Європейські інвестиції в Марокко: відновлювальна енергетика у контексті прав людини?

Сонячна електростанція в Уарзазаті, вид з космосу 20 березня 2019 року з борту апарату ESA / Copernicus Sentinel-2A. Джерело: Вікісховище (CC BY-SA 3.0 IGO).

Сонячна електростанція Нур, що розташована поблизу містечка Варзазат у південно-центральному Марокко, є найбільшою у світі установкою, що використовує технологію концентрованої сонячної енергії (CSP). Цей проєкт є важливим кроком у прагненні країни стати лідером у сфері відновлювальної енергетики. Завдяки суттєвій фінансовій підтримці з боку європейських інвесторів, Нур здобув міжнародне визнання завдяки своїй здатності зменшувати викиди вуглецю та виробляти екологічно чисту енергію.

Однак, на фоні глобального захоплення досягненнями Марокко в сфері відновлювальної енергетики виникають побоювання щодо соціальних наслідків масштабних проектів. Реалізація проекту Нур призвела до ряду проблем, зокрема до примусового переселення місцевих жителів та складних умов праці для робітників. Ці питання ставлять під сумнів етичну відповідальність не лише європейських інвесторів, а й уряду Марокко, адже розвиток енергетичних джерел не повинен відбуватися за рахунок добробуту місцевого населення.

Марокко визначило для себе амбітну ціль: до 2030 року 52% електричної енергії повинно надходити з відновлюваних джерел. Ключовим елементом цього плану є сонячна електростанція Нур, яка розпочала свою діяльність у 2016 році. Вона розташована на площі понад 3000 гектарів і використовує передову технологію CSP, що дає змогу зберігати енергію для використання навіть після заходу сонця.

Проєкт був підтриманий багатомільярдними інвестиціями з боку європейських країн, серед яких Німеччина, Франція та Іспанія, а також міжнародними фінансовими установами, такими як Європейський інвестиційний банк (ЄІБ). Ці фінансові вливання є складовою частиною комплексної європейської стратегії, спрямованої на протидію змінам клімату через розвиток відновлювальних джерел енергії в країнах Глобального Півдня.

Незважаючи на численні переваги, важливі соціальні наслідки цих проєктів часто не отримують достатньої уваги.

Однією з найактуальніших проблем, пов'язаних із будівництвом Нур, стало примусове переселення місцевих жителів. Для зведення станції були відібрані території, які протягом багатьох поколінь слугували для ведення сільського господарства та випасу тварин.

Хоча марокканський уряд заявляє, що консультувався з місцевими жителями та виплачував компенсації, звіт Вуппертальського інституту за 2019 рік свідчить про зворотне. Багато процесів компенсації та консультацій виявилися недостатньо прозорими та ефективними. Це викликає серйозні питання щодо дотримання прав місцевого населення під час реалізації таких масштабних проєктів.

У звіті зазначено, що багато сімей, які постраждали від проєкту "Нур", вважають, що їм не залишили вибору, а отримана компенсація не покриває довгострокових наслідків втрати землі та засобів до існування. Правозахисні організації також висловлюють занепокоєння, наголошуючи на необхідності захисту прав місцевих громад і забезпечення того, щоб розвиток приносив користь не лише інвесторам, а й усім залученим сторонам.

Окрім проблеми переміщення населення, порушення трудових прав становить ще один серйозний виклик. Хоча трудове законодавство Марокко в теорії виглядає досить сильним, на практиці його реалізація часто залишається неефективною, особливо в рамках масштабних інфраструктурних проєктів, таких як "Нур". Працівники, які працюють через субпідрядників на будівництві та обслуговуванні станції, скаржаться на погані умови праці: надмірно довгі робочі години, низькі зарплати та недостатні заходи безпеки.

Європейські інвестори, які оголосили про дотримання етичних норм, зазнали критики через неспроможність реалізувати ці зобов'язання на практиці. В умовах недостатніх механізмів контролю як в Марокко, так і серед інвесторів, працівники продовжують бути вразливими до експлуатації.

Європейські держави та організації стали важливими союзниками у реалізації проектів відновлювальної енергетики в Марокко, вважаючи їх суттєвим кроком до досягнення світових кліматичних цілей. Завдяки своєму розташуванню ближче до Європи та значному потенціалу в енергетичному експорті, Марокко виступає стратегічно важливим партнером у глобальних зусиллях проти зміни клімату.

ЄС має програми, такі як "Зелений курс" та Цілі сталого розвитку (ЦСР), які наголошують на важливості етичного інвестування. Проте звіти громадських організацій свідчать, що ці декларації не завжди знаходять відображення у реальних діях. Критики зазначають, що європейські інвестори мають активніше працювати над забезпеченням дотримання прав людини, а також створенням умов, за яких місцеві громади отримуватимуть реальну економічну вигоду від інвестицій.