Чи необхідний Україні суддя, що має патріотичні переконання?
удостоєні честі носити мантію:
Згідно із законодавством, Вища рада правосуддя (надалі - ВРП) отримала повноваження затвердити Єдині критерії для оцінки доброчесності та професійної етики суддів (кандидатів на посаду судді) (надалі - Критерії). Це рішення має бути ухвалене після проведення консультацій з Вищою кваліфікаційною комісією суддів України (надалі - ВККС), Радою суддів України та Громадською радою доброчесності.
Проект Показників був розроблений робочою групою ВРП і наразі перебуває на завершальному етапі. Однак у юридичній спільноті розгорнулася дискусія стосовно сутності цих Показників, зокрема, щодо етичного аспекту доброчесності судді.
Як учасник робочої групи ВРП, що займається розробкою зазначених Показників, я маю своє унікальне бачення невід'ємного значення цієї складової доброчесності суддів. Моє бачення базується на багаторічному досвіді наукової діяльності в правознавстві та практиці роботи на посаді члена ВРП.
Згідно з Конституцією та законодавством України, суддя володіє особливим статусом, що передбачає специфічні вимоги та обмеження для виконання цієї ролі, а також гарантії, що забезпечують його діяльність. Поведінка судді повинна відповідати цьому високому статусу, що накладає на нього зобов'язання дотримуватися певних обмежень, які можуть виглядати обтяжливими для звичайного громадянина.
Бангалорські принципи суддівської поведінки, затверджені резолюцією Економічної і Соціальної Ради ООН 27 липня 2006 року, підкреслюють важливість дотримання етичних стандартів. Відповідність цим нормам є невід’ємною складовою професійної діяльності суддів.
Рішенням XХ чергового з'їзду суддів України 18 вересня 2024 року прийнято нову редакцію Кодексу суддівської етики, у преамбулі якого закріплено: "Забезпечення права кожного на судовий захист на основі утвердження принципу верховенства права, здійснення правосуддя від імені держави України на підставі Конституції та законів України встановлюють високі вимоги до моральних якостей судді. Усвідомлюючи значущість (важливість) своєї місії, з метою зміцнення та підтримки довіри суспільства до судової влади судді України вважають, що зобов'язані демонструвати і пропагувати високі стандарти поведінки, у зв'язку із чим добровільно беруть на себе більш істотні обмеження, пов'язані з дотриманням етичних норм як у поведінці під час здійснення правосуддя, так і в позасудовій поведінці". До прикладу, відповідно до чинного законодавства України (зокрема, Закону "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України") громадянам України не заборонено вільно та безперешкодно в'їжджати (виїжджати) на тимчасово окуповані території України. Водночас, хіба відпочинок в окупованому Криму навіть за відсутності заборони свідчить про високі стандарти поведінки? Хіба високоморальній людині необхідні заборони, щоб розуміти що етично, а що ні? Невже навіть звичайній людині для того, щоб ніколи не вчиняти крадіжок, необхідно знати про існування ст. 185 Кримінального кодексу?
Отже, етичні стандарти для претендентів на суддівські посади не лише важливі, а мають екзистенційне значення. Крім того, обов'язок учасників судового процесу звертатися до судді як "Ваша честь" підриває будь-які спроби оскаржити необхідність етичних вимог до цієї почесної ролі, які повинні бути закладені у Показниках.
Етика/мораль, попри свою неюридичну природу, є квінтесенцією здійснення правосуддя. Чи може бути визнаний доброчесним суддя, бездоганний з точки зору професійної етики, майнової доброчесності, якщо він не дотримується етичних норм, що є моральними імперативами у сучасному суспільстві? Бездоганна майнова декларація може переважити моральні чесноти? Відповідь на ці питання очевидна - ні. Якщо суддя не є взірцем поведінки людини і громадянина, то всі інші вимоги втрачають своє значення.
Зауважу, що поняття "integrity" (чесніть, цілісність) згадується також і в Етичних принципах для суддів, прийнятих Радою суддів Канади. Так, у Коментарі цього принципу йдеться про те, що "хоча загальне визначення терміну ідеальної доброчесності не є складним завданням, намагання досягти точності в цьому є досить важким, а інколи і взагалі недоцільним. Тут важко дошукатись абсолютної істини, адже сприйняття суспільством певної поведінки залежить від стандартів, прийнятих спільнотою, котрі можуть змінюватись залежно від місця та часу" (https://cjc-ccm.ca/cmslib/general/news_pub_judicialconduct_Principles_en.pdf).
Чому я акцентую на цьому? В Україні вже протягом десяти років триває війна, яку розпочала росія — війна, що має на меті знищення української нації та державності. У зв'язку з цим, зрозуміло, що моральні принципи українського суспільства формують високі вимоги до поведінки суддів, які виступають представниками країни, що бореться за своє виживання.
Ганс Петтер Ґравер у своїй книзі "Герої в суддівській мантії: добросовісне (чесне) суддівство в умовах аморальних законів" наголошує: "Ми вимагаємо від судді більшого, ніж дотримання етичних правил або правил належної суддівської поведінки, незалежно від того, випливають вони із законодавства чи прийняті судовими радами або іншими органами". Також наводиться розроблена Лоуренсом Солумом "теорію чеснот суддівства", до яких віднесено, зокрема громадянську мужність ..., суддівський темперамент, суддівський розум, мудрість і, перш за все, справедливість". (https://supreme.court.gov.ua/userfiles/media/new_folder_for_uploads/supreme/2024_prezent/ethics_of_judge_bernaziuk.pdf)
Отже, визнаючи необхідність дотримання етичних стандартів суддею, ми розглядаємо критерії доброчесності судді як активного учасника своєї держави. У Законі "Про основні основи державної політики в сфері утвердження української національної та громадянської ідентичності" зазначено, що до цих основ належать: формування активної громадянської позиції, яка спирається на повагу до прав людини, духовні цінності українського народу та національну самобутність; розвиток оборонної свідомості та стійкості громадян; патріотизм. У цьому контексті патріотизм означає розвиток громадянської стійкості, боротьбу з проявами дискримінації, корупції, колабораціонізму, сепаратизму та пропагандою тоталітарних режимів.
У Стратегії сприяння формуванню української національної та громадянської ідентичності до 2030 року, затвердженій постановою Кабінету Міністрів України 15 грудня 2023 року, зазначено: "Процвітання та існування України є неможливими без усвідомлення громадянами своєї національної та громадянської приналежності. Відчуття приналежності до української нації як унікальної спільноти, об'єднаної загальною назвою, символікою, історичною пам'яттю та суспільно-державними (національними) цінностями, такими як українська мова та народні традиції, безпосередньо впливає на життя кожної особи".
Стандарти етики суддів повинні передбачати прояв активної громадянської свідомості та патріотизму, оскільки це є ключовим для збереження української державності. Я б охарактеризувала це відомим латинським висловом "conditio sine qua non", що в перекладі означає "умова, без якої неможливо", або "необхідна умова" для доброчесності судді.
Чому лише дотримання законів і норм професійної етики суддями не є достатнім? Причина криється в тому, що без активної громадянської позиції та байдужого ставлення суддів, як моральних авторитетів суспільства, до важливості збереження української національної ідентичності, підриваються основи національної безпеки України.
"Не лякайся супротивників - у найгіршому випадку вони можуть позбавити тебе життя. Не остерігайся товаришів - адже навіть у найгіршому випадку їхня зрада може стати реальністю. Однак справжня тривога має бути перед байдужими - вони не заподіюють шкоди і не зраджують, але саме завдяки їх мовчазній згоді на світі існують зрада і вбивство." (Бруно Ясенський)
На мою думку, доброчесність судді не може обмежуватися лише дотриманням законодавчих вимог. У "Правилах етичної поведінки суддів, їх застосування та дотримання", розроблених Першою експертною комісією Міжнародної Асоціації Суддів, вказується, що "деякі етичні принципи можуть не лише не рекомендувати, але й забороняти дії, які не суперечать закону". Ці принципи існують для того, щоб суддя залишався поза підозрою, і вони спрямовані на підтримку найвищих стандартів професійної поведінки. Важливо розрізняти етичні норми та дисциплінарні правила для суддів. Незважаючи на юридичну невизначеність, етичні вимоги залишаються обов'язковими для суддів. Крім того, більшість законів і нормативних актів містять оціночні поняття та неясно сформульовані положення, які можуть мати різне тлумачення в правозастосуванні. Отже, правова ясність є, по суті, недосяжним ідеалом, до якого ми повинні прагнути, незважаючи на всі труднощі.
Суддя, як представник українського народу, має завдання підтримувати, захищати та просувати національні цінності, що є критично важливими для розвитку суспільства та функціонування української держави. Варто зазначити, що "денацифікація" України є однією з оголошених цілей, проголошених російським диктатором під час ведення агресивної війни проти нашої країни. Тому Україні не потрібні безликі, "денацифіковані" судді, які діють виключно відповідно до формальних юридичних норм. Наша держава потребує патріотичних суддів, які свідомо здійснюють правосуддя від імені України.
