Експерт зазначає, що рішення Європейського суду з прав людини підтверджує концепцію, згідно з якою вторгнення Росії в Україну почалося в 2014 році.
Експертка Ґіссу Нія з аналітичного центру Atlantic Council вважає, що рішення Європейського суду з прав людини формує чіткий наратив, згідно з яким агресія Росії проти України почалася у 2014 році, а не через вісім років після зазначеної дати. В інтерв’ю для PAP вона підкреслила, що це рішення може мати значний вплив на інші справи, які розглядаються як у ЄСПЛ, так і в інших юридичних інстанціях.
Професор прав людини Віденського університету Манфред Новак підкреслив, що рішення Суду дає надію притягнути до відповідальності не лише лідера Росії Владіміра Путіна, але також, наприклад, прем'єра Ізраїлю Біньяміна Нетаньягу. За його словами, важко переоцінити це рішення ЄСПЛ, хоча проблемою залишається невиконання рішень міжнародних судів у часи, коли "післявоєнна архітектура мультилатералізму -- мир, розвиток, права людини та верховенство права -- перебувають під дедалі більшою загрозою".
У середу Європейський суд з прав людини оголосив, що Росія порушила права людини в Україні в період конфлікту на Донбасі, який розпочався у 2014 році, а також під час повномасштабного вторгнення в 2022 році. Суд також встановив факти порушення прав людини, пов'язані зі збиттям малайзійського літака "Боїнг" у 2014 році проросійськими сепаратистами над Донбасом, внаслідок чого загинули 298 людей. Рішення Великої палати ЄСПЛ стало першим обов'язковим документом, що охоплює весь період збройного конфлікту між Росією та Україною, включаючи катастрофу MH17 над східною Україною влітку 2014 року.
На переконання Нії, попри те, що правові висновки цього рішення охоплюють лише дії Росії до 16 вересня 2022 року, коли країна вийшла з Європейської конвенції з прав людини, важливим аспектом цього рішення є його наратив.
"Наразі ми стаємо свідками активного розповсюдження дезінформації. Навіть президент Сполучених Штатів Дональд Трамп повторює кремлівські наративи щодо конфлікту. У рішенні чітко підкреслюється, що вторгнення розпочалося не в 2022 році, а ще в 2014-му, і що Росія вже давно мала намір здійснити свої територіальні амбіції та акти агресії", -- зазначила юристка.
Вирок Суду підтверджує, що війна на Донбасі не стала наслідком випадкового спонтанного руху знизу. Це рішення свідчить про те, що Росія вже навесні 2014 року здійснювала активний контроль над східними регіонами України, використовуючи не лише свої збройні сили, а й шляхом постачання озброєнь, навчання та координації дій місцевих сепаратистів.
Суд встановив, що на цих територіях Росія вчинила грубі і систематичні порушення прав людини -- тортури, сексуальне насильство, позасудові страти.
"Враховано було навіть організоване вивезення українських дітей до Росії з метою зміни їхньої ідентичності на російську, а іноді і навчання їх воєнним діям проти власної вітчизни, про що я знаю більше як член робочої групи гуманітарної програми України Bring Kids Back UA", -- зазначив Новак.
Так ЄСПЛ правово обґрунтував наратив, що війна на Донбасі була частиною зовнішньої агресії Росії проти України, а не внутрішнім конфліктом між сепаратистами та урядом у Києві. Це має велике політичне та правове значення -- як для підтвердження відповідальності Росії, так і для майбутніх процесів щодо репарацій та кримінальних справ.
"Україна здійснила вражаючий прогрес, активуючи механізми правосуддя як на міжнародній, так і на національній арені. В країні тривають розслідування в рамках універсальної юрисдикції, справи розглядаються в Міжнародному кримінальному суді, функціонують українські суди, а також було створено новий трибунал для розгляду питань агресії проти України. Усі ці інституції мають можливість спиратися на фактичні та правові висновки рішень Європейського суду з прав людини," – зазначила Нія.
"Вердикт Суду може слугувати підґрунтям для створення механізму компенсацій та відшкодувань, що розробляється Радою Європи та її Реєстром збитків (також відомим як Міжнародний Реєстр збитків), який стосується збитків, завданих українцям Росією," -- зазначив Манфред Новак, відомий австрійський фахівець у галузі захисту прав людини. Він додав, що на цій основі заморожені російські активи можуть бути спрямовані на виплати постраждалим.
Нія підкреслила, що це рішення може вплинути на інші справи, які розглядалися Європейським судом з прав людини або іншими юрисдикціями, не пов’язаними з Росією та Україною.
Посилюючи наявну лінію практики щодо поняття ефективного контролю, ухвалене рішення може бути важливим, наприклад, у випадку війни в Секторі Газа. Якщо буде доведено, що Ізраїль здійснює ефективний контроль над цією територією (наприклад, через блокаду чи контроль кордонів, можливість застосування сили), його можуть бути притягнуто до відповідальності за порушення прав її мешканців, навіть якщо формально його не визнають як окупанта. Це актуально, бо статус Сектору Газа вже давно є предметом правової та політичної суперечки.
Однак, рішення міжнародних судів все частіше залишаються без уваги. Яскравим прикладом цього є випадок з ордером Міжнародного кримінального суду на арешт прем'єр-міністра Ізраїлю Біньяміна Нетаньягу. Як зазначає Новак, це не свідчить про те, що політична значущість рішень міжнародних організацій повинна бути недооцінена.
Юрист нагадав випадок колишнього президента Філіппін Родріґо Дутерте, який у березні був переданий до Гаазького МКС за нібито злочини, скоєні в його кампанії боротьби проти наркотиків.
За словами Новака, це могло зайняти час, але зрештою багато країн були змушені виконувати рішення міжнародних судів, а багато осіб -- постати перед МКС та ad hoc трибуналами щодо колишньої Югославії, Руанди, Сьєрра-Леоне та Камбоджі.
"Коли Тадеуш Мазовецький обіймав посаду Спеціального доповідача ООН з прав людини в колишній Югославії в період з 1991 по 1995 рік, ми активно співпрацювали в рамках спеціального процесу, присвяченого питанням зниклих осіб. Тоді багато хто висловлював думку, що вищі керівники ніколи не потраплять під суд," - зазначив Новак.
Коли ключові фігури, відповідальні за геноцид та інші злочини, що мали місце в колишній Югославії -- екс-президент Сербії Слободан Мілошевич, лідер боснійських сербів Ратко Младич і Радован Караджич -- отримали обвинувачення від Міжнародного кримінального трибуналу для колишньої Югославії (МКТЮ), їх врешті-решт передали до Гааги, хоча сам процес забрав чимало часу.
"То чому не може настати момент, коли також (лідер Росії Владімір) Путін чи Нетаньягу постануть перед відповідальністю в Гаазі?", -- зазначив юрист.
Деякі коментатори оскаржили рішення Європейського суду з прав людини, вважаючи його компромісним через політичні причини. Зокрема, це стосується того, що Суд не став вирішувати, чи агресивна війна сама по собі порушує право на життя відповідно до статті 2 Європейської конвенції. Таке рішення могло б призвести до небажаних прецедентів для окремих держав-членів Ради Європи та відкрити можливість для позовів проти країн НАТО, наприклад, за їхні дії в Іраку, Афганістані, Лівії та Косові. Суд зазначив, що не розглядав це питання, оскільки позивачі (Україна та Нідерланди) не висловили подібних претензій.
Ґіссу Нія очолює проект Strategic Litigation у Atlantic Council. Професор Манфред Новак обіймав посаду Спеціального доповідача ООН з питань тортур (2004-2010) та був суддею Палати з прав людини для Боснії і Герцеговини (Human Rights Chamber for Bosnia and Herzegovina), створеної на підставі Дейтонських угод, у 1996-2003 роках.
