Конвенція проти деменції
Редакція Цензор.НЕТ не завжди співпадає з думками авторів. За вміст матеріалів у розділі "Блоги" відповідальність покладається на їхніх авторів.
Як завжди, намагався максимально відмовчатися щодо епічної драми у Pax Americana, бо щонайменш не вважаю себе експертом й у класичному політичному житті США, не то що мага-модерному.
Проте.
Усі соцмережі миготять обговоренням Віденської конвенції з права міжнародних договорів у контексті "чарівної угоди про надра, капусту та королів", яку нова американська адміністрація "лагідно, дуже лагідно" запропонувала Україні.
Обговорюють 51-у та 52-у статті, згадують про погрози та тиск, а також про безглуздість угод, укладених під загрозою насильства.
Це абсолютно так.
Безумовно, епічні вимоги типу "ну, підпиши тут швидше" цілком можна використовувати як ілюстрацію у підручниках з міжнародного права, демонструючи тиск, що суперечить конвенційним нормам і підриває договірні зобов'язання.
До речі, ці навчальні матеріали ще з'являться.
І вони звучатимуть українською.
Але чи усвідомлюють автори та реалізатори плану "чарівна угода" той очевидний момент, що для України така "угода" буде свідомо безглуздою?
Що ніяка, демократична, авторитарна та навіть маріонеткова влада держави Україна таку "чарівну угоду" не виконуватиме?
Бо це національні ресурси й гроші й жоден український чиновник ніколи на підставі такого папірця, що б у нього не обгортали, не передасть за таким "меморандумом" ані копійки.
Та більше, як пишуть фахівці, ніякого реального інвестиційного сенсу ця "угода", навіть у рожевому світі сталого миру та вже якось відновленої української інфраструктури, не має.
Чи не помічають американські автори цього "листа щастя", що люди, які мають близькі стосунки з великим бізнесом і правом, можуть бути не зовсім віддалені від цієї теми?
Дуже добре вони це все розуміють.
Проте, все ж таки, це здійснюють.
Бо ця "угода" їм потрібна геть для іншого.
У двох аспектах - інформаційному та фінансово-особистісному.
Інформаційно, якщо уявити, що міністр фінансів США увіз би у тому "страшному залізничному вагоні" з Києва підписаний документ, або, якщо так само змоделювати "затвердження договору" Венсом у Мюнхені, така ситуація мала б два інформ-результати для фабрик фейків.
"Українська влада здійснює компроміси з національними інтересами" для російської пропаганди та "Трамп відновив втрачені активи" для американської.
Проте, в даному випадку ключовим є не стільки підтримка ескалації ситуації в Києві, скільки прості особисті вигоди.
Бо єдиний у світі, хто цілком готовий "покрити витрати" за "чарівною угодою", є Кремль.
У випадку явних обставин.
Якщо уявити, що нова адміністрація США сприймає Україну не як активного учасника переговорів, а як перешкоду чи навіть об'єкт, тоді мета "угоди про ресурси" стає зрозумілою: зафіксувати уявний "український борг", який потім можна буде запропонувати "покрити правонаступнику".
Як власну умову злочинного "фінального вирішення українського питання".
Звичайно, в такому випадку ми підготували "ексклюзивну акцію зі знижкою" для "стародавніх нових знайомих".
З немалою особистою маржею.
Бо існує небагато можливостей заробити особисто кілька десятків тисяч гривень на "українському врегулюванні". Нинішні апостоли принципу "Болівар не витримає двох" просто не залишають альтернатив.
Нагадаю, що Трамп все життя провів у аферах, або ж назвемо їх "інвестпроєктами" про банкрутство та поглинання. Які ґрунтуються саме на "прибутку" з жертви, а не з якогось розвитку та інвестицій.
А поспіх тут, якщо така модель вірна, має очевидне злочинне "підґрунтя": "щоб ще було з ким підписувати".
Бо Трамп і його команда чудово усвідомлюють, що у злочинному кремлівському сценарії "виборів в Україні", якому вони зараз сприяють, насправді немає жодних виборів.
Але й України.
Тому після гіпотетичного підписання такої угоди очікувати якусь "допомогу" Україні від "нової дивної" американської влади, у цій версії подій, м'яко кажучи, примарно.
У погляді авторів "угоди" це не просто розбій, а радше мародерство або навіть щось ще гірше, "поки ще тепла". І жодні "реанімаційні заходи" тут не передбачені. Відсутність "угоди на 500 ярдів" різко охолоджує злочинні наміри торгівлі Україною. Адже безкоштовно ці "герої" не звикли здійснювати свої злочинні плани.
Чи розуміє це українська влада?
Вважаю, що це абсолютно так.
Вона насправді обрала не менш ефективну стратегію "переговорів щодо угод і інтеграції", в якій наші мають великий досвід.
Кажуть, що вже сформували експертну групу. І це вірне рішення.
Буде добре, якщо їх буде кілька.
Один документ стосується титану, інший — урану. Проте найважливіше — це включити пані Стефанішину з її євроінтеграційним апаратом у процеси створення графіків для обговорення планів роботи на етапах формування експертних груп.
Хочу зазначити, що головним офіційним підтвердженням усіх цих прогнозів щодо перешкод і мародерства стане голосування 24 лютого в Генеральній асамблеї ООН.
На даний момент існує два окремих проєкти резолюції, присвячені річниці російської агресії. Один з них підготовлений цивілізованими країнами, а інший - американськими представниками, до якого внесено правки з боку Росії.
Але цей час Х може виявитися вже зовсім не часом "Х" чи там "Z".
І на завершення.
Мій настрій, якщо чесно, зовсім не схожий на песимістичний — радше оптимістичний.
Чесно зізнаюся, я сподівався на те, що супротивники будуть більш хитрими, підступними та розумними. Можливості для цього, до речі, існували. Проте їх стратегічні промахи за останні два тижні виявилися настільки серйозними, що тепер ситуація змінилася і виглядає безнадійною.
Основний ворог наших ворогів - це час.
А вони ніколи не зможуть стати господарями часу.
