції це питання залишається відкритим. І сам Кременюк не може зрозуміти, що сталося. У програмі "УП чат" він зазначив, що не має уявлення про причини такої ситуації.

З моменту призначення Миколи Точицького на посаду міністра культури між нами встановилася позитивна і конструктивна співпраця. Ми досягли угоди, яку, до речі, він сам запропонував: "У нас немає інших варіантів, ви — єдина особа в цій країні, яка працювала у статусі уповноваженого, і ви успішно виконуєте свої обов'язки".

Схожа дискусія відбулася з міністеркою Ольгою Стефанішиною та уповноваженим Дмитром Лубінцем. В кінцевому підсумку, вони запропонували ті кандидатури, які, на їхню думку, адекватно відповідають сучасним викликам [...]

Відповіді я не почув. Ані публічно, ані приватно. Час покаже, наскільки це рішення стосовно заміни було недалекоглядним і некоректним".

Таким чином, Лубінець запропонував кандидатуру фольклористки Олени Івановської, а Міністерство культури висунуло екс-заступника міністра освіти Павла Полянського.

Найбільше нині запитань саме до пані Стефанішиної (чи до тих, хто ухвалював кандидатів від Мін'юсту). Спочатку вони пропонували також фольклористку Ірину Коваль-Фучило. Проте пані Ірина дослухалася до зауважень від спільноти на свою адресу (мовляв, у неї немає досвіду саме правозахисної діяльності, як і в Олени Івановської) та відмовилася від участі в конкурсі. За що, між іншим, одержала підтримку і повагу.

Проте в Міністерстві юстиції не зупинилися і знайшли нового кандидата. Мені цікаво, хто підказав їм таке рішення, адже це виявився невдалий вибір. Пан Олександр Завальський впевнено рухається до статусу меми. Він має великий досвід у дубляжі, й, за чутками, є досить приємною особистістю, але його кваліфікація викликає не просто запитання, а справжнісінькі ЗАПИТАННЯ!!!!!

Попередньо товариство в соцмережах потішалося над дописами пана Олександра і його програмою, оприлюдненою у фейсбуці. Але він зробив хід конем і прийшов на інтерв'ю до пана Сірьожі Смальчука, за яким тепер, схоже, цей варіант імені надовго закріпиться. Чому Завальський почав його так називати -- непонятно навіть самому Смальчуку. Хоча чого мені вже стібатися? Вашу Антоніну насправді звати пані Лєна, мене так називають роками. І, користуючись нагодою, хочеться зауважити, що це не російське ім'я, а хто не вірить -- ідіть почитайте "Царівну" Кобилянської та поцікавтесь популярними жіночими іменами в Австрії, Німеччині або Швеції. Водночас, я не чула, щоби Сергій Смальчук позиціював себе публічно як Сірьожа.

Незалежно від обставин, ми в редакції щиро вдячні йому за дійсно вражаючу роботу в ролі інтерв'юера. Він проявив доброзичливість, уникнувши хамства та упередженості, але водночас чітко і рішуче показав усім нам, що Олександр Завальський не може виконувати обов'язки мовного омбудсмана через явну некомпетентність, яку він навіть не намагається приховати. Якщо його все ж призначать, це стане справжнім скандалом.

Я підготувала для вас кілька уривків, які цілком усе продемонструють. Але спочатку -- переказ найяскравішим моментів. Хоча я наполегливо закликаю подивитися це інтерв'ю на власні очі.

Отже, пан Олександр зазначає, що отримання пропозиції взяти участь у конкурсі стало для нього несподіваним, хоча він, за словами, був до цього готовий. Пропозиція надійшла наступним чином: "Мені зателефонували, я не впевнений, звідки, вибачте. І запитали: "Ви такий-то?". Я відповів: "Так, так, так". На що мені сказали: "Ми знаємо про вас усе, і є можливість балотуватися або брати участь у конкурсі на посаду уповноваженого із захисту української державної мови"."

Смальчук запитав: "А ви навіть не поцікавилися, хто це?" На що Завальський відповів: "Я дізнався пізніше. Хоча, сумніваюся, що ви його знаєте. Це той, з ким я працював над українською мовою, оскільки він розмовляв російською. Журналіст. Що стосується його походження — це вже не моє діло. Я ж не займаюся політикою".

Досить цікава ситуація, чи не так? Але це ще не все — попереду ще більше інтриг. Пан Олександр не має уявлення, чому саме його вибрали в Мін'юсті, і сам вважає це загадкою. Однак він припускає, що причина може полягати в тому, що "Я вже 40 років, вибачте, працюю в ефірі. Маю досвід як у радіо, так і на телебаченні, і мій голос багатьом знайомий. І щороку, вибачте за самохвальство, напередодні Нового року або на Різдво ви чуєте мій голос у майже кожній родині".

І це дійсно правда! Скажіть, що ви не переглядали це тисячу разів.

Олександр Завальський повідомляє, що озвучив усіх чоловічих героїв у двох частинах "Самого вдома". Антоніна з захопленням відзначає цю працю, висловлюючи щиру подяку за неї. Вона вважає, що це яскравий приклад того, чому важливо займатися тим, у чому ти справжній професіонал, і уникати справ, у яких не маєш жодного уявлення.

Бо пан Олександр відкрито каже, що з мовою працював як актор та викладач, але не як правозахисник. Але ж саме ці знання потрібно мати мовному омбудсману: розуміння законів, як вправлятися з бюрократичними механізмами тощо. Тому пан Сірьожа і запитує, чи стане в його гостя компетенцій?

Сергій Смальчук: Чи маєте ви досвід у сфері захисту прав людини?

Олександр Завальський: Це станеться!

С. С.: Він має бути до призначення на конкурс.

О. З.: Вірно. Якщо врахувати, що я вже 40 років займаюся цим без жодних державних обов'язків, то можу з упевненістю сказати, що маю значний досвід у захисті української мови.

С. С.: У сфері захисту прав людини?

О. З.: В сфері права я не маю формальної освіти, і не хочу вводити в оману ні вас, ні нашу аудиторію. Проте я володію активною громадянською позицією.

Але тут ви не смійтеся, бо Олександр Завальський нічого несподіваного не сказав. Ось такий принцип призначення на посади в нас практикують упродовж останніх років. Можна було ще дивуватися у 2019 році, коли конкурс на посаду голови Держкіно хакнули в абсолютно нахабний спосіб, щоб, вочевидь, отримати на посаді свою людину. Тому замість одного з кількох доволі авторитетних у кіноспільноті професіоналів ми отримали податкову інспекторку та спеціалістку з екології Марину Кудерчук. Яка успішно розвалила майже всі напрацювання нашої кіногалузі к чортам собачим.

Існує безліч подібних випадків. Серед них і чинний міністр культури та стратегічних комунікацій. Тепер настала черга уповноваженого з питань захисту державної мови. Складається враження, що пан Олександр абсолютно не уникає обговорення ситуації і висловлює свою думку цілком відкрито. Зазвичай, такі особи намагаються уникати спілкування з журналістами.

Візія Завальського полягає в тому, що, хоч він і не має досвіду в сфері законодавства, основне — це бажання, патріотичні почуття та активна громадянська позиція. Навички можна здобути вже після призначення, а команда зможе надати необхідні поради. Загалом, нехай підлеглі беруться за ці питання. Якщо пан Олександр отримає посаду, він перевірить, чи компетентні його співробітники. Проте як він зможе це зробити, якщо, за його власними словами, "не зовсім у темі"? Він не хвилюється з приводу можливого неприйняття команди, адже знає, як підійти до людей.

Одне з висловлювань Завальського стосується того, що українську мову не слід нав'язувати людям агресивно, а варто вести з ними діалог. Однак сам він визнає, що жодного разу не стикався з випадками порушення мовного закону, наприклад, у ресторанах чи магазинах, коли люди відмовлялися переходити на державну мову. Як саме налагоджувати розмову в таких ситуаціях, гість так і не зміг пояснити.

О. З.: Вам кажуть: "Будь ласка, говоріть українською". Чому ж ви не використовуєте цю мову? Я можу висловитися українською.

С. С.: Бо їм плювати.

О. З.: Ні, я можу пояснити причину. Вони просто не використовують цю мову. Люди бувають різними. Я знаю російськомовних, які, на жаль, за один день змогли перейти на українську.

С. С.: Так, я також знаю подібних людей. Але що, на вашу думку, стримує українців від переходу на українську мову протягом останніх тридцяти років?

О. З.: Вплив людського чинника та брак патріотичних почуттів.

С. С.: Як діяти в цій ситуації? Чи варто говорити їм про патріотизм?

О. З.: Ні, абсолютно ні. Ні, то до цього треба прагнути. Я ж сказав, що треба виховувати покоління, які будуть патріотами. Як? В школі...

С. С.: Зачекайте. Ви вважаєте, що протягом тридцяти років нічого не відбувалося, а тепер ви з'явитеся, і всі раптом стануть патріотами?

О. З.: Ні, абсолютно ні.

С. С.: Які нові думки ви могли б висловити з цього приводу? Після тридцятирічного досвіду в Україні, чи можуть люди зрозуміти, що їхні переконання були хибними? Чи не настав час усвідомити, що потрібно любити свою країну і спілкуватися українською мовою?

О. З.: Що? Спілкуватись, говорити, переконувати і підтримувати людей.

С. С.: Отже, я знову хочу звернутися до ситуації, яка сталася в магазині. Це конкретний випадок. Мені потрібно викликати правоохоронців, адже людям абсолютно байдуже. Я в цьому впевнений. Тож, як мені їх переконати в цьому?

О. З.: Перед тим, як звертатися до поліції, якщо говорити саме про цю ситуацію, -- з якого ви регіону?

С. С.: З регіону Волинь.

О. З.: Ні, зовсім ні, я говорю про ту особу. З Донецька. Хіба в Донецьку зовсім не використовували українську мову?

С. С.: У Києві що, зовсім не було української мови? Ну ще раз, пане Олександре, це не працює.

Протягом наступної бесіди Олександр Завальський не надав жодного прикладу, як йому вдалося переконати навіть одного офіціанта перейти на українську, хоча той має це робити, але вперто відмовляється. Також він не пояснив, як діяти іншим у подібних ситуаціях. Тим часом це є одним із основних аспектів його програми.

До речі, мене це питання також дуже цікавить. Ваша Антоніна не те щоб була яскравою любителькою вимагати української від людей зі сфери обслуговування. Я в таких випадках просто йду з цього закладу, бо досвід показує, що часто такі прохання до одного місця і ситуації перетворюються на велику сварку. І я би також хотіла почути, як з цими людьми треба розмовляти, ще й м'яко та неагресивно, утім ефективно? І чому порушення закону взагалі повинно настільки толеруватися?

Якщо пан Олександр не має рішення для такої, здавалося б, простої ситуації, то що робити в складніших випадках? Як реагувати, коли російськомовним людям роблять зауваження щодо використання російської мови в повсякденному житті? Чи не є це порушенням особистих меж та червоних ліній? Але що робити з величезною кількістю дітей, які спілкуються російською? Яким чином це молоде покоління може перейти на українську, якщо його сім'ї цього не бажають? Я знаю багатьох людей, які скаржаться, що їхні діти майже єдині українськомовні у своїх садочках чи класах. Це середовище іноді змушує їх вдаватися до російської мови або навіть зазнавати цькування. Як можна вирішити таку проблему?