Les Echos: "Гібридна війна" — це зручний концепт, що дозволяє Кремлю уникати відповідальності.

Росія застосовує проти західних країн тактики, які США та СРСР тестували в період холодної війни.

Термін "гібридна війна", яким уже понад десять років описують дії Росії проти Європи, ніколи не був точним. А сьогодні він лише заважає правильно оцінювати те, що відбувається, вважає дослідник Французького інституту геополітики Жонатан Гіффар. У колонці Les Echos він пропонує інше поняття: "політична війна". На його думку, воно набагато точніше описує атаки, які зараз відбуваються по всій Європі.

Недавні події говорять самі за себе, підкреслює Гіффар. Включені в число цих випадків - вибухові безпілотники в німецькому аеропорту, кампанії з дезінформації у Франції та Каталонії, вибух на італійському заводі боєприпасів, підпали на оборонних підприємствах і складах у Польщі та Болгарії, а також спроби втручання у виборчі процеси. Експерт зазначає, що за більшістю цих дій стоїть скоординована мережа впливу, зокрема, відома кампанія дезінформації під назвою Doppelgänger. Гіффар акцентує увагу на тому, що основна помилка Європи полягає в її сприйнятті цих ситуацій як ізольованих випадків, а не як елементів єдиної кампанії, що в першу чергу курується російською розвідкою.

Подібне вже відбувалося, просто раніше. У 1948 році американський дипломат Джордж Кеннан, який тоді очолював Бюро планування політики Держдепартаменту США, у службовій записці описав концепцію "політичної війни". Йдеться про використання державою всіх доступних засобів для досягнення своїх цілей, крім прямого збройного зіткнення.

Цей підхід є синтезом публічних засобів, таких як дипломатичний вплив і формальна підтримка політичних партнерів, з таємними операціями, які традиційно виконують розвідувальні служби. Серед таких дій можна виділити дезінформацію, clandestine фінансування політичних партій, втручання у виборчі процеси та підрив довіри до державних установ. Як зазначає Гіффар, саме таким чином діяли Сполучені Штати та Радянський Союз протягом всього періоду холодної війни.

Зміна логіки дій Росії, за словами експерта, почалася на початку 2010-х років. Основним каталізатором стали масштабні акції протесту на Болотній площі в Москві в 2011-2012 роках, а також події "арабської весни", що відбувалися майже в той же час. Кремль усвідомив, що Захід готовий підтримувати спроби повалення авторитарних урядів, що було сприйнято як серйозна загроза для їхньої влади.

З того часу ослаблення західних демократичних структур, згідно з думкою Москви, перетворилося на питання виживання російської системи.

На думку Гіффара, найгострішою проблемою є не брак інструментів у Європі, а спосіб її сприйняття загроз. Коли кожен інцидент розглядається окремо, кібербезпека, контррозвідка та боротьба з дезінформацією здійснюються в різних сферах, європейські уряди фактично створюють для Росії зручну "сіру зону". Рівень агресії навмисно утримується нижче критичної межі, що дозволяє НАТО не активувати статтю 5 про колективну оборону.

Вирішення проблеми, на думку Гіффара, полягає в політичному підході, а не лише в технічних чи військових аспектах. Європа повинна усвідомити, що одна країна постійно намагається змінити політичну ситуацію у своїх сусідів. Тому захист варто формувати на основі основних інститутів, таких як верховенство права, демократія та дотримання прав людини, а не зосереджуватися на окремих "фронтах".

Висловлювання подібного роду від французького геополітика вказує на зміну ставлення в Західних країнах. Вони все більше усвідомлюють, що Росія веде війну не лише з Україною, але й проти всієї Європи.

Російські атаки в Європі дедалі важче сприймати як окремі випадки. У серпні президент Латвії Едгарс Рінкевичс заявив, що Москва вже веде гібридну війну в Європі, яка включає диверсії, атаки на критичну інфраструктуру та провокації. У вересні данська розвідка повідомила про вербування людей для диверсій проти оборонних компаній.

Європейським країнам дедалі важче відповідати на ці атаки поодинці. Bloomberg писав, що західні союзники досі не мають спільної відповіді на диверсії.

Невпевнена реакція західних країн може спонукати Кремль до подальшої ескалації конфлікту та збільшення ризиків. Вже зараз окремі дії не зводяться лише до диверсій, кібератак або поширення дезінформації. Серед ймовірних наступних кроків Росії експерти також вказують на можливість політичних вбивств.