Геноцид або військовий злочин: викрадення українських дітей Російською Федерацією стало частиною мирного плану.
Еспресо звернувся до фахівців з питання можливих проривів у цій ситуації, досліджуючи, чи можуть міжнародні посередники допомогти у вирішенні проблеми, а також як міжнародні організації оцінюють злочини, вчинені Росією.
На території Росії, Білорусі, а також, за останніми повідомленнями, і в Північній Кореї, виявлено близько 200 місць, куди російські органи депортують викрадених дітей з України. У цих так званих "таборах" відбувається процес русифікації та мілітаризації. Дітям примусово змінюють їхні імена, документи, громадянство, усиновлюють, а також намагаються стерти їхню українську ідентичність.
На нещодавніх слуханнях у Сенаті США було піднято це питання. Демократ Річард Блюментал зазначив, що дії Росії є не лише воєнним злочином, а можуть бути визнані геноцидом. Він також повідомив, що з початку повномасштабного конфлікту в Україні більше 19 тисяч українських дітей, включаючи немовлят, були примусово переміщені Росією. Сенатори підкреслили, що будь-які угоди з Росією, які не передбачають гарантії повернення цих дітей, є абсолютно неприйнятними.
Україна внесла питання повернення дітей до складу одного з елементів свого "мирного плану". Водночас президент Володимир Зеленський у відповідь на запитання журналістів, які спілкувалися через WhatsApp, також зазначив, що Сполучені Штати уважно слідкують за процесом повернення українських дітей.
"Дійсно, сенатори та конгресмени активно працюють над цим питанням. Я підтримую постійний контакт з ними, проводячи особисті зустрічі та телефонні переговори на цю тему. Вони висловлюють свою підтримку, так само як і перша леді США Меланія Трамп. Це питання є дуже чутливим як для американського суспільства, так і для нас. Однак для нас воно особливо важливе, адже йдеться про наших дітей. У плані з 20 пунктів, який включає обмін усіх наших полонених, питання повернення викрадених Росією дітей також стоїть на порядку денному. Щодо конгресменів і сенаторів США, вони просувають відповідний законопроект у Конгресі, і ми будемо їх підтримувати в цій справі", - зазначив Володимир Зеленський.
Політолог Володимир Фесенко у коментарі для Еспресо пояснив, що повернення дітей - це саме та ситуація, коли потрібна постійна робота, подібна до роботи зі зброєю.
Постійно потрібно акцентувати увагу на існуючих проблемах і вжити відповідні заходи. Важливо, щоб позиція адміністрації США залишалася незмінною, особливо в умовах президентства Трампа. На жаль, ми спостерігаємо, що ціннісні орієнтири практично відсутні, а гуманітарні стандарти для Трампа мають незначне значення. Включення цього пункту в мирний план є, зокрема, результатом зусиль української сторони. Для нас критично важливо співпрацювати зі сенатом і конгресом загалом. Коли ми говоримо про сенатські слухання, це не означає, що сьогодні буде ухвалено яке-небудь рішення. Йдеться про створення необхідних умов для важливого законодавчого процесу. Якщо Росія не поверне наших дітей, вона повинна бути визнана державою, що підтримує тероризм, - підкреслив політичний аналітик Фесенко.
Він нагадав, що це питання підіймали ще за адміністрації Байдена.
"Ця мета має давнє коріння. Хочу нагадати, що ми піднімали це питання ще в 2022 році під час адміністрації Байдена. На жаль, тоді не вдалося досягти позитивного результату з різних причин. Сьогодні ж ми отримали підтримку від частини сенаторів. Тому проведення слухань і підготовка відповідного двопартійного законопроєкту повинні стати основою для його реалізації. Це не лише тиск на Росію з вимогою повернення дітей, але й спосіб впливати на Сенат, Палату представників, Конгрес в цілому, а також на Білий дім, щоб вони звернули увагу на цю проблему," - підкреслив експерт.
За словами Фесенка, у Росії щодо повернення українських дітей проявляється більше готовності до діалогу, на відміну від переговорів про припинення війни, де Росія займає категоричнішу позицію.
"Оскільки ця проблема має величезні масштаби, її необхідно активно вирішувати. Саме з цієї причини це питання є ключовим елементом майбутньої мирної угоди та у всіх мирних переговорах. У так званих мирних планах завжди поруч із пунктом щодо обміну полоненими стоїть питання повернення дітей", - підкреслив Фесенко в своєму коментарі.
Онисія Синюк, керівниця аналітичного відділу Центру прав людини ZMINA, зазначає, що примусове переміщення та депортація є тяжким порушенням міжнародного гуманітарного права. Ці дії можуть бути розцінені як воєнні злочини.
"Якщо такі дії мають систематичний та масштабний характер, вони можуть бути розглянуті, як злочин проти людяності. Щодо геноциду, то це - окрема, найскладніша категорія злочинів. Сама по собі депортація не входить до переліку дій, які утворюють геноцид, однак може бути частиною ширшого комплексу злочинних дій. Конвенція визначає конкретні елементи геноциду: убивство членів групи, спричинення серйозних тілесних або психічних ушкоджень, створення умов, що унеможливлюють життя групи, запобігання дітонародженню, а також примусове переміщення дітей з однієї національної групи до іншої. У сучасному українському контексті наявні факти, які можуть потенційно підпадати під ці критерії", - розповідає експертка.
Вона пояснює, що юридична кваліфікація залежить від конкретного кримінального провадження, збору доказів та доведення всіх елементів складу злочину.
"Геноцид - категорія особливо складна з погляду доказування, тоді як воєнні злочини та злочини проти людяності мають чіткіші механізми встановлення та доведення. У контексті викрадення і депортації дітей важливими є стаття Женевської конвенції, яка забороняє примусове переміщення населення, та стаття, що визначає правила переміщення дітей. Зокрема, заборонено переміщувати дітей без згоди батьків або переміщувати їх за межі окупованої території, окрім випадків медичної необхідності", - каже Онисія Синюк.
Варто зазначити, що інформації про кількість справ, пов’язаних із викраденням дітей, правники не мають у повному обсязі. Відомо, що одна з кримінальних справ стосується 367 дітей, які були депортовані з територій, що знаходяться під окупацією з 2014 року, і нещодавно ця справа була передана до суду. Крім того, існує відкрите провадження у Міжнародному кримінальному суді, проте на даний момент є лише ордери на арешт, а подальші кроки залежать від їх виконання.
Ієрархія потенційних обвинувачених є надзвичайно великою. Проте, найвищі посадові особи Росії, такі як президент, прем'єр-міністр та міністр закордонних справ, не підлягають кримінальному переслідуванню на національному рівні через міжнародні правові імунітети. Лише Міжнародний кримінальний суд має право розглядати справи стосовно цих осіб. В рамках цього суду злочин депортації може бути визнаний воєнним злочином або злочином проти людяності, і можливість зміни кваліфікації залишається відкритою.
Обговорюючи геноцид у контексті викрадення та "перевиховання" дітей, слід усвідомлювати, що Конвенція охоплює не лише фізичне переміщення осіб. У випадку України ми спостерігаємо не лише фактичну депортацію, а й глибоке занурення дітей у середовище, яке заперечує та витісняє їхню українську національну ідентичність. Це включає систематичні спроби змінити мову, культуру, історичну пам'ять дітей, а також зміну громадянства та передачу дітей до російських родин, включаючи усиновлення. У сукупності це може бути розцінене як переміщення з однієї національної групи до іншої, що є однією з форм геноциду. Проте всі ці факти потребують детального підтвердження у судових процесах, — підкреслила Сенюк.
Юристка зазначає, що реалістичність можливості доведення факту геноциду залишається відкритим питанням. Це залежить від обсягу та якості наявних доказів, а також від юрисдикції, в якій буде розглядатися справа.
"Створити подібний кейс на національному рівні виявляється простішим, але виникає питання щодо його міжнародного визнання. Міжнародний кримінальний суд зазвичай проявляє значну обережність у визначенні геноциду, оскільки вимоги для кваліфікації цього злочину є надзвичайно суворими та обмеженими. Це не означає, що геноцид є "більш значущим" у порівнянні з іншими злочинами; воєнні злочини та злочини проти людяності також мають серйозні наслідки. Проте юридичні стандарти для доведення геноциду набагато складніші", - підкреслила експертка.
Згадаємо, що 17 березня 2023 року Міжнародний кримінальний суд видав ордер на арешт Володимира Путіна та Марії Львової-Бєлової. Їх підозрюють у злочинах, пов'язаних з незаконною депортацією та переміщенням дітей з України.
Станом на сьогодні Міжнародна коаліція за повернення українських дітей налічує 46 учасників: 43 країни, Парламентську асамблею ОБСЄ, Раду Європи та Європейський Союз.
