Європейський Союз пришвидшить процеси висилки мігрантів.

В ЄС узгодили законодавчі ініціативи, реалізація яких дозволить відправляти декого з шукачів притулку, до закордонних "центрів повернення". Правозахисники критикують це рішення.

Згідно з нещодавно опублікованою Стратегією національної безпеки США, що критикує міграційні підходи Європейського Союзу (ЄС) та попереджає про можливе "повне цивілізаційне зникнення" континенту, може скластися враження, що ЄС відкрив свої кордони на широку ногу. Проте, насправді, обсяги нелегальної міграції до країн Євросоюзу зменшуються. Нещодавно ці країни вирішили суттєво посилити своє міграційне законодавство, з метою спростити процес затримання та депортації осіб, яким відмовили в наданні притулку.

Данський міністр у справах імміграції та інтеграції Расмус Стоклунд у зв'язку з цим заявив, що ухвалені рішення допоможуть виправити "неефективну" міграційну систему ЄС та повернути відчуття "контролю". Однак ці кроки вже викликали різку критику з боку правозахисних організацій - Amnesty International навіть звинуватила Брюссель у наслідуванні "жахливих масових арештів, затримань та депортацій у США, що принижують людську гідність та є незаконними".

8 грудня міністри внутрішніх справ країн Європейського Союзу затвердили новий пакет реформ, який включає формальне юридичне схвалення концепції створення "центрів повернення" за межами своїх територій. У ці центри можуть бути направлені мігранти для розгляду їхніх заяв на отримання притулку, аж до можливого примусового вигнання з Європи назавжди.

Нові законодавчі ініціативи, які ще мають бути узгоджені з Європарламентом, дозволять владі країн-членів ЄС укладати угоди з державами, що не входять до цього блоку, та відправляти туди мігрантів - навіть якщо ті не мають жодних зв'язків із такою третьою державою. Хоча Данія почала розглядати можливість вислання мігрантів у Руанду подібним чином ще у 2021 році, першим членом Євросоюзу, який випробував цю схему на практиці, стала Італія. Торік Рим створив такого роду центри в сусідній Албанії, проте на заваді їхній роботі стали юридичні труднощі, тож її призупинили.

8 грудня італійський міністр внутрішніх справ Маттео П'янтедосі оголосив про досягнуту угоду, яка дозволяє центрам в Албанії відновити свою діяльність і підготуватися до виконання нових функцій як першого реального прикладу таких структур. Проте, аналітик у сфері міграційної політики Гелена Ган зазначає, що "поки що зарано робити висновки" про те, якими можуть бути ці центри, якщо вони не будуть створені за італійською моделлю. Вона також підкреслює, що наразі неясно, які країни за межами ЄС готові приймати мігрантів, які шукають притулок у Європі.

Благодійні організації та захистники прав людини, зокрема Human Rights Watch (HRW) та Oxfam, раніше висловлювали критику на адресу Брюсселя за "уникання відповідальності", натякаючи на те, що ЄС намагається делегувати процес розгляду заяв на отримання притулку.

"Європейський Союз намагається передати свої зобов'язання країнам, які, часто маючи значно обмежені ресурси, вже приймають більшість біженців", - зазначали десятки неурядових організацій (НУО) у 2024 році. У їхній заяві підкреслювалося, що обіцянки Євросоюзу дотримуватися прав мігрантів є "лише порожніми словами".

Міністр внутрішніх справ Данії, Стоклунд, спростував ці обвинувачення. "Якщо ми ухвалимо рішення про передачу когось до центру повернення, ми будемо відповідальні за забезпечення дотримання прав людини стосовно цих осіб," - заявив міністр під час прес-конференції після зустрічі в Брюсселі.

Стоклунд і його команда також висловили підтримку новим ініціативам, спрямованим на прискорення процесу депортації. Це включає введення суворіших санкцій для мігрантів, які не дотримуються вказівок щодо їх вислання. Ці заходи стануть чинними після раніше укладеної угоди, яка передбачає зменшення рівня торговельних відносин Євросоюзу з країнами, що не співпрацюють у питаннях депортації.

Міністри внутрішніх справ погодилися створити єдиний перелік "безпечних" країн, який держави-члени ЄС можуть застосовувати для спрощення процесу прийняття рішень та відмови у видачі дозволу на проживання особам, які мають найменші шанси на отримання притулку.

Наприклад, минулого року лише близько чотирьох відсотків громадян Бангладеш отримали притулок в Європейському Союзі, внаслідок чого ця країна стала на чолі списку тих, які Брюссель вважає безпечними. До цього списку також потрапили Індія, Колумбія, Єгипет, Марокко та Туніс. Міністри також дійшли згоди, що держави-кандидати на вступ до ЄС, такі як Чорногорія, Молдова та Сербія, повинні також вважатися безпечними, за виключенням ситуацій, пов’язаних із конфліктами чи обмеженнями основних прав людини.

У Брюсселі завершилася розробка нового плану, який, на думку Гелени Ган, може суперечити загальному курсу Європейського Союзу щодо посилення міграційної політики. Цей новий механізм, відомий як "Фонд солідарності" (Annual Solidarity Pool, ASP), є узгодженою ініціативою для перерозподілу міграційного навантаження серед країн ЄС. Він передбачає, що держави Північної та Східної Європи або мають приймати більше мігрантів з південних країн Євросоюзу, куди прибуває більшість заявників на притулок, або ж вносити фінансові внески до спільного фонду, який підтримуватиме Кіпр, Іспанію, Італію та Грецію.

Ган описує ASP як "механізм для організації та координації розподілу відповідальності між державами-членами ЄС за осіб, які шукають притулку", і вважає його створення "великим кроком" уперед. "Питання про перерозподіл, квоти та "справедливе" розміщення прохачів притулку по Європі вже дуже довго залишається однією з головних політично дражливих тем, яка перешкоджала впровадженню та функціонуванню спільної європейської системи надання притулку", - уточнює аналітикиня.

Деталі щодо країн, які будуть здійснювати внески до ASP, наразі залишаються під покривом таємниці. Проте Угорщина вже висловила намір не дотримуватися цих умов, що може призвести до можливих юридичних суперечок між Брюсселем і Будапештом в майбутньому.

Громадяни країн Європейського Союзу часто вважають нелегальну імміграцію однією з найактуальніших проблем, які їх турбують. Результати загальноєвропейського соціологічного опитування, проведеного на початку цього року, показують, що серед найважливіших викликів, з якими стикається ЄС, нелегальна імміграція займає друге місце після війни Росії проти України. Вона випереджає такі питання, як зростання витрат на життя, зміни клімату, а також питання безпеки та оборони.

Тим часом ультраправі партії, які роблять акцент на антиіммігрантській риториці, набирають популярності в багатьох державах Євросоюзу, тоді як центристські сили намагаються повернути собі голоси виборців.

"Ми спостерігаємо, що переважно діє обмежувальна політика щодо імміграції", – зазначає в коментарі DW Гелена Ган. Вона також підкреслює, що все більше країн намагаються знайти так звані "інноваційні рішення" для контролю, затримання і депортації мігрантів.

"Проте наразі ми спостерігаємо вкрай обмежену кількість результатів. На мою думку, це також яскраво свідчить про політичну здійсненність певних концепцій, які, здавалося б, припускають легкість переміщення людей з однієї точки в іншу, не враховуючи політичні, дипломатичні чи практичні аспекти", - зазначила Ган.