Конфлікт між Ізраїлем та Іраном: які висновки можуть зробити країни арабського світу?
Здається, що угода про припинення вогню між Ізраїлем та Іраном все ще діє. У регіоні з'являються нові сподівання на зниження напруженості, проте багато країн продовжують ставитися до Тегерана з обережністю.
Конфлікт між Ізраїлем та Іраном, схоже, вже пройшов свою найгарячішу фазу. Припинення вогню, укладене в понеділок під егідою президента США Дональда Трампа, вочевидь, тримається незважаючи на деякі короткочасні порушення, спричинені обома сторонами. Це дає всім державам регіону можливість переглянути свої позиції щодо конфлікту та його наслідків.
Раніше позиція кількох держав характеризувалася двозначністю. Наприклад, Йорданське Хашимітське Королівство, в спільній заяві з представниками інших арабських, африканських та азійських країн, висловило свою "категоричну неприязнь і засудження" нападів Ізраїлю на Ісламську Республіку Іран, які розпочалися 13 червня 2025 року. Проте, водночас, його військові збивали ракети, що летіли з Ірану над їхньою територією, посилаючись на принцип самооборони. Саудівська Аравія також долучилася до цієї заяви. Хоча з Ер-Ріяду не надходило жодних коментарів щодо перехоплення іранських ракет, аналітики вважають це цілком ймовірним.
Загалом, ситуація в Йорданії та Саудівській Аравії мало чим відрізняється від ситуації в інших державах регіону. Обидві країни підтримують стабільні, мирні відносини з Ізраїлем - Йорданія навіть має мирний договір - але обидві також покладаються на військову співпрацю зі Сполученими Штатами. Йорданія також отримує фінансову підтримку від Вашингтону, а саме - приблизно 1,45 мільярда доларів (1,25 мільярда євро) щорічно. Це робить країну другим за величиною у світі одержувачем допомоги від США після Ізраїлю. Про цю допомогу тривали дискусії на початку терміну адміністрації Трампа.
Одночасно Йорданія та Саудівська Аравія мають на увазі також інтереси всього регіону. Основним аспектом є, зокрема, стабільність, яка, в свою чергу, залежить від підтримки збалансованих відносин з Іраном.
Ця амбівалентність, за прогнозами експерта з ісламу Сімона Вольфґанґа Фукса з Єврейського університету в Єрусалимі, ймовірно, продовжить впливати на політичну ситуацію в регіоні, особливо в країнах Перської затоки. Він зауважив в інтерв'ю DW, що держави цього регіону помітили, що Іран втратив значну частину своєї загрози, що пов’язано зі зменшенням впливу проіранських угруповань, таких як Хезболла, ХАМАС та шиїтських груп в Іраку. Крім того, Сирія вже не є надійним союзником Ірану. "В умовах, що склалися, країни Перської затоки, природно, вважають доцільним підтримувати зв'язки з цим ослабленим, але все ще важливим гравцем у регіоні. Однак їх не цікавить швидке послаблення місцевого режиму або його повалення, що могло б призвести до хаосу. Йорданія також дотримується схожої позиції".
Фактично, сусідні країни зараз, очевидно, прагнуть запобігти поваленню авторитарного режиму. "Питання в тому, що прийде на зміну Ісламській Республіці", - зазначає у своєму аналізі керівник бейрутського офісу Фонду Фрідріха Еберта Маркус Шнайдер (Marcus Schneider). "Зі зрозумілих причин у самій країні немає організованої опозиції - ні політичної, ні збройної. А у вигнанні є дві сили: Народні моджахеди та монархісти, але їхній вплив сумнівний".
Читайте також: Зміна режиму в Ірані? Чому така перспектива може бути небезпечною
Єгипет займає аналогічну амбівалентну позицію. Країна продемонструвала надзвичайну стриманість під час запеклої фази конфлікту. Там привітали погодження припинення вогню та оголосили, що продовжать свої дипломатичні зусилля з партнерами. Мета полягає в тому, щоб зміцнити припинення вогню, послабити напруженість та досягти всеохопного, тривалого вирішення кризи.
Єгипет опинився в складній ситуації, зокрема через свою залежність від військової підтримки США, зазначає Фукс. Це стало особливо помітним під час конфлікту в Газі. Каїр рішуче відкидав будь-які пропозиції щодо прийому палестинців з Гази та чітко заявив про неприпустимість вигнання місцевого населення. "З іншого боку, єгипетська влада вжила всіх можливих заходів, щоб не викликати гнів Ізраїлю та США, зокрема, рішуче зупинивши марш солідарності з Газою, що виходив з Тунісу, і жорстко реагуючи на міжнародних активістів 14 червня, не дозволяючи їм навіть наблизитися до кордонів Синаю".
Уряд Єгипту в Каїрі, схоже, прагне уникнути ускладнень у своїх відносинах зі Сполученими Штатами. Вашингтон активно бере участь у співпраці щодо боротьби з тероризмом та забезпечення безпеки єгипетських кордонів, які межують з конфліктними зонами, такими як Лівія, Газа та Судан. Єгипет також отримує значну військову підтримку від США, яка в минулому році склала 1,3 мільярда доларів (приблизно 1,12 мільярда євро). Ці фактори, очевидно, сприяють тому, що Єгипет продовжує тісно узгоджувати свої дії з адміністрацією президента США, особливо з огляду на те, що Вашингтон не коментує серйозні порушення прав людини з боку уряду ас-Сісі.
Читайте також: Трамп не відкидає можливість зміни влади в Ірані.
Проте всі сусідні країни Ірану мають зрозуміти, як важливо зберігати баланс у регіоні, особливо коли йдеться про таку складну державу, як Іран. "Слабкий Іран стає об'єктом стримування та контролю," зазначає Шнайдер. "З іншого боку, країна, що опинилася в безвиході, сильно постраждала і бореться за своє існування, може бути непередбачуваною".
Але стало зрозуміло й інше, каже Фукс: курс чинної адміністрації США у значній частині регіону сприймають із роздратуванням. "Президент Трамп своєю зовнішньою політикою та використанням соціальних мереж, природно, все валить в одну купу. Але я не дуже вірю, що США найближчими роками зосередять свою увагу на Близькому Сході. Ізраїль та Іран - це особливі випадки. Немає великого інтересу до подальшого втручання; фокус неминуче переміститься на Східну Азію".
