Систематичне застосування катувань: Вихід Росії з європейської угоди — що це може означати?

Володимир Путін, російський лідер, схвалив закон, що скасовує участь Росії в Європейській конвенції, яка спрямована на запобігання катуванням. Проте, це не повинно вплинути на можливість притягнення Росії до відповідальності, оскільки міжнародні організації володіють іншими механізмами для цього.

Про це у коментарі для Еспресо розповіла правова аналітикиня Центру прав людини "Зміна" Онисія Синюк.

"Вихід Росії з Конвенції є результатом вже сформованої системи. Для Кремля це можливість відкрито показати, що міжнародні норми більше не мають для нього жодної ваги", - підкреслює Синюк.

Сам документ діяв від 1987 року та передбачав заборону катувань і спеціальний механізм моніторингу - право Комітету відвідувати місця несвободи, перевіряти умови утримання і ставлення до в'язнів.

"Тут важливо розуміти дві речі. Перше - навіть за той період до денонсації, коли Конвенція діяла, умови утримання в російських місцях несвободи залишалися неадекватними. Катування й системне нелюдське поводження не зникли. Тобто сам факт існування Конвенції не зупиняв російську систему. Друге - Комітет уже у 2024 році заявляв, що Росія не допускає його представників до місць утримання. Тобто й так реального контролю вже не було", - пояснює Онисія Синюк.

На думку юристки, рішення Путіна варто розглядати більше як політичний жест.

"Цей випадок наочно ілюструє, як Російська Федерація реагує на звинувачення в застосуванні катувань. Це по суті є публічною відмовою визнати існування проблеми. Ми бачимо на прикладі наших військовополонених, що катування не є поодинокими випадками або проблемою окремих осіб. Це глибоко вкорінена система, заснована на насильстві", - підкреслила правозахисниця.

Скасування участі в Європейській конвенції не свідчить про те, що заборона на катування перестала діяти. Росія продовжує бути учасницею інших міжнародних угод, зазначає юрист.

"Головною основою є Конвенція ООН, яка забороняє катування, а також норми міжнародного гуманітарного права, що категорично засуджують жорстоке та нелюдське ставлення до військовополонених і цивільних осіб. Додатково, Римський статут Міжнародного кримінального суду визначає катування як воєнний злочин і злочин проти людяності. Це означає, що навіть після можливого скасування відповідальність за ці дії залишається. Росія може бути притягнена до відповідальності за ці злочини як в міжнародних судах, так і в рамках національних юридичних систем," - зазначила Синюк.

Вона наводить Україну як приклад, де вже запущено кримінальні справи стосовно певних осіб, які мають відношення до катування наших військовополонених і цивільних громадян.

Ця проблема торкається не лише українських військових, а й російських в'язнів. За словами експертки, практика катувань у Росії була поширеною навіть до денонсації.

Російські захисники прав людини навіть охрестили це "податком на тортури". Держава насправді інтегрувала покарання і насильство в свою систему. Таким чином, відмова від Конвенції скоріше слугує підтвердженням реалій, які вже давно стали звичними.

За словами юристки, сам факт денонсації не вносить суттєвих змін і, найімовірніше, є лише символічним і демонстративним жестом.

"Росія більше не входить до складу Ради Європи, і це денонсація виглядає як поступовий відхід від усіх зв'язків із цією організацією. У супровідних документах зазначено, що основною причиною стало небажання обрати російського представника до Комітету. Аргументація в цій справі виглядає виключно політичною," - зазначила юристка.

За оцінками українських правозахисників і моніторингових місій ООН, близько 90% військовополонених й так піддавались катуванню, тобто йдеться про величезні масштаби.

Найбільша втрата від цього рішення, на думку юристки - це обмеження можливості незалежного моніторингу.