Епштейн і Росія сприяли трагічному вибору.

Не так давно з'явилася інформація про те, що Турб'єрн Яґланд, який був генеральним секретарем Ради Європи з 2009 по 2019 рік, а також обіймав посаду прем'єр-міністра Норвегії у 1996-1997 роках і очолював Нобелівський комітет з 2009 по 2020 рік, намагався вчинити самогубство. На щастя, ця спроба не увінчалася успіхом, але він був госпіталізований у важкому стані.

У який спосіб політик намагався вкоротити собі віку, чи є загроза його життю нині, у якому шпиталі він лікується - наразі не повідомляється. Громадськість і взагалі могла нічого не дізнатися про цей прикрий інцидент, оскільки, як з'ясувалося, була домовленість тримати це в таємниці. Норвезька асоціація редакторів уклала з адвокатом політика Андерсом Брусветом джентельменську угоду про нерозголошення інформації щодо спроби самогубства Яґланда. Проте видання iNyheter вирішило врешті-решт, що принцип свободи слова важливіший, і опублікувало інформацію.

А напередодні ім'я ексгенсека Ради Європи "засвітилося" в сумнозвісних "файлах Епштейна". Вони спровокували кримінальне переслідування політика. 12 лютого йому було висунуто звинувачення в масштабній корупції, пов'язаній з його відносинами з американським фінансистом, організатором контрабанди й сексуальної експлуатації неповнолітніх Джеффрі Епштейном. Того ж дня поліція провела обшуки в помешканні політика в Осло і в об'єктах його нерухомості в Рісері.

Ми, українці, пам'ятаємо ім'я Турб'єрна Яґланда через інші неприємні події, пов'язані з Росією. Проте, якщо замислитися, можливо, це не зовсім так. Адже, виявляється, все це має спільні зв'язки.

Отже, перше зіткнення України з цим норвезьким політиком відбулося в березні 2014 року. Яґланд, обіймаючи посаду голови Ради Європи, попереджав українців, мовляв, не варто нехтувати правами меншин. Йшлося про скасування спірного закону "Про засади державної мовної політики", ухваленого Верховною Радою після Майдану, який в народі отримав назву "закон Ківалова-Колесніченка". "Ми висловлюємо жаль з цього приводу", - зітхав тоді Яґланд, закликаючи українських політиків дбати про права національних меншин, зокрема російськомовних, а також підтримувати їхню мову.

У травні 2017 року Яґланд висловив занепокоєння щодо заборони в Україні на великі російські інтернет-платформи та соціальні мережі, зокрема "Вконтакте" та "Однокласники". Він зауважив: "Блокування соціальних мереж, пошукових систем, поштових сервісів і новинних ресурсів суперечить нашому спільному розумінню свободи слова та преси. Більше того, такі великомасштабні заборони порушують принцип пропорційності", - зазначив Яґланд, висловлюючи своє обурення.

Основна суперечка між Україною та Турб'єрном Яґландом виникла ще в 2018 році, коли було піднято питання про позбавлення Росії права голосу в Раді Європи. Ця вимога є очевидною та справедливою. Адже країна-член РЄ не може ігнорувати кордони іншої держави-члена, порушувати її територіальну цілісність, а тим більше вчиняти окупацію чи анексію.

Цікавим моментом у цій історії є те, що ще у вересні 2014 року Яґланд, як генсек РЄ, у своєму виступі з трибуни в Страсбурзі рішуче заявляв: "Російська Федерація своєю агресією щодо України порушила два фундаментальні принципи Ради Європи: територіальну цілісність країн-членів організації та верховенство права. Це очевидно, що наразі є чітке порушення цих принципів з боку Росії".

Проте, коли нарешті, після чотирирічного очікування, справа дійшла до конкретних карних дій проти Росії, Яґланд "раптом" змінив свою позицію. Він стверджував, що не можна виключати Росію з Ради Європи тільки через анексію та агресивні дії, посилаючись на статутні документи цієї організації, які нібито містять чотири основоположні принципи, від яких країни-члени не можуть відступити навіть у надзвичайних умовах. До цих принципів належать заборона смертної кари, тортур, примусової праці чи рабства, а також позасудового покарання. Яґланд також висловив побоювання, що якщо Росія залишить Раду Європи, "мільйони росіян можуть позбутися можливості захищати свої права в Європейському суді з прав людини".

Звичайно, в статуті Ради Європи не було передбачено можливість нападу однієї з країн-членів на іншу, адже вважалося, що це просто неможливо. Проте, реальність виявилася інакшою. Ми стали свідками актів агресії, інвазій та анексій. Але, на жаль, покарати винних немає змоги, оскільки такі ситуації не враховані в статуті. Ось така парадоксальна ситуація.

Неприпустимим абсурдом стало те, що тодішній генеральний секретар Ради Європи почав вимагати анулювання навіть тих незначних санкцій, які раніше були накладені на Росію. Особливо це стосувалося позбавлення російської делегації права голосу. Делегати, які мислили раціонально, були в гніві: Росія не виправила жодної з тих провин, які їй ставили в провину. Більше того, вона тільки поглиблює свою провину, вчиняючи нові агресивні дії проти України. Тож чому ж раптом виникла потреба скасувати санкції?

Яґланд у той момент на трибуні виглядав, як вуж на сковорідці. Він наполягав на тому, що західним державам слід активніше вести діалог з Росією для подолання кризи у східній Україні. "Ясно, що Москва має значний вплив на ситуацію в Східній Україні, тому Захід повинен вести переговори з Росією на паритетних умовах", – зазначив він.

Тоді у багатьох почали виникати сумніви: чи не виявився поважний Турб'єрн Яґланд під впливом Кремля? Норвезькі та міжнародні медіа не раз піддавали його критиці за занадто очевидну прихильність до путінської Росії, що могла б бути пояснена неформальними зв'язками, які натякають на корупцію.

Але чи може така впливова та поважна особа бути залученою до корупційних схем? З таким реноме навряд чи він зміг би отримати посаду генерального секретаря Ради Європи. І ще менше шансів було б очолити Нобелівський комітет, відповідальний за присудження премії миру. Адже цей орган щороку обирає найгіднішу особистість у світі. Тому члени комітету, безумовно, повинні відповідати високим стандартам, а голова, зокрема, повинен бути "чистішим за Херувима". Адже, незважаючи на всі підозри, високі посади, як правило, свідчать про певний рівень довіри.

Аж тут гульк - "файли Епштейна". І вся репутація пішла коту під хвіст.

Що стало відомо з оприлюднених документів у справі американського фінансиста, організатора контрабанди й сексуальної експлуатації неповнолітніх Джеффрі Епштейна? Зокрема те, що в період з 2011 по 2018 рік Яґланд і члени його родини неодноразово користувалися приватними апартаментами Епштейна в Парижі і Нью-Йорку, а також зупинялися на його віллі в Палм-Біч у Флориді. Епштейн, імовірно, оплачував подорожні витрати родини експрем'єра Норвегії. Також повідомляється, що Яґланд звертався до Епштейна по допомогу в отриманні банківського кредиту. І ще багато інших неприємних для політика деталей.

Ось так колись бездоганна репутація колишнього генерального секретаря РЄ зазнала нищівного краху. А що з Росією? Не хвилюйтесь, Росія також у цій історії: зв'язки Яґланда з Кремлем зафіксовано в "файлах Епштейна". Зокрема, йдеться про те, як Турб'єрн Яґланд налагоджував зв'язок між Джеффрі Епштейном і міністром закордонних справ Росії Сєргєєм Лавровим. Таким чином, якщо раніше існували лише обережні припущення про можливу корупційну діяльність Яґланда з боку Росії, то тепер це можна стверджувати з набагато більшою впевненістю.

Безумовно, Турб'єрн Яґланд належить до тих людей, які надзвичайно дбають про свою репутацію, прагнуть, щоб у їхніх біографіях не було ні найменшої плямки. Досі йому це так чи інакше вдавалося, його неодноразово обирали на гідні посади, він організував Всесвітній форум демократії, головна мета якого - "утвердження демократії, поваги до прав людини та верховенства права у всьому світі". Він написав багато моралізаторських книг, зокрема "Моя європейська мрія", "Наш вразливий світ", "10 тез про ЄС та Норвегію" тощо.

Це справжній удар по репутації. Можна було б і покінчити з собою. Але залишається одне важливе питання: чи дійсно Яґланд планував вчинити самогубство, чи, можливо, це всього лише театральна вистава, аби уникнути відповідальності перед судом?