Тривалий шлях до відновлення справедливості: Європейський суд з прав людини визнали неправомірним скасування мандату Миколи Томенка.

Після дев'яти років з моменту резонансного позбавлення депутатського мандата, Микола Томенко нарешті здобув справедливість.

Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) 10 липня 2025 року ухвалив, що рішення української влади було незаконним, і зобов'язав виплатити компенсацію Томенку. Це не лише успіх окремої особи, а й важливий меседж для усієї політичної системи України щодо недопустимості маніпуляцій з виборчим правом. Досліджте, які аргументи ЄСПЛ стали ключовими у цій справі та яку суму доведеться виплатити державі!

10 липня 2025 року увійшло в історію української політики. Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) виніс рішення у справі "Томенко проти України", і його вердикт був одностайним: "було зафіксовано ПОРУШЕННЯ статті 3 Протоколу 1 до Конвенції". Ця стаття, яка відома як "Право на вільні вибори", є однією з основоположних гарантій демократичних процесів.

Це рішення стало важливою перемогою для Миколи Томенка, який близько десяти років тому, у березні 2016 року, втратив свій депутатський мандат через рішення партії "Блок Петра Порошенка". Основною причиною його виходу з фракції стало незадоволення голосуванням за бюджет на 2016 рік, в якому він побачив зменшення соціальних програм та корупційні елементи.

Європейський суд з прав людини не тільки встановив факт порушення, але й зобов'язав українську державу виплатити заявнику 3 000 євро в якості компенсації за моральні збитки, а також 500 євро на покриття витрат і зборів. Ці суми повинні бути сплачені протягом трьох місяців з моменту, коли рішення набере чинності.

У детальному описі справи, що розглядалася групою з семи суддів, представлено безліч доводів, які вказують на неправомірні дії органів державної влади України.

Отже, в пункті 113 свого рішення Європейський суд з прав людини стверджує, що "втручання у пасивне виборче право позивача було НЕЗАКОННИМ". Це є важливою формулюванням, яка однозначно свідчить про порушення прав особи.

Суд також акцентував увагу на позиціях Венеціанської комісії, Парламентської асамблеї Ради Європи (ПАРЄ) та ОБСЄ/БДІПЛ. У пункті 116 Рішення підкреслюється, що "імперативний мандат або подібні практики СУПЕРЕЧАТЬ принципу ВІЛЬНОГО і НЕЗАЛЕЖНОГО мандата, який є невід’ємною частиною ЄВРОПЕЙСЬКОЇ КОНСТИТУЦІЙНОЇ ТРАДИЦІЇ". Це ключове зауваження, яке наголошує на важливості того, що депутат повинен представляти інтереси народу, а не лише партійні інтереси.

Підсумовуючи, у пункті 119 свого рішення ЄСПЛ вказав: "Суд дійшов висновку, що оскаржуваний захід у цій справі не тільки був незаконним (див. пункт 113 вище), але й явно непропорційним, що перешкоджало вільному волевиявленню народу при виборі законодавчого органу". Таким чином, Європейський суд акцентував увагу на тому, що дії української влади не лише суперечили закону, але й завдали шкоди демократичному процесу загалом.

Подорож Миколи Томенка до досягнення справедливості виявилася тривалою та сповненою труднощів.

І ось, через понад вісім років від початку судових тяжб, справедливість восторжествувала. Рішення ЄСПЛ є не просто перемогою для одного політика, а важливим прецедентом, що нагадує: Україна як член Ради Європи повинна дотримуватися європейських стандартів у сфері прав людини та демократичних виборів. Це рішення є черговим свідченням того, що українська судова система все ще потребує реформ та дотримання міжнародних стандартів.