Чье отражение мы видим в зеркале? Реальность стандартов и вызовы, с которыми сталкивается украинская адвокатура.
Обговорення стану правової системи є важливим елементом розвитку демократичного суспільства. Однак, коли професійні дебати замінюються систематичними інформаційними атаками, що ґрунтуються на спотворенні фактів та маніпулятивних узагальненнях, це викликає серйозне занепокоєння.
Недавня стаття панів Ярослава Кузишина та Катерини Шевчук з Фундації DEJURE, опублікована на шанованому ресурсі "Українська правда", є яскравим прикладом подібних явищ. Висловлюючи новий набір претензій до Національної асоціації адвокатів України, автори демонструють вже знайомий підхід, характерний для їхніх попередніх публікацій на УП: вибіркове трактування подій та нехтування контекстом, що неминуче призводить до спотворення дійсності.
Мета таких дій, на превеликий жаль, полягає не стільки у сприянні реформам, скільки у дискредитації інституту адвокатського самоврядування як такого. Пропоную, спираючись лише на логіку та факти, проаналізувати висунуті мені звинувачення.
Отже, серед основних звинувачень можна виділити спробу знецінити внесок української сторони, зокрема мій, у створення Європейської конвенції про адвокатуру. Цей унікальний документ, який встановлює стандарти захисту адвокатів від зовнішнього тиску на рівні Ради Європи, подається майже як "піар-ініціатива Гвоздія".
Ця логіка вражає своїм цинізмом. Активна роль України у створенні пан'європейських правових механізмів, особливо під час масштабної війни, є свідченням нашої інституційної зрілості та непохитної відданості принципам верховенства права. Це підтверджує, що українська адвокатура виступає не лише як об'єкт, а й як суб'єкт європейських правових процесів. Видавати це за спробу "пропіаритися" означає або не усвідомлювати вагу таких міжнародних платформ, або навмисно дезінформувати громадськість. Конвенція спрямована на захист адвокатів від неправомірних дій з боку держави чи інших зовнішніх сил, а не на скасування внутрішніх етичних норм та дисциплінарних процедур, які є необхідними для будь-якої саморегульованої професії.
Ця Конвенція є дійсно новаторською, адже Україна фактично стала лідером у реалізації реформ в межах Європейської спільноти. На жаль, це не помічають юристи Фундації DEJURE.
Замість цього вони згадують про складні події Революції Гідності та намагаються покласти провину на НААУ за нібито "підтримку диктаторських законів". Це серйозне обвинувачення, яке потребує не просто слів, а реальних доказів. А таких доказів не існує.
Національна асоціація адвокатів України — це організація, заснована відповідно до законодавства з метою здійснення самоврядних функцій у сфері адвокатської діяльності. Основними її завданнями є координація професійної діяльності адвокатів, захист їхніх прав, а також гарантія дотримання правил адвокатської етики.
Національна асоціація адвокатів України (НААУ) не є політичною партією чи суспільним рухом; її діяльність регулюється законодавством, а не політичними обставинами. У період серйозної політичної кризи, що мала місце взимку 2013-2014 років, українське суспільство стало розділеним, і адвокатська спільнота не стала винятком. Однак приписувати всій організації офіційну "підтримку" антидемократичних законодавчих ініціатив, спираючись на окремі висловлювання чи інтерпретації, є історично неточним і маніпулятивним.
Основним завданням НААУ завжди було забезпечення умов для адвокатів, щоб вони могли виконувати свої професійні функції та надавати правову підтримку тим, хто її потребує, незалежно від політичної ситуації. Подальший розвиток інститутів адвокатського самоврядування та їхня активна позиція в захисті прав людини, особливо після 2014 року, є яскравим підтвердженням щирої відданості демократичним цінностям, що значно більше говорить про їхню роль, ніж окремі вирвані з контексту звинувачення.
Автори акцентують увагу на специфічних дисциплінарних справах, прагнучи зобразити їх як переслідування незручних. В цьому контексті варто більш детально розглянути цю тему.
Андрій Вишневський. Його ім'я стало основою для численних міфів, які стосуються покарань за критику адвокатської системи. Однак факти вказують на інше. Наприклад, у згаданому матеріалі зазначається, що він у ролі адвоката "брав участь у Міністерстві юстиції, відповідаючи за систему безоплатної правничої допомоги (БПД)". Але як може особа, яка не є співробітником міністерства, нести відповідальність за певний напрямок?
Вишневський у Міністерстві юстиції виконував функції, які не стосувалися адвокатської діяльності. Він обіймав посаду заступника Міністра лише протягом обмеженого періоду, після чого пішов з цієї позиції через обставини, що викликали значний суспільний інтерес.
Конференція, про яку згадують співробітники DEJURE і на якій була висловлена критика на адресу адвокатської спільноти, проходила раніше, коли Вишневський ще залишався адвокатом і був залучений в діяльність, пов'язану з розподілом фінансів безкоштовної правової допомоги.
Моя думка в той час зосереджувалася на важливості прозорості та ефективності в використанні державних ресурсів, які призначені для надання правової допомоги громадянам. Отже, чи не слід розглядати критику пана Вишневського як відповідь на його намір контролювати ці фінансові потоки?
Врешті-решт, рішення про його адвокатське свідоцтво було ухвалене незалежною КДКА, ґрунтуючись на оцінці його дій відповідно до професійних стандартів, а не внаслідок уявної особистої неприязні.
Ілля Костін. Ця особа позиціонує себе як викривач бездіяльності Національної асоціації адвокатів України, зокрема у питанні "адвокатів-колаборантів", та є активним прихильником створення військової адвокатури. Водночас варто звернути увагу на його поточну посаду начальника відділу з питань інтелектуальної власності в Головному управлінні військової юстиції Міністерства оборони, що є несумісним з адвокатською практикою. Принцип несумісності адвокатської діяльності з деякими видами державної служби є ключовим для забезпечення незалежності адвоката. Чи не виникає тут конфлікт інтересів, коли чиновник або військовослужбовець критикує самоврядну організацію, правила якої, можливо, сам ігнорує?
Щодо "колаборантів", то НААУ чітко засуджує співпрацю з ворогом, але притягнення до відповідальності потребує доказової бази та дотримання належних процедур, що в умовах окупації є вкрай складним завданням. Будь-які скарги, що надходять до КДКА щодо будь-якого адвоката, повинні розглядатися за встановленою процедурою.
Артем Донець. Скасування рішення ВКДКА стосовно пана Донця підкреслює ефективність судового контролю, що є позитивним знаком. Проте залишається відкритим питання про реальність поєднання активно бойових дій на фронті з регулярною участю в судових засіданнях по всій країні, що потребує прямого та чесного розгляду: це насправді неможливо. Крім того, відомі обставини, пов'язані з родинами членів суддівського корпусу, формують певний етичний контекст, який варто враховувати при оцінці претензій на роль морального арбітра.
Тепер розглянемо факти. Заяви про "переслідування" адвокатів, які були мобілізовані, викликають особливе обурення. Рішення Ради адвокатів України, ухвалене в березні 2022 року про тимчасове невикористання правил несумісності, було прийняте в умовах надзвичайної правової та безпекової ситуації, що виникла внаслідок початку повномасштабного вторгнення Російської Федерації. Це стало відповіддю на екстраординарні обставини, коли багато адвокатів за власним бажанням вступали до Збройних Сил України або територіальної оборони, стояли в чергах на мобілізацію і фактично не могли своєчасно припинити свою адвокатську діяльність у звичному порядку. Це рішення також було обумовлене надіями на швидке завершення військових дій.
Коли стало відомо про випадки, коли особи, перебуваючи на службі у Збройних Силах України, одночасно продовжували здійснювати адвокатську діяльність, постало питання дотримання вимог закону та професійних стандартів. Тим більше, участь у бойових діях означає виконання військового обов'язку, а не присутність у судових засіданнях, що робить одночасне здійснення адвокатської діяльності не лише фізично неможливим, а й несумісним за своєю суттю. Із розвитком війни та переходом її в затяжну фазу стало очевидно, що ігнорування принципу несумісності є неприпустимим. Перебувати одночасно під юрисдикцією військового статуту та професійних обов'язків адвоката - неможливо. Особа не може одночасно підпорядковуватись вимогам фронту й виконувати функції захисника в судовому процесі. Це принципово різні правові та функціональні поля, які виключають одне одного. Крім того, повноцінне виконання військового обов'язку у зоні бойових дій об'єктивно унеможливлює одночасне надання якісної, безперервної правової допомоги та належне представництво інтересів клієнтів.
Таким чином, рішення Ради адвокатів України, ухвалене в грудні 2022 року, яке рекомендувало призупинити адвокатську діяльність під час проходження військової служби, стало відповідальним кроком, що має на меті захистити інтереси як самих військовослужбовців, так і їхніх потенційних клієнтів, а також підтримувати високі професійні стандарти. Це не є нападом, а необхідним кроком для узгодження ситуації з реаліями та вимогами законодавства.
Підсумовуючи, хочу ще раз зазначити: стан правової системи безпосередньо залежить від наявності сильної, незалежної та самоврядної адвокатури. Адвокатура -- це інституційна гарантія прав людини, а не зручний об'єкт для публічних атак. Спроби її дискредитації через маніпуляції, перекручування фактів та навмисно безпідставні звинувачення, особливо в умовах війни. є прямою інформаційною підтримкою тих, хто зацікавлений у дестабілізації правової системи України.
Фундація DEJURE та її представники, безперечно, мають право висловлювати свої думки. Однак, свобода слова не звільняє від відповідальності діяти чесно, об'єктивно та професійно. Відверте створення образу "внутрішнього ворога" в адвокатській спільноті не має жодного стосунку ані до реформ, ані до правозахисної роботи, ані до зміцнення демократичної правової системи.
