"Історія створюється в цей момент," — зазначила українська журналістка Радіо Свобода, яка отримала міжнародну нагороду у Вашингтоні.
Троє журналістів-розслідувачів відзначені міжнародними нагородами за мужність та репортажі.
Цього тижня у Вашингтоні відбулася церемонія, на якій були присутні журналісти з різних країн: Валерія Єгошина з України, Джон-Аллан Наму з Кенії та Рана Саббаг з Йорданії, відзначаючи їхні досягнення у сфері журналістики.
Єгошина та Наму були нагороджені міжнародною журналістською премією ICFJ Knight від глобальної медіа-мережі Міжнародного центру журналістів або ICFJ. Саббаг був нагороджений нагородою ICFJ Knight Trailblazer.
"Від корупційних схем до злочинів під час війни, їхня видатна журналістська діяльність сприяла підвищенню рівня підзвітності та ініціюванню змін", -- зазначила президент ICFJ Шерон Мошаві в своєму коментарі.
Українська журналістка Валерія Єгошина, репортерка "Схем", корпорації Радіо Свобода/Радіо Свобода, що є споріднена з Голосам Америки, була нагороджена за "потужний, заповзятливий, розумний та інноваційний" репортаж, сказав у заяві суддя ICFJ Саймон Робінсон.
"Я неймовірно щаслива отримати цю нагороду," - поділилася Єгошина в розмові з журналістами Голосу Америки Джоселін Мінц та Крістіні Кайседо Сміт. - "Крім того, я відчуваю певну гордість, адже я стала другою українкою, яка здобула цю відзнаку."
Єгошина повідомляє з "деокупованих зон" -- міст в Україні, які межують або знаходяться дуже близько до контрольованих Росією територій. Там вона бере інтерв'ю у тих, хто пережив напад, і розкопує зруйновані будівлі.
Єгошина стала частиною команди "Схем" перед початком повномасштабної агресії Росії, зосередившись на висвітленні питань корупції. Однак зараз її діяльність змістилася до розслідування воєнних злочинів.
"На початку вторгнення ми були в розгубленості і не знали, як діяти, але вирішили, що не зупинимо свою діяльність навіть на мить," - поділилася вона в інтерв'ю для Голосу Америки.
Здібності команди у проведенні журналістських розслідувань сприяють виявленню та публікації інформації про окуповані регіони. Іноді це стосується деталей спілкування між російськими солдатами та їхніми близькими.
Вона та її команда проаналізували супутникові знімки, щоб виявити масові поховання в українському місті Маріуполь.
Внаслідок російської блокади українського міста загинуло тисячі людей, а багато інших були змушені залишити його.
Праця може нести в собі ризики. За інформацією ICFJ, журналісти з "Схем" стали жертвами прослуховування та онлайн-переслідувань через свої розслідування.
Проте Єгошина зазначила, що діяльність журналіста-розслідувача дає їй можливість донести до міжнародної спільноти правду про події в Україні.
"Важливо робити репортажі в зоні бойових дій, тому що ми виправляємо історію та розповідаємо правду людям, які живуть в Україні та за її межами, -- сказала вона "Голосу Америки". - Історія пишеться прямо зараз".
Для Рани Саббаг ця відзнака є найзначнішою в її професійному житті.
Саббаг, яка є співзасновницею Arab Reporters for Investigative Journalism та обіймає посаду старшої редакторки в проекті, присвяченому висвітленню організованої злочинності та корупції в регіоні Близького Сходу, має понад 40-річний досвід роботи в журналістиці на цій території.
Вона славиться своєю прихильністю до свободи висловлювань та розвитком відповідальної журналістики, що охоплює питання прав людини та гендерної справедливості.
Саббаг зазнала численних кібератак. За останні три роки її телефон шість разів інфікував Pegasus, програмне забезпечення для стеження, розроблене та продане урядам ізраїльською компанією. Кар'єра журналістки також поставила під загрозу її здоров'я та особисте життя.
Вона зазначила, що сама та інші репортери в цьому регіоні часто опиняються під загрозою через "надзвичайно жорстку політичну систему, здатну покарати будь-кого".
Але, за її словами, репортаж - це її місія в житті. Її мати навчила її завжди захищати слабких, і ця цінність керувала її журналістською кар'єрою.
"Я відчуваю, що мої слова стають голосом для тих, хто його не має. Я говорю про тих, кого повністю забули, і викриваю корупцію, яка руйнує основи наших суспільств на Близькому Сході", - поділилася Саббаг в інтерв'ю для Голосу Америки.
Вона цінує реальні наслідки її репортажів. Кожного разу, коли вона публікує розслідування, за її словами, "щось відбувається на краще".
З об'єднанням "Арабські репортери для журналістських розслідувань" вона досліджувала випадки недбалості та жорстокого поводження в приватних будинках для дітей з обмеженими можливостями. Після публікації статті йорданський король відвідав ці будинки та закрив їх, розповіла Саббаг Голосу Америки.
"Це доводить мені, що чотири десятиліття мого існування не стали даремними, що я сміла брати на себе значні ризики, іноді навіть на власний кошт, - зазначила вона. - Але в результаті це відкрило мені надзвичайну можливість познайомитися з людьми, яких я ніколи б не зустріла в іншому випадку."
Третій лауреат Наму ділиться своїми спостереженнями щодо порушень прав людини та корупційних схем, зокрема акцентуючи увагу на розслідуванні хабарництва, яке має місце між міськими інспекторами та злочинними угрупованнями в Кенії.
Для Наму, співавтора та редакційного директора "Африка без цензури", ця нагорода є визнанням його зусиль, які він докладав протягом двох десятиліть своєї професійної діяльності.
Наму сподівається, що його репортажі допоможуть розвіяти думку про те, що Глобальний Південь відключений від решти світу, сказав він Голосу Америки. Він сказав, що історії, які починаються в Африці, можуть мати наслідки для всього світу.
"Немає [глобальної] Півночі чи Півдня", -- сказав він Голосу Америки. - Люди -- це просто люди, і історії, які ми розповідаємо, повинні бути взаємопов'язаними та розглядатися таким чином".
Наму стикався з численними судовими позовами за свою роботу з проєктом "Африка без цензури", але він вважає, що легше бути репортером у Кенії, де демократія є відносно стабільнішою, ніж у деяких інших країнах на континенті.
Проте існує одна загальна тенденція, яку він відзначив: спотворена інформація та дезінформація в контексті політичних конфліктів формують ризиковане середовище для журналістів.
"Нещодавно я та моя організація стали мішенню для численних скоординованих неправдивих заяв та дезінформації," -- поділився він у розмові з Голосом Америки.
Поширювалися хибні відомості про те, що "Африка без цензури" отримала гроші з метою викликати соціальні конфлікти. За його словами, така дезінформація перетворила організацію на ціль для критики з боку кенійського суспільства.
