Китай отримує вигоду від Росії в умовах війни, і в РФ це усвідомлюють, - зазначив Сас | Еспресо.

Війна на виснаження послаблює не лише геостратегічних конкурентів Китаю, як от Європа та США, але і так званого "союзника" - Росію.

Євроінтеграція України корінним чином змінює геополітичний ландшафт не лише в Європі, але й у всьому світі. Цей процес не тільки підриває вплив Росії, але й створює виклики для китайських інтересів. Інтеграція України в західну економічну модель фактично виводить її з "сірої зони", де Росія і Китай мали можливість діяти без обмежень. Крім того, Європейський Союз, як один із основних конкурентів Китаю, зміцниться завдяки вступу України, що призведе до зростання його військової та демографічної потужності.

Європейський Союз поступово знижує свою залежність від російських енергетичних ресурсів, а завдяки Україні, що має великі запаси корисних копалин, може також зменшити свою залежність від рідкісноземельних елементів, які постачає Китай.

Логічно, що в інтересах Піднебесної -- гальмування цього інтеграційного процесу через продовження російської агресії проти України, тим більше, що поки Європа зосереджена на власних безпекових питаннях, бачить в Росії загрозу, вона стає менш активною в Азії, послаблює тиск на Китай у питаннях прав людини, торгівлі, технологій.

Досліджуйте також: Китай та завершення конфлікту.

Ще одним суттєвим аспектом для Китаю є те, що конфлікт обмежує можливості США, оскільки Сполучені Штати змушені спрямовувати свої дипломатичні зусилля та ресурси на східну Європу. Це, в свою чергу, відволікає їхню увагу від Азійсько-Тихоокеанського регіону, де Китай має свої інтереси, і зменшує тиск з боку цього важливого геополітичного опонента.

Ключовим моментом є те, що війна на виснаження впливає не лише на геостратегічних суперників Китаю, таких як Європа та США, а й на його так званого "партнера" — Росію. Політично ізольована, знесилена та знеструмлена, Росія, що володіє багатими природними ресурсами та надрами, стає легкою і залежною мішенню для великого сусіда на південному сході.

Фактично, у Китаю багато резонів підтримувати статус-кво і про це розмірковує, зокрема, Дін Ченг -- дослідник Китаю з Університету Політичних досліджень Потомак (США).

Погляд Ченга на російсько-китайські відносини полягає в тому, що співпраця між Китаєм і Росією є "узгодженою, але не союзною". Він зазначає, що хоча Китайська Народна Республіка (КНР) і Росія активно співпрацюють у військових навчаннях, торгівлі та дипломатичних справах, між ними відсутній офіційний договір про взаємну оборону або повноцінні союзницькі зобов'язання. Ченг вважає, що Росія є корисною, але залишає за собою підлегле становище. З точки зору Китаю, Росія виступає як партнер у протистоянні західному порядку, особливо в контексті домінування США, але Китай бачить себе як більш потужну і довгострокову силу. Ченг підкреслює, що хоча Росія має свою цінність (у вигляді енергоресурсів, сировини та альтернативних наративів), вона залишається під контролем китайських інтересів. Він також натякає на те, що Росія не може вічно розраховувати на Китай як на рівного партнера.

Також зверніть увагу на: Проблема, що має назву – Китай.

Фактичним підтвердженням його слів стали дані, опубліковані Financial Times з посиланням на Інститут досліджень економік Банку Фінляндії (Bofit). Китайські постачальники завищують вартість своєї продукції для російських замовників у військово-промисловій галузі, скориставшись залежністю Росії від китайського імпорту, що виникла внаслідок західних санкцій. Протягом 2021-2024 років середні ціни на ці товари для Росії зросли майже вдесятеро сильніше, ніж для інших держав.

Китайські постачальники підвищують вартість товарів для російських замовників у сфері військово-промислового комплексу, використовуючи залежність Кремля від їхніх поставок, оскільки західні санкції накладають обмеження на імпорт, -- зазначає Financial Times.

Ціни на експортовану з Китаю в Росію продукцію, що підлягає контролю, в середньому зросли на 87% у період з 2021 по 2024 рік.

Ціни на подібні продукти, які експортуються в інші держави, підвищилися лише на 9%.

Дослідження вказує на те, що, незважаючи на те, що Росія змогла залучити китайських постачальників для обходу західних обмежень на придбання товарів з можливим військовим призначенням, нові санкції, введені після початку агресії, суттєво підвищили витрати країни.

Автори дослідження, Іїкка Корхонен та Хелі Симола, зосередили свою увагу на ключовій проблемі: торгівлі товарами з категорії "машини та механічні пристрої", які вважаються критично важливими для розвитку військової промисловості. Вони дійшли висновку, що запроваджені санкції "обмежили технологічні можливості Росії, що призвело до збільшення вартості імпорту важливих товарів". У деяких випадках виявилось, що зростання витрат на експортно-контрольований імпорт з Китаю до Росії стало результатом виключно підвищення цін, а не зростання обсягів поставок. Наприклад, до 2024 року імпорт китайських шарикопідшипників до Росії зріс на 76% у доларовому еквіваленті в порівнянні з 2021 роком, проте обсяги експорту за цей самий період зменшилися на 13%.

Ріст також обумовлений санкційним режимом через те, що суворіші заходи контролю змушують експортерів виставляти завищені ціни для російських покупців. Зняття санкцій залишається найважливішою метою Кремля.

Ознайомтеся також з: Китай пропонує Росії досить "унікальні" умови партнерства.

Усі ці аргументи про інтереси Китаю стали чинником роздратування та суперечок в російських неофіційних пабліках.

Ігор Дімітрієв, колишній український політик-сепаратист, який у 2014 році втік до Росії, а згодом став російським політиком та медіаактивістом, що активно підтримує російську агресію проти України, у своєму телеграм-каналі висловлює думку: "Конфлікт в Україні стримує Сполучені Штати в їхній стратегії щодо Китаю. Як тільки почали обговорювати можливість мирного врегулювання з Україною, відразу активізувався конфлікт навколо Тайваню, до якого приєдналася Японія. Сполучені Штати в минулому розглядали ланцюг конфліктів біля китайських кордонів, особливо в зоні важливих транспортних шляхів, як один із засобів стримування. Росія ж, як завжди, втрутилася в цю ситуацію, прагнучи пригод, хоча в даному випадку було б розумніше, як спостерігачеві, залишитися осторонь, дивлячись на боротьбу двох потужних гравців."

Спочатку здавалося, що все піде легко і надасть необхідний глобальний статус, але ось у процесі реалізації трапилися складнощі і Росія потрапила в занадто велику залежність від одного з тигрів. На щастя, у другому з тигрів змінився президент і запропонував відіграти ситуацію назад. Тобто у Росії знову з'являється можливість спостерігати за боротьбою США та Китаю збоку. Отримуючи від цього всі необхідні вигоди.

Проте раптом у Росії з'явилася ціла група людей, яка пропонує знищити ще більше росіян і українців, щоб привернути увагу американців. Заради чого це робиться? Заради китайських братів? А яку користь вам принесли ці китайські "друзі"? Продали дрони? Вони ж їх продають усім. Купили нафту за зниженою ціною? Похвалили, сказали: "молодець, еласи, продовжуй боротьбу"?

Ні, я згоден, початкова ідея - стати таким євразійським поліцейським була крута, а контролювати транспортні маршрути з Китаю до Європи - взагалі чудово. Але не злетіло. А далі перспектива - лише китайський військовий проксі. Гаразд би прихильники цієї ідеї називали себе євразійцями, так ні - вони стверджують, що це такий націонал-патріотизм".

Концепція, згідно з якою Росія веде війну в Україні не заради власних інтересів, а на користь якихось "третіх сторін", час від часу з'являється у публікаціях самих учасників так званої "Спеціальної військової операції".

Даніл Тулєнков, колишній зек-штурмовик пише: "Найкраще це все зараз закінчити. Гірше не буде.

Досить знищувати один одного.

Досить створювати нові кладовища, що розстилаються до самого горизонту в Україні та Росії.

Хватить.

Це вже не має ніякого сенсу.

Ми вже фактично трудимося на реалізацію ідей інших людей...

У цій війні для звичайних людей, як у нас, так і у них, більше не залишається жодного сенсу.

У цій війні наживається відвертий злочинець, і це вже помітно з усіх боків...

Я служив у штурмовій роті Z і втратив 60 з 110 побратимів, з якими приїхав на фронт...

Згідно з інформацією, отриманою від джерел російського популярного каналу Незигарь, завершення так званої "спеціальної військової операції" буде позитивно сприйняте 60-65% населення. Сам факт закінчення конфлікту викличе відчуття перемоги.

Отже, в деяких поки що дозволених в Росії пабліках звучить думка, яка зріє в свідомості багатьох громадян: тривалість війни ослаблює країну, але вигідна, перш за все, російській владі. Це дозволяє уникати неприємних запитань щодо витрат і результатів, а також повернення маргінальних груп, а також "третіх сил", таких як Китай та інші держави, які використовують вразливість Росії для досягнення своїх геополітичних і економічних цілей.

Перемога України підриває стратегічні плани Китаю, який сподівався на тривалу війну, та надає Сполученим Штатам можливість зосередитися на Індо-Тихоокеанському регіоні, позбавляючи Пекін важливого інструмента для ослаблення Заходу. Це також знищує концепцію "сірої зони", де Росія і Китай могли діяти без обмежень, перетворюючи Росію з потенційного геополітичного буфера на контрольовану і зменшену силу. Європейський Союз отримає надійного партнера у сфері безпеки, замість нестабільних кордонів, а інтеграція України забезпечить ЄС доступ до важливих ресурсів, зменшуючи залежність від авторитарних режимів. Таким чином, результат війни в Україні вплине не лише на майбутнє нашої країни, але й на силову конфігурацію в усій Євразії – від Брюсселя до Тайбею.

Ексклюзивно для Еспресо

Про авторку. Олена Сас, фахівець Мережі захисту національних інтересів "АНТС".