Цінності доби Трампа

Західна культура. Західний регіон. Західні цінності та принципи.

Ці поняття надихали прогресивну українську громадськість упродовж десятиліть. Про них згадували під час Помаранчевої революції та під час Євромайдану, в розпал гібридного протистояння з РФ та на початку повномасштабної війни. Щоразу вони дарували нам надію на краще майбутнє. Проте в лютому 2025 року ця багаторічна риторика фактично втратила актуальність.

Говорити про "Захід" чи про "колективний Захід" як про єдиний ціннісний простір більше не випадає. Колишнього умовного "Заходу", який об'єднував Байдена, Макрона, Шольца й Бориса Джонсона, більше немає.

Тепер є Америка Трампа та Маска, яка з азартом руйнує звичну систему цінностей. А є розгублена Європа, яка намагається зберегти вірність цим цінностям, але поки що не виглядає достатньо сильною, щоб їх захистити.

Особливо варто зазначити, що ідеї трампізму здобувають популярність і в Європі, зокрема серед таких політиків, як Орбан та Фіцо, а також у партії Alternative für Deutschland.

Протягом минулого місяця нова адміністрація США виявилася більш успішною не в просуванні власних принципів, будь то економічний протекціонізм чи культурний консерватизм, а скоріше в дискредитації, зневажанні та руйнуванні цінностей інших країн.

Поняття "глобалізація" зазнало суттєвого дискредитації: багаторічний лідер світового порядку самостійно відмовляється від цієї ролі та вступає в конфлікти з колишніми партнерами. Віра в "міжнародне право" зазнала серйозного підриву: США висловлюють територіальні претензії щодо інших держав, співпрацюють з ініціаторами кривавої агресії та намагаються перекласти відповідальність на жертв насильства.

Досить швидко знецінюється й поняття "демократія": коли Вашингтон педалює тему українських виборів, ним надто явно керує ворожість до Зеленського та прагнення порозумітися з Путіним, а не турбота про високі демократичні стандарти.

Безумовно, поки що зарано стверджувати, що "старий Захід" не зможе витримати навантаження, яке створює Дональд Трамп і його послідовники як у Сполучених Штатах, так і в Європі. Проте ми вже спостерігаємо появу потенційних рис незвичайного нового світу, що формується під впливом трампістських ідей.

Світ, у якому відсутні навіть найменші ознаки глобальних норм і безпеки. У цьому просторі сила стала єдиним правом, що панує над усіма. Егоїзм, цинізм і несправедливість не намагаються приховати своє обличчя. Тут немає місця спільним ціннісним орієнтирам — тільки ситуативні альянси, що базуються на миттєвих інтересах. Колишні цивілізаційні орієнтири та моральні норми руйнуються, як карткові конструкції.

Безсумнівно, трампізм виявився серйозним викликом для всього світу, а особливо для України, яка перебуває у стані війни. Проте, якщо заглянути глибше в цю ситуацію, можна помітити, що різні соціальні групи в Україні сприймають це випробування по-своєму.

Головними жертвами дій Трампа та його команди стають ті, хто звик покладатися на авторитет колективного Заходу та сприймати його як еталон цінностей. Це ті, хто протягом багатьох років закликав співгромадян орієнтуватися на розвинені західні держави. Це ті, хто відстоював ліберальні принципи, захищав демократичні цінності, прагнув дотримання верховенства права та боровся за ґендерну рівність, спираючись на те, що саме так прийнято в цивілізованому західному суспільстві.

Вже сьогодні цим нещасним доведеться адаптувати свою риторику, поступово замінивши термін "західні цінності" на "європейські цінності". А якщо під тиском прихильників Трампа Європейський Союз також зазнає потрясінь, то для підтримки звичного прогресивного порядку денного знадобиться шукати нові аргументи. І не гарантовано, що такі аргументи вдасться знайти.

Проте для багатьох людей зміна традиційних цінностей не викликає значного стресу, оскільки більшість із них не мають чітко визначених переконань чи принципів. Вони прагнуть дотримуватися загальноприйнятих норм і легко адаптуються до нових умов.

Всі підтримують демократичні цінності — і ви також їх відстоюєте. Усі голосують за кандидатів, таких як Порошенко у 2014 році або Зеленський у 2019 — і ви, звичайно, також ставите позначки навпроти їхніх імен. Усі слухають російську популярну музику — і ви не виключення. Коли всі переходять на українську мову — ви теж адаптуєтеся до цього. Усі сподіваються на швидкий вихід Збройних Сил України на кордони 1991 року — і ви поділяєте ці сподівання. Усі починають обговорювати можливість мирних переговорів з Росією — і ви намагаєтеся залишатися в курсі цих дискусій...

Для численних наших співвітчизників конформізм став звичною поведінковою стратегією. Саме тому багато українців, які ще вчора відстоювали ідеї демократії, вільного ринку або боротьби за гендерну рівність, можуть швидко перетворитися на захисників сексизму, прихильників протекціонізму чи скептиків щодо корумпованої демократичної системи.

Разом із тим, для певної частини українського суспільства Трамп та його ідеї відкривають нові горизонти. Це подібне до того, як повномасштабна російська агресія проти України перетворилася на можливість: концепції, які до 24 лютого 2022 року здавалися надто екстремальними та на периферії, раптово стали частиною загального дискурсу.

Дискредитація глобалізації - це шанс побудувати самобутню Україну на власний смак. Ерозія колективного Заходу - це можливість просувати власний ідейний порядок денний, незважаючи на закордонних авторитетів. А знецінювання нинішніх західних цінностей дарує надію, що від України більше не вимагатимуть відповідності цим цінностям.

Проросійська риторика Дональда Трампа викликає занепокоєння у багатьох активних українців, але не так вже сильно їх турбує його антиглобалістська чи антиліберальна позиція.

Перед тим, як американський президент почав відкрито шантажувати Україну, він встиг викликати захоплення в наших соцмережах, різко критикуючи USAID і ставлячи під загрозу прозахідних "грантоїдів".

Демарш віцепрезидента Венса в Мюнхені став приємною несподіванкою для деяких з нас. Він натякнув, що в умовах відсутності тривалої підтримки США, Європа, можливо, почне усвідомлювати реальність, відмовиться від застарілого гуманізму та м’якотілого лібералізму, замінивши гей-паради на військові демонстрації, і перестане нав’язувати Україні свої пусті поради.

Ми не можемо передбачити, наскільки Трамп і його команда зможуть успішно зруйнувати існуючий світовий порядок. Чи витримає Україна цю історичну бурю — також залишається під питанням. Проте, якщо трампізм все ж здобуде перемогу і українці зможуть адаптуватися до нових реалій, то наша країна навряд чи відповідатиме тій ідеальній Україні, яку уявляли в період з 2004 по 2024 роки як складову частину єдиної західної цивілізації.

У світі, де немає спільних цінностей, Київ навряд чи матиме мотивацію для створення досконалої демократії, забезпечення верховенства права чи захисту особистих свобод своїх громадян, адже за межами країни такі зусилля, швидше за все, не будуть визнані.

У світі, де домінують ситуативні альянси, Київ має лише кілька істотних переваг. Найголовнішою з них є армія, що має реальний досвід ведення масштабної війни. Цю перевагу необхідно демонструвати на міжнародній арені, представляючи Україну як східноєвропейську Спарту — мілітаризовану країну-фортецю. Чим більше така країна буде затребувана в новому, незвичному світі, тим вища ймовірність, що майбутні партнери України закриють очі на наші недоліки.

Теоретично в епоху Трампа та трампізму в нас з'явиться більше шансів виступити в іпостасі "свого сучого сина". Відіграти приблизно таку ж історичну роль, яку в 1950-х та 1960-х виконували Південна Корея, Тайвань або латиноамериканські держави, які протистояли комуністичній загрозі. Стати країною, від якої чекають не суворої відповідності демократичним стандартам і не дотримання прав людини, а лишень утилітарної користі.

Спочатку Україні необхідно буде продемонструвати потенційним союзникам свою значимість, унікальність та корисність. А 28 лютого 2025 року мільйони українців усвідомили, що в умовах домінування фігур на кшталт Трампа, Маска та Венса це завдання може стати справжнім викликом.