Дмитро Лубінець роз'яснив, яким чином наших військовополонених експлуатують в умовах гібридного конфлікту.

Коли українські герої повернулися додому під час обміну полоненими, вся країна раділа. Але у темі українськіх військовополонених є й інший, темний бік. Не лише воїни у полоні страждають від катувань та жахливих умов. Не менше страждають їх родини в Україні. Окремі з них в результаті маніпуляцій з боку спецслужб Кремля фактично опиняються в заручниках у ворога. Часто, погрожуючи життям та безпекою рідних у полоні, їх родичів спонукають до незаконних дій всередині українського суспільства.

Саме на цій складній темі зосередився Інформатор під час великого інтерв'ю з українським Омбудсманом. Відзначається, що Дмитро Лубінець глибоко розуміє питання обміну полонених і обережно підбирає слова, адже це надзвичайно чутливе питання. "Необхідно захищати родини полонених від психологічного та інформаційного тиску, зокрема через спеціалізовані інформаційні кампанії", - зазначає Дмитро Лубінець.

Дмитро Лубінець дав велике інтерв'ю виданню Інформатор: маніпуляції РФ навколо процесів обміну полоненими; повернення та реабілітація українських дітей - тривала та дуже спеціфічна процедура. Російська Уповноважена з прав людини добре обізнана щодо злочинів проти українських полонених, але її дії свідчать про намагання лише приховати ці злочини... Про все це - в нашому інтервʼю, яке стало своєрідним підсумком великого обміну полоненими, що тривав у червні. Україна повернула додому 5757 своїх громадян, у тому числі 294 цивільних.

Протягом останніх місяців ми стали свідками масштабних обмінів полоненими. Нарешті додому повертаються люди, які провели в неволі цілих три роки, серед яких є й захисники Азовсталі. Однак відомо, що деяких військових Росія не бажала повертати протягом усіх цих років, "осудивши" їх на значні терміни ув'язнення та звинувачуючи у "тероризмі". Яка нині ситуація з поверненням цих осіб, і які труднощі виникають на цьому шляху?

Продовжується робота над звільненням ВСІХ без винятку Захисників та Захисниць України. Отримання ними підробленого вироку не свідчить про те, що Україна не докладає зусиль для повернення своїх громадян.

Раніше ми змогли здійснити повернення захисників, засуджених російською стороною (наприклад, 18 жовтня 2024 року Україні вдалося повернути більше 40 таких осіб).

Інформація для довідки: що раніше висловлював Коордштаб з цього питання:

Коли триває так зване "слідство", російська сторона часто відмовляється від обміну, стверджуючи, що процес ще не завершено. Історія знає подібні випадки. Навіть якщо у людини вже є вирок — хоч і сфабрикований і надмірно суворий, — для судової системи агресора це може не стати на заваді. Якщо росіяни все ж вирішать обміняти когось зі своїх, то особу, яка має термін ув'язнення, все ще можна буде змінити. Вирок не повинен стати причиною для розпачу, хоча це, безумовно, важко пережити для родин, — зазначив представник Координаційного штабу Петро Яценко.

Які загальні сподівання щодо процедури обміну? Чи можемо сподіватися на швидке повернення всіх військових, які потрапили в полон, і чи існує ймовірність, що цей процес може бути призупинено?

- Очікування від процесу обміну -- завжди обережні, навіть попри нещодавні масштабні успіхи. Україна прагне повернути всіх без винятку, але реалії війни й політика Росії не дозволяють прогнозувати точні терміни.

Росія активно експлуатує питання обміну полоненими з метою підриву довіри до українських державних структур. Вона розпочала нову інформаційну кампанію, спрямовану на деморалізацію українського суспільства, викликання сумнівів щодо дій української влади, а також на провокацію родин полонених і зниклих безвісти українців з метою дискредитації нашої країни на міжнародній арені.

Основна увага приділяється питанню обміну полонених, повернення тіл загиблих та звільнення незаконно утримуваних цивільних осіб. Росія поширює неправдиві наративи про нібито призупинення Україною процесів обміну або відмову від повернення тіл загиблих. Ворог безцеремонно використовує страждання та занепокоєння родин, намагаючись налаштувати їх проти держави, посіяти недовіру та підірвати віру в Україну.

У цю гру залучено все — від фейкових новин і емоційних маніпуляцій до спотворених списків загиблих, масованих SMS, повідомлень у месенджерах та дзвінків з дезінформацією. Ведеться активне створення і розповсюдження неправдивих наративів про нібито призупинення Україною процесів обміну. Також відбуваються провокації та спроби спонукати людей писати шаблонні звернення до державних і міжнародних організацій зі скаргами, які противник планує використати у своїй інформаційній війні.

Також російські представники закликають родини військовополонених надсилати листи, що містять провокаційні вимоги, погрожуючи безпеці та здоров'ю затриманих, а також не включенням їх до списків обміну. Після цього вони просять передавати ці листи міжнародним організаціям, а також державним установам України та США. Крім того, російська сторона вимагає, щоб фотографії цих листів надсилалися їм, щоб в подальшому використовувати це як "докази" для дискредитації українських владних структур на міжнародному рівні.

Україна неухильно дотримується всіх домовленостей і працює над тим, щоб повернути всіх своїх громадян додому.

- Я особисто спілкувався зі звільненими українськими полоненими і знаю з їх розповідей про жахливі умови, в яких утримують наших захисників. Загалом пенітенціарна система Росії роками не дотримується прав людини, але у відношенні наших в'язнів вчиняється показова, надмірна жорстокість. Яка робота ведеться по систематизації та збору фактів порушення прав звільнених полонених, та чи можливі наслідки для країни-агресора за такі факти? Чи готуються позови за фактами порушень прав людини, або, можливо, вони будуть об'єднані в один великий позов?

Ми стикаємося з систематичним насильством та тортурами, які Росія чинить щодо українських військовополонених. Це не лише зневага до прав людини — це навмисний метод приниження, покарання та спроба зламати волю наших Захисників. Згідно з даними ООН, понад 95% українських військовополонених піддавалися тортурам у Росії. Свідчення військовополонених свідчать про жорстокі побиття, шокові удари електричним струмом, сексуальне насильство, примусові надмірні фізичні навантаження, позбавлення сну та імітацію страти.

На кожному обміні військовополонених присутні працівники Офісу Омбудсмана. Наш Офіс фіксує в якому стані повертаються наші Захисники і Захисниці, дотримання норм міжнародного гуманітарного права щодо них. Майже всі повертаються в жахливому фізичному стані та мають десятки втрачених кілограмів.

Робота над збором і фіксацією фактів порушень ведеться постійно та багатоетапно:

Мета полягає не тільки в тому, щоб представити факти, а й у досягненні відповідальності. Це включає в себе й індивідуальну відповідальність конкретних осіб, які були залучені до актів катування.

Чи визнає Москалькова факти жорстокого поводження з військовополоненими? Російська сторона цілковито заперечує ці звинувачення або ж намагається представити їх як поодинокі випадки?

Російська влада, зокрема Тетяна Москалькова, яка виконує обов'язки уповноваженого з прав людини в РФ, офіційно заперечує наявність системних зловживань щодо українських військовополонених.

Одночасно, численні свідчення, зібрані міжнародними інституціями, нашим Офісом та іншими організаціями, підтверджують систематичне і свідоме використання катувань, приниження гідності, сексуального насильства, а також відмову в наданні медичної допомоги та інші серйозні порушення прав людини з боку Російської Федерації.

Погляд Москалькової відображає загальну державну інформаційну стратегію Російської Федерації, яка має на меті уникнення відповідальності та формування невірного сприйняття дотримання норм міжнародного права. В цілому, така позиція є характерною для офіційних осіб Росії, які систематично ухиляються від відповідальності.

У той же час! Вивільнені з полону українці діляться враженнями, що під час візитів представників Москалькової до їхніх місць утримання, ставлення до них на короткий час стало зразковим.

Чи мають військовополонені право на компенсацію від Росії за страждання, які вони пережили під час утримання в жорстоких умовах протягом тривалого періоду?

На жаль, в даний момент здійснити пряме та оперативне стягнення коштів з Росії практично неможливо через її небажання визнати рішення міжнародних судових інстанцій. Проте формування юридичних підстав є важливим етапом для отримання компенсації в майбутньому. Україна вже сьогодні розпочинає цю роботу, ретельно фіксуючи кожен злочин.

Військовополонені не залишаться наодинці. Держава працює над тим, щоб у майбутньому кожен, хто пережив жахи полону, отримав справедливу сатисфакцію.

Паралельно з обміном ми спостерігаємо за загостренням ситуації в інформаційному просторі. Росія, використовуючи своїх пропагандистів, періодично публікує різноманітні списки прізвищ полонених, очевидно, намагаючись тиснути на їхні сім'ї. Яка природа цього процесу і яка може бути його кінцева мета?

Так, інформаційні маніпуляції Росії щодо полонених є частиною організованої кампанії тиску. Її основна мета — спричинити паніку серед близьких, підірвати довіру до держави та грати на емоціях суспільства. Росія свідомо розповсюджує фальшиві списки та дезінформацію про загибель чи відмову від обміну. Це елемент гібридної війни. Українська сторона фіксує ці інформаційні атаки, співпрацює з родинами полонених і закликає довіряти лише офіційній інформації.

- Також раніше були повідомлення про пряме намагання росіян давити на рідних полонених. Зокрема, вимагаючи від них публічних звернень про повернення рідних. Чи фіксують подібні факти на тлі цього обміну? Наскільки це системний процес з боку супротивника? Яка його кінцева мета?

Так, наявні свідчення про безпосередній тиск на рідних військових, які стали військовополоненими, з боку Російської Федерації. Як я вже зазначав раніше, в цій ситуації використовуються всі можливі методи:

Також російські представники закликають родини військовополонених надсилати листи, що містять провокаційні вимоги, погрожуючи безпеці та здоров'ю затриманих, а також не включенням їх до списків обміну. Після цього вони просять передавати ці листи міжнародним організаціям, а також державним установам України та США. Крім того, російська сторона вимагає, щоб фотографії цих листів надсилалися їм, щоб в подальшому використовувати це як "докази" для дискредитації українських владних структур на міжнародному рівні.

Військовополонені, по суті, стають заручниками терористичних угрупувань. І в цей момент їхні родичі отримують від терориста повідомлення: "Виконуй мої вказівки, і з твоїм близьким не трапиться нічого поганого". Які дії може вжити наша країна для захисту не лише цих осіб від психологічного тиску, а й суспільства в цілому в такій складній ситуації?

У цій ситуації нашій країні потрібно вирішити два ключових питання:

Хочу підкреслити, що вся офіційна інформація, що стосується родин військовополонених та зниклих безвісти українців, передається виключно через відповідні державні органи.

Ми настійно радимо уникати відповіді на повідомлення від незнайомих або викликаючих підозру контактів, а також не ділитися особистими даними і не переходити за жодними посиланнями. У таких випадках слід звертатися до Служби безпеки України або до правоохоронних органів.

Чи реально забезпечити захист цих осіб від інформаційного впливу, і які заходи може вжити держава, щоб вони не стали жертвами ворожих спецслужб?

- Повністю захистити від ворожого інформаційного впливу складно, але держава може значно знизити ризики:

Головне -- створити довіру, щоб родини не потрапляли в пастки ворога.

Ми спілкувались з вами рік тому про труднощі, пов'язані з поверненням українських дітей. Тоді Росія не виявляла бажання їх повернути. Чи є якісь зміни у цій ситуації сьогодні? З якими викликами ви знову стикаєтеся в цьому процесі?

Процес повернення українських дітей залишається вкрай ускладненим і затяжним. Країна-агресор, як і раніше, відмовляється визнавати свою відповідальність і продовжує експлуатувати дітей у своїх політичних іграх.

Нещодавно з’явилися надзвичайно цинічні ідеї з боку Російської Федерації, які пропонують обмін викрадених українських дітей на їхніх військовополонених. Це є очевидною маніпуляцією і серйозним порушенням міжнародних гуманітарних норм. Діти не можуть бути розглянуті як товар для обміну.

Попри всі труднощі, ми продовжуємо роботу за підтримки міжнародних партнерів. Один із важливих механізмів -- залучення Катару як країни-посередниці у складних перемовинах.

Станом на 18 червня 2025 року вже 1378 дітей повернуто на підконтрольну уряду України територію -- з тимчасово окупованих територій, із депортації чи примусового переміщення.

Деякі діти провели значну частину свого раннього свідомого життя під впливом інформації з боку супротивника, і ми розуміємо, що з кожним роком їх намагаються все більше "вплести" в російське середовище та знищити їхню ідентичність. Чи може затримка з їх поверненням бути пов'язана саме з цим? Наприклад, дитина, яка з 5 до 8 років жила в російській родині, можливо, вже не матиме бажання повертатися. Наскільки ця ситуація є серйозною проблемою?

Затримка у поверненні дітей обумовлена прагненням Росії інтегрувати їх у власне суспільство та знищити українську ідентичність. Діти, які протягом тривалого часу перебували в російських сім'ях або під впливом пропагандистських наративів, можуть втратити зв’язок з рідною культурою та мовою.

Окрім того, Росія залучає дітей на ТОТ України до мілітаризованого руху "Юнармія". Цей рух готує українських дітей до служби в армії Росії, пропагує легітимність російської окупації, формує у них викривлене сприйняття власної історії та національної ідентичності. Залучення дітей до подібних рухів на ТОТ є порушенням Женевських конвенцій та воєнним злочином. Така практика "перевиховання" поширена ще з 2014 року і це потребує належної реакції. Для порятунку наших дітей необхідна міжнародна підтримка.

Це серйозна проблема, оскільки повернення цих дітей потребує не лише фізичного повернення, але й тривалої реабілітації, психологічної підтримки та відновлення їхньої ідентичності.

Водночас зауважу, що після повернення додому, всі діти відвідують Центр захисту прав дитини. Це -- безбар'єрний простір, який створений задля координації органами державної влади зусиль для роботи із дітьми, які є жертвами або свідками воєнних злочинів Росії. Зокрема, й повернутими дітьми, яких раніше РФ депортувала на свою територію або примусово перемістила на тимчасово окуповані території України. Центр також надає дітям та їхнім сім'ям правову допомогу, матеріально-технічне забезпечення, соціальний та психологічний супровід.

🔸 Впровадження соціальних сервісів, зокрема виконання комплексного медичного обстеження, організація логістичних послуг, надання тимчасового житла, а також соціально-психологічна реабілітація для дитини та її сім’ї.

🔸 Організація аудіо- та відеозапису інтерв'ю з дітьми за безпосередньої участі психолога, в якому вони розповідають про всі воєнні злочини, скоєні проти них представниками Російської Федерації.

🔸 Відновлення прав дітей, які зазнали шкоди.

У Центрі створено комфортні умови для проведення опитувань дітей за методикою "Барнахус". Це дозволяє уникнути повторних допитів з боку правоохоронців, що, в свою чергу, зменшує ймовірність виникнення додаткових психологічних травм у дитини.

Тема повернення цивільних осіб знову стала надзвичайно важливою, особливо після жахливих новин про тортури та вбивство української журналістки Вікторії Рощиної в російському полоні. Цей інцидент не лише підтвердив факти жорстокого поводження з українськими цивільними у в'язницях Росії, але й засвідчив, що Росія не несе відповідальності за свої дії. Як виглядає процес обміну цивільних, чи можна очікувати якихось суттєвих змін найближчим часом? Яка кількість цивільних, які потрапили в полон, може бути звільнена?

Питання повернення цивільних осіб є надзвичайно складним і болючим. Інцидент з Вікторією Рощиною, котра зазнала катувань під час утримання в російському полоні, підкреслює не лише жорстокість російської системи, а й її відмову визнавати свою відповідальність.

На відміну від військових, які потрапили в полон, цивільні особи не підлягають обміну, а повертаються додому. Процес їх повернення триває, але часто затягується через політичні та технічні бар'єри з боку Росії. На даний момент нам вдалося повернути 294 цивільних.

В заключенні хочу підкреслити, що, незважаючи на всі маніпуляції та провокації з боку Російської Федерації, Україна проводить систематичну роботу щодо повернення своїх громадян та військовослужбовців, які опинилися в російському полоні, дотримуючись принципів прозорості, гуманності та норм міжнародного права. Ми завжди підкреслюємо важливість міжнародної підтримки в цих питаннях, яка має критичне значення. Світ повинен діяти спільно, адже агресія Росії загрожує не лише Україні, а й глобальній безпеці!