Марія Мезенцева займає посаду голови постійної делегації Верховної Ради в Парламентській асамблеї Ради Європи.

Ми не дозволимо приховати злочини, вчинені Росією під час війни.
Тематика справедливості, відшкодувань та відповідальності за агресивні дії та воєнні злочини, вчинені Росією під час конфлікту між Росією та Україною, на жаль, поступово втрачає свою актуальність в інформаційному просторі. Для українців, а також для всіх, хто бореться на фронті або підтримує з тилу, неможливо уявити завершення війни без відновлення справедливості і покарання винних. В даний час найбільшу увагу цим питанням приділяють Рада Європи та Парламентська Асамблея Ради Європи (ПАРЄ). Саме тому агентство Укрінформ запросило до бесіди пані Марію Мезенцеву, яка очолює постійну делегацію Верховної Ради України у ПАРЄ та є віцеголовою Комітету з питань європейської інтеграції Верховної Ради України.
- Хотів би почати з вашої цитати: "Вважаємо, що центральною темою квітневої сесії ПАРЄ повинні стати термінові дебати, які були ініційовані нашим румунським колегою, головою політичної групи лібералів та демократів Юліаном Булаєм. На погоджувальній раді він порушив дуже важливу тему - неуникнення відповідальності за злочин агресії Росії проти України". Чи виправдалися ваші очікування на квітневій сесії?
- Вітаю! Абсолютно все виправдалось. Я думаю, результати засідання навіть дещо перевершили наші очікування. Ми переформатували і саму тему. Вона там мала таку частину "Війна в Україні". А чия це війна? А хто агресор? Що значить війна в Україні? У нас є сталий вираз з міжнародного кримінального права - "агресія Росії проти України". І це важливо, адже зараз в інформаційному полі з'являються різні теорії, аж до того, що може це ми самі й винуваті в цій війні, що, звісно, ніяк не є адекватним підходом. Тому нам було важливо вчергове це підкреслити, починаючи зі справедливості та адекватності самого терміну. Ну й резолюція, вона дуже об'ємна і має певні новели, якими я також буду рада поділитися.
Звісно, ми неодмінно запитаємо вас про ці нововведення. Але перед цим хотів би повернутись до резолюції й згадати один із її ключових моментів, наводячи слова Алена Берсе, генерального секретаря Ради Європи, який приділяє значну увагу створенню спеціального трибуналу. Він зазначив: "Не можемо допустити існування світу, в якому домінують сила, насильство, руйнування та безкарність. Це питання стосується не лише України. Нам всім потрібен світ, де панують мир, верховенство права і відповідальність". Таким чином, Рада Європи та спеціальний трибунал, згаданий у цій резолюції, ухваленій у квітні, набувають особливої ваги.
Як сталося, що навіть Рада Європи, яка покликана захищати верховенство права та права людини, не змогла розглянути та покарати злочин агресії? Чому сьогодні єдиним варіантом залишається створення спеціального трибуналу шляхом окремих рішень?
- Рада Європи - це міжнародна організація, яка нещодавно святкувала 75 років своєї діяльності, але це все-таки не суд. І не міжнародний суд, як, наприклад, Міжнародний кримінальний суд, що діє в Нідерландах. Хоча і він не зміг би притягнути вище політичне і військове керівництво РФ до відповідальності. Чому? Для цього є юридичні дуже конкретні причини. Україна ратифікувала минулого року через голосування Верховної Ради Римський статут. У принципі, ми вступили в абсолютно правові, законні відносини з органом, де може розглядатися злочин агресії, але Росія не буде стріляти собі в ногу і таку ратифікацію не здійснить. Так само і суд ООН, який був потенційною платформою, зараз не розглядається, і в наших резолюціях ми говоримо, що ООН потребує реформування, ця організація дещо розчарувала багато мільйонів українців. Ми вдячні за багато програм допомоги, саме в рамках відповідальності, покарання і побудови відповідної структури, але нам Організація Об'єднаних Націй не сильно допомогла. Хоча вони й працюють разом із комісією, і я працювала з цією комісією ще влітку 2022 року, на Харківщині наприклад, фіксують бойові злочини і видають свої дослідження і доповіді.
Чому саме Рада Європи? Це особливий випадок, адже ще до завершення міжнародного збройного конфлікту (в термінах міжнародного права), або ж просто російської агресії для нас, ми вже розглядаємо питання встановлення справедливості та створення відповідної інституції. Ми усвідомлювали, що наші колеги, експерти, юристи можуть спробувати відволікти нас від головної мети — створення нової структури, спеціального трибуналу для розгляду злочину агресії. Раніше ми навіть використовували термін "трибунал для Путіна" у медіа. Проте насправді мова йде не лише про Путіна; є близько двадцяти осіб з військово-політичного керівництва Росії, які можуть бути притягнуті до відповідальності за найвищий злочин — агресію проти України, що його так і називають.
І спостерігаючи за нашою ситуацією, інші країни, такі як Молдова та Грузія, звертаються до нас з проханнями розширити географічний обсяг співпраці. На жаль, це виявляється неможливим. Варто зазначити, що агресія почалася не в 2022 році, а ще в 2014-му. Власне, Україна веде майже тисячолітню боротьбу з Московією, беручи участь у визвольних війнах не менше ніж 26 разів. Проте мова трибуналу зовсім не про це. Ми говоримо про сучасні механізми міжнародного права. Цей трибунал буде відрізнятися від Нюрнберзького, оскільки торкнеться дійсно вищих керівників. Чому це можливо? Ми започаткували офіс у Гаазі, Нідерланди, для збору доказів та інформації, який функціонує як незалежна структура. Доказати агресію досить просто, адже сам агресор відкрито про це заявляє, і весь світ може спостерігати за цим у режимі реального часу. Тому для нас критично важливо зберегти міжнародний підхід, що включає максимальну кількість країн, готових підписати потенційну двосторонню угоду. Це не є секретом, угода вже готова. До речі, вона не є об'ємною — це скромний, чіткий документ, що містить багато положень Римського статуту. Ми обговорюємо питання імунітетів, які часом важко скасувати, і прописали механізм, як це зробити; також мова йде про притягнення до відповідальності за відсутності підозрюваного, що називається справедливістю на абсенті. Дехто запитує, чому, наприклад, ордери Міжнародного кримінального суду щодо геноциду та масового незаконного переміщення українських дітей (вже близько 20 тисяч у верифікованому списку) не виконуються? Країни, які є підписантами Римського статуту, іноді ухиляються від своїх зобов'язань, і міжнародне право, зокрема міжнародне кримінальне право, не підтримує такі дії, так само як і ми.
Проте, глядаючи в майбутнє, хочу підкреслити: потенціал трибуналу вже реальний. Всі необхідні докази зібрані, а документи готові до підписання. Як Україна, так і Рада Європи можуть укласти двосторонню угоду, до якої приєднуються інші держави-члени. Це питання стосується всього світу: Японія, Фіджі, Алжир, Марокко, Сполучені Штати, Європейський Союз – кожна країна, яка сповідує принципи справедливості, має можливість стати учасником цієї угоди.