Лукашенко намагається отримати президентський мандат в Білорусі вже в сьомий раз, і у нього є суперники.

Європейський Союз не визнає результати президентських виборів у Білорусі, що відбулися у 2020 році, та не визнає Лукашенка легітимним президентом. Тоді тисячі громадян вийшли на вулиці, протестуючи проти результатів виборів, але їхні акції були жорстоко придушені силами влади. Наразі більше ніж 1300 осіб вважаються політичними в'язнями.

Правозахисники наголошують, що в країні нині жодних умов для проведення вільної та справедливої виборчої кампанії. Тому майбутні вибори називають умовними й пишуть в лапках.

Крім Олександра Лукашенка, у виборах беруть участь ще чотири кандидати: голова Республіканської партії праці та справедливості Олександр Хижняк, лідер Ліберально-демократичної партії Олег Гайдукевич, бізнесвумен Ганна Канопацька та перший секретар ЦК Компартії Сергій Сиранков.

Згідно з повідомленням RFI, процес вручення посвідчень кандидатам проходив скромно, без зайвого шуму. Центральна виборча комісія оприлюднила інформацію про кількість підписів, зібраних для висунення кандидатів. Як зазначає відомство, за Лукашенка було зібрано понад 2,5 мільйона підписів, тоді як інші кандидати отримали значно менше. Зокрема, Гайдукевич здобув близько 134 000 підписів, Сиранков – 125 000, Канопацька – 121 000, а Хижняк – 113 000 підписів.

Мінськ спішить з організацією виборів, призначивши їх на півроку раніше, ніж це дозволяє закон. Декілька західних держав вже оголосили, що не визнають результати голосування.

Що відомо про претендентів?

Олег Гайдукевич, який раніше служив у міліції, на початку 2000-х років очолював одне з управлінь МВС у столиці. З 2012 року він є членом ліберально-демократичної партії, заснованої його батьком Сергієм Гайдукевичем. У 2019 році Гайдукевич був обраний депутатом парламенту. Він оголошував про намір балотуватися на президентських виборах, але врешті-решт відмовився від участі на користь Лукашенка. Олег регулярно висловлює підтримку діючому режиму. Під час масових протестів 2020 року, які відбулися через підтасування виборів і насильство з боку влади, він охарактеризував їх як "платні спроби Євросоюзу та США скинути уряд".

Анна Канопацька -- юристка, дочка першого офіційного білоруського мільйонера Анатолія Трухановича. Останній підтримував опозиційну Об'єднану громадянську партію, туди вступила і дочка. На парламентських виборах 2016 року Канопацька несподівано стала депутаткою від опозиції. Продовжувала членство в політсилі до 2019 року. 2020 року також пішла на президентські вибори, але відмовилася від участі в дебатах. Заявляла, що не має "ні права, ні бажання змагатися із завідомо слабшими".

Зв'язки з колишніми соратниками вона розірвала і публічно критикує демократичні сили, зокрема Тихановську. Ексочільник Об'єднаної громадянської партії Анатолій Лебедько називав Канопацьку "Анкою-кулеметницею з ескорту Лукашенка", а також сказав, що між нею і білоруською системою діє "певний контракт". У її соцмережах досі є фото з національною символікою, за які після 2020 року в Білорусі штрафують і арештовують.

До 2015 року Олександр Хижняк здобував досвід у сферах юриспруденції та будівництва. Наразі він очолює провладну Партію праці та справедливості і є депутатом Мінської міської ради. Лукашенко двічі відзначав його за "віддану працю та активну участь у суспільному житті".

Сергій Сиранков став очільником Комуністичної партії Білорусі у 2024 році. До переїзду в Мінськ він працював чиновником у одному з районів Могилівської області, а зараз є депутатом парламенту. Як він, так і його партія стійко підтримують президента Лукашенка, заявляючи: "Ми завжди були на стороні президента".

Політичний аналітик "Позірк" Олександр Класковський наголошує на тому, що уряд створює видимість конкуренції для Лукашенка, щоб ілюструвати розвиток багатопартійної системи. Він звертає увагу на розбіжності в інформації щодо кількості підписів: "Арифметика збору підписів має на меті створити психологічну основу для явної перемоги лідера: бачите, навіть на початковому етапі йому немає рівних".

Ознайомтеся з матеріалом "Демони прагнуть підпорядкувати Білорусь" — як Лукашенко використовує страх для маніпуляцій перед виборами.

Крім іншого, аналітик вважає, що присутність кандидатки в бюлетені не є випадковою. "Канопацька представляє собою спробу реалізувати гендерний підхід. Проте, безсумнівно, лідер залишить цю 'суперницю' далеко позаду, підтверджуючи свою точку зору, що президентська посада в Білорусі не призначена для жінок". Класковський також нагадує, що Лукашенко досі відчуває психологічну травму від подій 2020 року, коли сталося вражаюче протестне голосування на підтримку Тихановської.

Опозиція за кордоном

Як такої опозиції всередині Білорусі немає давно. Світлана Тихановська, визнана західними країнами демократичним лідером Білорусі, перебуває в ЄС.

У її офісі наголошують: "2025 року в Білорусі відбудуться так звані президентські вибори, а насправді -- безвибори, бо право вибору у людей вкрадено". Також зазначають, що виборча кампанія проводиться у ситуації глибокої політичної кризи, а Лукашенко незаконно утримує владу через репресії проти білоруського суспільства, спираючись на підтримку Кремля.

Команда Тихановської вимагає припинити репресії, звільнити політичних в'язнів, а ще забезпечити доступ до виборів й ЗМІ, свободу зібрань. Обов'язковим вважають проведення голосування відповідно до міжнародних стандартів ОБСЄ і під контролем спостерігачів.

"У разі невиконання цих вимог з боку влади, ми вважаємо, що події 2025 року стануть лише ілюзією виборчого процесу," -- зазначено в заяві.

Франак Вячорка, радник та керівник відділу зовнішньої політики команди Тихановської, охарактеризував кандидатів на майбутніх виборах як "фан-клуб Лукашенка". Він закликає проєвропейських білорусів створювати спільноти, ініціювати культурні та освітні проекти, а також ділитися правдою з сусідами та друзями. В’ячеслав також закликає голосувати 26 січня проти всіх.