Європейський Союз ідентифікував сім держав, до яких можливо репатріювати мігрантів з Європи.

Одна - європейська, три - африканські, дві - азійські. Остання - з Південної Америки.

16 квітня Європейська комісія оприлюднила список з семи країн, які вона класифікує як "безпечні країни походження". До цього переліку увійшли Бангладеш, Колумбія, Косово, Єгипет, Індія, Марокко та Туніс. Цей крок дозволить державам-членам Європейського Союзу прискорити процес обробки заяв на отримання притулку та повернення мігрантів до країн, що вважаються "безпечними".

Єврокомісар з питань міграції Магнус Бруннер підкреслив, що в багатьох європейських країнах існує значна кількість невирішених заяв, тому "будь-які ініціативи, спрямовані на пришвидшення ухвалення рішень, є надзвичайно важливими".

У Брюсселі нагадали, що деякі члени Євросоюзу вже використовують подібні списки на національному рівні.

Запити на надання притулку від осіб з "безпечних" країн навряд чи отримають позитивну відповідь у країнах Європейського Союзу, як зазначено на веб-сайті Єврокомісії. Однак підкреслюється, що надання такого статусу не є "запорукою безпеки для всіх громадян цієї країни", тому держави-члени ЄС повинні розглядати кожну заявку окремо.

Пропозиція Єврокомісії про перелік "безпечних" країн тепер має бути розглянута й ухвалена в Європарламенті та Єврораді.

Організація EuroMed Rights, що об'єднує 68 правозахисних проєктів у Європі та Середземномор'ї, розкритикувала ініціативу Єврокомісії.

Правозахисники вказали на Єгипет, Марокко та Туніс як на "країни, де зафіксовано численні порушення прав людини", наголошуючи, що позначення їх як "безпечних" є не лише ризикованим, але й оманливим.

У березні цього року Європейська комісія представила ініціативу, спрямовану на пришвидшення процесу депортації осіб, яким було відмовлено в наданні притулку. Цей план передбачає посилення тиску на мігрантів, які не бажають співпрацювати з органами влади або надають неправдиві дані. Додатково, в рамках ініціативи планується впровадження механізму взаємного визнання рішень про депортацію між країнами-членами ЄС для оптимізації процедур.

Країни ЄС мають також отримати можливість розміщувати осіб, яким відмовлено в наданні притулку, у спеціальних центрах депортації за межами союзу. При цьому необхідно дотримуватися стандартів у сфері прав людини і стежити за їхнім виконанням. Неповнолітніх прохачів притулку та сімей з дітьми це правило не стосується.