Китай і Іран активізують свої позиції на тимчасово окупованих українських територіях - аналітичний огляд (відео)
Цю інформацію містить аналітичне дослідження "Вплив Китаю та Ірану на економічну переорієнтацію тимчасово окупованих територій України", яке підготували фахівці Східної правозахисної групи. Дослідження було презентоване на пресконференції в УНІАН.
У проведеному дослідженні вивчається економічна, технологічна та фінансова активність Китаю, Ірану та КНДР в тимчасово захоплених районах України. Автори аналізують способи обходу міжнародних санкцій, застосування альтернативних фінансових механізмів, а також вплив іноземних технологій на критичну інфраструктуру цих регіонів. У звіті висвітлюються нові логістичні та економічні зв'язки, що формуються на окупованих територіях, і їхній потенційний вплив на довгострокову безпеку в цьому регіоні.
Віра Ястребова, доктор філософії з політичних наук та директорка Східної правозахисної групи, у своєму вступному слові на презентації підкреслила, що це аналітичне дослідження було здійснене експертами Східної правозахисної групи спільно з Інститутом стратегічних досліджень і безпеки імені Павла Лисянського за сприяння Американського фонду NED.
"Це надзвичайно обширна та масштабна робота. Коли ми обговорюємо і досліджуємо події, що відбуваються на тимчасово окупованих територіях, попередньо наша увага зосереджувалася на соціально-економічних аспектах, політичних процесах та питаннях щодо порушення прав людини. Проте, життєдіяльність на цих територіях без аналізу економічних процесів та без вивчення того, хто ще, окрім окупантів, їх використовує, є, на мою думку, неповною. Завдяки зусиллям моїх колег, ця прогалина була заповнена. Це глибоке дослідження проливає світло на економічні процеси та тенденції, що спостерігаються з боку Китаю та Ірану на тимчасово окупованих територіях," - підкреслила Ястребова.
Заступник директора Інституту стратегічних досліджень та безпеки імені Павла Лисянського, Максим Бутченко, зазначив, що хоча Китай офіційно не визнає своїх зв'язків з окупованими територіями України, його присутність там свідчить про зацікавленість у довгострокових інтересах. "По-перше, Китай має системні бізнес-взаємини з цими регіонами. На політичному рівні він, здавалося б, не взаємодіє з окупованими територіями, але на бізнесовому чи неофіційному рівнях існують розгалужені контакти, які включають візити блогерів, журналістів, підприємців та представників компаній до цих регіонів. Ми маємо детальну інформацію про це, і хронологія взаємодії чітко вказує на системність. Другим аспектом є те, як представники так званої окупаційної адміністрації співпрацюють з Китаєм. Вони регулярно відвідують Китай та беруть участь у російсько-китайських форумах, що відбувається щороку", - підкреслив він.
Говорячи про присутність Ірану на ТОТ, експерт зазначив, що є безпосередньо прямі контакти представників адміністрації Ірана з окупованими територіями, вони є на приватному рівні. Тобто, є факти, коли підприємці поставляють в Іран свою продукцію, є факти, коли є укладено контракти з так званою адміністрацією. "Тут треба зазначити, що в об'ємному економічних зв'язках, воно значно менше, ніж в Китаї. Але, тут важливіше сам факт, що такі контакти між Іраном і окупаційними адміністраціями на системному рівні також. Взагалі, ця історія про підтримку окупації, підтримку насильницьких дій Росії Іраном, вона не тільки на якомусь політичному рівні декларується, а і на фактичному", - підсумував Бутченко.
Політолог Петро Олещук також підкреслив, що Китай на словах декларує повагу до суверенітету і територіальної цілісності України, а на ділі - просуває свої геополітичні інтереси на окупованих територіях півдня і сходу України.
"Китай ніколи офіційно не ставив під сумнів територіальну цілісність України. Офіційно не ставив, фактично - ставив. Докази чому тут (у дослідженні) наведені. Коли ти починаєш вже впливати не лише, наприклад, на сферу торгівлі, не лише на бізнес. Не лише, наприклад, на якісь там торгівельні потуги, а на ідеологію, на гуманітарну сферу. Це значить, що ти маєш наміри прийти сюди надовго. Тобто, якщо ти уже системно ставишся, наприклад, до ідеологічної присутності - вивчення мови, школа, освіта і так далі, значить ти працюєш уже стратегічно. Значить ти плануєш вже забезпечувати присутність стратегічно. Тому, там китайська умовно школа в Луганську, яка тут згадується в цьому дослідженні - це не випадковість, це очевидно - системність. Але, що для нас тут в цій ситуації важливо. І на чому, я вважаю, потрібно наголошувати, при чому наголошувати на рівні української дипломатії, на рівні якоїсь міжнародної комунікації? Що Китай розглядає окуповані території України, як частину своєї сфери впливу. Відповідно, ті ресурси, які зараз знаходяться на окупованих територіях України - це потенційно частина майбутніх ресурсів у великій, гіпотетично на даний момент, але цілком реальній війні, наприклад, між США і Китаєм", - сказав політолог.
Колишній співробітник Служби безпеки України Іван Ступак впевнений, що дії Китаю на анексованих територіях слугують створенню бази для подальшого розширення його інтересів.
Він зазначає, що в минулі роки Росія активно експлуатувала окуповані території Донецької та Луганської областей, тож для Китаю там вже немає матеріальних ресурсів. Проте стратегічно ця земля залишається важливою для нього: "Я вважаю, що для Китаю в цьому регіоні вже нічого не залишилося. Вірю, що зараз вони бачать цю територію як платформу для подальшого розширення свого впливу на Північний Кавказ, Чорне море та в Європу. Адже в Білорусі існує китайський логістичний центр, відомий як Великий Камінь. Це свого роду міст до Західної Європи, де проживає близько 500 мільйонів людей", - підкреслив Ступак.
На пресконференції в пресцентрі УНІАН, присвяченій новому аналітичному дослідженню під назвою "Вплив Китаю та Ірану на економічну переорієнтацію тимчасово окупованих територій України", виступили: Максим Бутченко - заступник директора Інституту стратегічних досліджень та безпеки імені Павла Лисянського; Іван Ступак - колишній співробітник СБУ; Петро Олещук - політолог. Модератором заходу була Віра Ястребова, директорка Східної правозахисної групи та доктор філософії в галузі політичних наук.
Організатори: Східна правозахисна група у співпраці з Національним фондом демократії (NED).
