За рік після загибелі Пригожина, найманці з "Групи Вагнера" з Росії продовжують свою діяльність на африканському континенті.
Після загибелі російського бізнесмена Євгенія Пригожина в авіакатастрофі в серпні 2023 року, численні аналітики висловили думку, що ця подія може стати фатальною для "Групи Вагнера" — приватної військової компанії, яку Пригожин заснував і яка відправила тисячі російських найманців для підтримки московських інтересів за межами країни.
Проте, більш ніж через рік, мережа російських найманців стала ще більш заплутаною, зазначають експерти.
До загибелі Пригожина найманці з "Групи Вагнера" були залучені в різноманітні конфлікти по всьому світу, охоплюючи регіони від України до Близького Сходу та Африки, сприяючи Росії в розширенні її впливу за межами власних кордонів.
Найманців цієї групи підозрюють у вбивствах цивільних осіб в Африці та у вчиненні військових злочинів.
Потім, у червні 2023 року, Пригожин розпочав неочікуване повстання проти російської влади через стратегію ведення війни в Україні. Його найманці захопили місто Ростов-на-Дону і рушили на Москву. Пригожин пішов у відставку лише після того, як лідер Білорусі Олександр Лукашенко виступив посередником в угоді.
Після такої відвертої непокори експерти не були вражені, коли менше ніж за два місяці Пригожин загинув у авіаційній катастрофі. Проте прогнози про те, що діяльність "Групи Вагнера" підійде до кінця разом із його смертю, виявилися помилковими.
Бойовики "Групи Вагнера" діють у Центральноафриканській Республіці та Малі. В інших країнах, таких як Нігер, його замінив Африканський корпус, організація-наступник, підпорядкована Міністерству оборони Росії. В інших випадках прізвище та символіку групи підхопили інші російські мілітаризовані структури.
Аналітики дійшли спільної думки, що російські найманці і надалі залишаться активними. Дослідник Джек Марголін, який нещодавно випустив книгу про "Групу Вагнера", зазначає, що майбутнє російських приватних військових компаній стане "більш стійким і менш помітним".
Після смерті Пригожина Росія "справді створила інфраструктуру та стимулюючі структури, щоб залучити колишніх бійців [Групи Вагнера] та побудувати цю систему напівофіційних сил", -- сказав він Голосу Америки.
Взаємозв'язки з Російською Федерацією
Діяльність "Групи Вагнера" на міжнародній арені завжди перебувала в контексті зовнішньої політики Російської Федерації, однак специфіка цього зв'язку залишається темою активних дебатів серед фахівців.
Марголін підкреслює, що Дмитро Уткін, один із засновників Вагнера, який також трагічно загинув у авіакатастрофі в серпні 2023 року, раніше проходив службу в спецназі російської зовнішньої розвідки, відомої як ГРУ.
Близько 2014 року разом із Пригожиним вони створили "Групу Вагнера", яка на початку була невеликою організацією. У тому ж році "Група Вагнера" взяла участь у незаконному приєднанні Кримського півострова до Росії. Згодом найманці були направлені до самопроголошеного утворення, яке Росія підтримує в Луганській області на сході України.
За цей час існує безліч свідчень співпраці між "Групою Вагнера" та Міністерством оборони Росії. Частково це підтверджується перехопленими Україною розмовами членів групи з російськими військовими.
Однак експерти розходяться в оцінках діяльності "Групи Вагнера" поза межами України.
Марія Кучеренко вивчає Росію в українському Центрі ініціатив "Повернись живим". Вона вважає, що ПВК "Вагнер" створено російською військовою розвідкою і залишається під її контролем.
З цієї причини вона вважає, що зміни, які відбулися в найманському корпусі після Пригожина, є переважно поверхневими.
"Лише прізвища вищих командирів ГРУ зазнали змін," - зазначила вона.
Інші експерти створюють більш детальну схему взаємозв'язків між "Групою Вагнера" та російською державою. Марголін вважає, що у минулій діяльності "Групи Вагнера" було більше простору для маневру.
Вони працювали на користь ГРУ і взаємодіяли з ним. Всі закордонні дії "Групи Вагнера" отримували матеріально-технічну підтримку від Міністерства оборони, - зазначив він. - Проте, попри це, їм вдалося чітко окреслити свої наміри в даній локальній ситуації.
Джон Лехнер, дослідник, який у березні представить свою книгу про "Групу Вагнера", вважає, що взаємини цього підрозділу з російською владою значною мірою визначалися країною, в якій вони здійснювали свою діяльність.
В Україні та Сирії, де найманці підтримували уряд Башара Асада, "Групи Вагнера" активно співпрацювала з Міноборони Росії. Але в Африці на південь від Сахари, де російська держава має дуже обмежену присутність, "Група Вагнера" вирішувала, якими є національні інтереси Росії, сказав Лехнер в інтерв'ю.
"Група Вагнера" не слугувала лише як "тіньова структура Кремля, що діяла в інтересах влади; вони самі були їх ініціаторами", - зазначив він.
Які наступні кроки?
Після смерті Пригожина "Група Вагнера" зазнала значних змін, хоча аналітики розходяться в думках, наскільки вони фундаментальні.
Російський журналіст Ілля Барабанов, який є співавтором російськомовної історії "Групи Вагнера", вважає, що старої приватної військової компанії фактично більше не існує.
"За останні півтора року ми спостерігали розпад імперії Пригожина, -- сказав він Голосу Америки. -- Частина пішла в Міноборони. Частина в Нацгвардію РФ. Частина в чеченський спецназ "Ахмат".
Початковий ПВК "Вагнер" тим часом продовжує працювати лише в Центральноафриканській Республіці, Малі та Білорусі.
Попри ці трансформації, процес розпуску ПВК "Вагнер" відбувається повільніше, ніж передбачалося, оскільки Кремль надто зосереджений на веденні бойових дій в Україні, зазначив Барабанов.
Марголін підкреслює, що інші угруповання російських найманців не функціонуватимуть так, як це робив "Вагнер".
"Група Вагнера" виділялася своєю схильністю до ризику та відносною незалежністю від російського уряду. У Центральноафриканській Республіці саме "Вагнер" вирішив перейти від стратегії захисту столиці Бангі та політичної еліти країни до агресивнішої боротьби з повстанцями, зазначає він. "Вагнер" також вирішив, з ким вести бізнес.
На противагу цьому, "Африканський корпус" та інші компанії-наступниці менш схильні ризикувати та активніше координують свою діяльність з російською військовою розвідкою, сказав Марголін.
Лехнер підкреслює, що спроби знайти альтернативи "Вагнеру" не завжди увінчувалися успіхом.
З 2019 року найманці "Групи Вагнера" брали участь у конфлікті в Лівії на стороні повстанського генерала Халіфи Хафтара. Проте в жовтні 2020 року він уклав угоду про припинення вогню з урядом Лівії, який має підтримку ООН. Після завершення активних бойових дій Росія без труднощів замінила "Групу Вагнера" на "Африканський корпус", зазначив Лехнер.
У Малі найманці "Групи Вагнера" ведуть запеклі бої з туарегськими сепаратистами та ісламістськими бойовиками на півночі країни. Наприкінці липня десятки російських бойовиків загинули із засідки поблизу міста Тінзауатен.
Лехнер вважає, що в майбутньому управління російськими військовими компаніями буде здійснювати кілька "міні-Пригожиних", замість єдиної особи, яка б мала весь політичний вплив та бізнес-інтереси, що їх представляв Пригожин.
Як Марголін, так і Лехнер стверджують, що, незважаючи на те, що ПВК "Вагнер" офіційно припинила участь у бойових діях в Україні, її вплив на розвиток конфлікту залишився вагомим.
Журналісти часто звертали увагу на використання "Групи Вагнера" у так званих "м'ясних штурмах", коли компанія була готова пожертвувати людьми, щоб виснажити українські війська. Ця тактика була особливо помітна під час битви 2022-23 років за українське місто Бахмут, яке Росія зрештою зруйнувала та захопила.
Однак "Вагнер" здобув військовий досвід на Близькому Сході та в Африці, який нині використовує офіційна російська армія в Україні. Зокрема, це проявляється в передачі командних функцій нижчим рівням та впровадженні тактики малих підрозділів, зазначив Марголін.
"Вагнер" у значній мірі реалізував те, що, за словами Пригожина, було критично важливим під час захоплення Бахмута. А саме, російські збройні сили повинні адаптуватися і стати більш подібними до "Групи Вагнера", щоб підвищити свою ефективність," -- зазначив він у розмові з "Голосом Америки".
Лехнер охарактеризує це як "вагнеризацію збройних сил Росії".
Супротив російським найманцям за межами країни.
Незалежно від того, які нові формування прийдуть на зміну "Групі Вагнера", ймовірно, що активність російських найманців продовжуватиме викликати занепокоєння у західних урядів. Фахівці стверджують, що протидія їхньому впливу на міжнародній арені стане серйозним викликом.
Українська дослідниця Кучеренко вважає, що США, країни Європи, Україна та інші партнери мають об'єднати зусилля для протидії російським найманцям. Але вона припускає, що треба приділяти увагу вищому командуванню.
"Треба оцінювати їх як представників самого ГРУ", - сказала вона.
Варто особливо підкреслити фігуру Юнус-бека Євкурова, який обіймає посаду заступника міністра оборони Росії, а також генерал-майора Андрія Авер'янова, що раніше очолював секретну військову розвідку, яка займалася ліквідаціями за межами країни. Існує думка, що обидва ці діячі мають важливе значення в контексті діяльності "Африканського корпусу".
Марголін припускає, що, серед інших зусиль, США повинні зосередитися на експортних обмеженнях, щоб перекрити найманцям доступ до військових технологій, особливо технологій безпілотників, які відіграли ключову роль у діяльності "Групи Вагнера" в Україні.
Він також вказує на те, що західним урядам слід бути обачними у своїй підтримці африканських режимів, які мають проблеми з дотриманням прав людини та серйозною корупцією, незважаючи на можливі занепокоєння щодо розширення впливу Росії.
Насправді взаємодія з такими урядами підживлює народний гнів проти Заходу і створює "родючий ґрунт для впливу таких організацій, як "Група Вагнера", - сказав Марголін.
Лехнер підкреслює, що група "Вагнер" посилила свою активність в Африці в той момент, коли західні країни відійшли від континенту.
Наприклад, у 2016 році Франція вивела свої війська з Центральноафриканської Республіки на фоні триваючої громадянської війни. У цей час група "Вагнер" втрутилася, щоб гарантувати безпеку уряду країни.
"На мою думку, Сполучені Штати не мають особливого інтересу до розміщення своїх військових сил в Африці, якщо бути відвертим," - зазначив Лехнер. Він також додав: "Я не зовсім переконаний, що [західні країни] здатні щось запропонувати."
Подібних конкурентів у російських найманців у регіоні небагато. Хоча Китай активно працює в Африці, його діяльність зосереджена в основному на великих економічних інвестиціях. Навіть бізнес-діяльність "Групи Вагнера" здебільшого не призвела до конфлікту з Китаєм.
Російський журналіст Барабанов вважає, що існує ще один важливий аспект, який може суттєво вплинути на долю російських найманців: конфлікт між Росією та Україною.
Якщо цей конфлікт завершиться, то "російський уряд матиме величезний людський ресурс ветеранів, які воювали на цій війні, -- сказав він, -- і їх, ймовірно, можна буде використати в інших, віддалених конфліктах".
