Матіас Гійомар, президент Європейського суду з прав людини.
Європа створює комплекс заходів для того, щоб притягнути Росію до відповідальності.
Французький правознавець Матіас Гійомар став новим головою Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) 30 травня 2025 року, замінивши на цій посаді словенця Марка Бошняка. Протягом останніх п'яти років він займав посаду судді в ЄСПЛ, а до цього виконував обов'язки генерального секретаря Французької виборчої комісії та був суддею Державної ради (Вищого адміністративного суду) країни.
Ми обговорили з президентом Європейського суду з прав людини, як війна змінює діяльність Суду, а також чому вердикт у справі "Україна та Нідерланди проти Росії" має особливе значення, підкреслюючи, що роль ЄСПЛ є ключовою у системі, яка повинна забезпечити відповідальність Російської Федерації.
ЄВРОПЕЙСЬКА КОНВЕНЦІЯ З ПРАВ ЛЮДИНИ - "ЖИВИЙ ІНСТРУМЕНТ", СУД АДАПТУЄ ЇЇ ДО СУЧАСНИХ ОБСТАВИН
Європейська конвенція з прав людини, що слугує основою для рішень Суду, була підписана ще в 1950 році. З того часу європейський контекст зазнав значних змін: країни виявилися перед новими викликами, зокрема необхідністю забезпечення національної безпеки, що безпосередньо впливає на безпеку їхніх громадян. Чи враховує Суд ці нові обставини у своїй практиці?
У нашій діяльності ми керуємося принципами судового прагматизму. Я готовий роз'яснити це всім, хто вважає, що у нас існує політична чи ідеологічна програма, адже це не відповідає дійсності. Основи цього прагматизму закладені в самій Конвенції. Суть полягає в тому, щоб адаптувати текст до конкретних фактів у певному контексті. Це й є суть судового прагматизму.
Ми аналізуємо питання, які порушують заявники, і не обираємо теми, з якими вони звертаються до Суду. З часом справи стають дедалі більш складними та чутливими, адже заявники звертаються до ЄСПЛ лише після вичерпання всіх можливих засобів правового захисту на національному рівні. Вони вважають, що жоден з органів, включаючи законодавців та суддів, не зміг вирішити спір, який, на їх думку, завдає шкоди їхньому життю. Під час розгляду справ ми не дотримуємося лише догматичних підходів, а скоріше казуїстичних. Важливо пам’ятати, що ми є Конституційним судом з прав людини на європейському рівні. Тому, розглядаючи конкретну справу, ми формулюємо загальні принципи, що мають застосовуватися по всій Європі, завжди враховуючи контекст і дотримуючись букви та духу тексту. Я називаю цю методологію доктриною живого інструмента. Отже, Конвенція еволюціонує разом із часом, і наша роль полягає в тому, щоб адаптувати її до сучасних умов.
ПРИПИНЕННЯ ЮРИСДИКЦІЇ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СУДУ З ПРАВ ЛЮДИНИ ЩОДО РОСІЙСЬКОЇ ФЕДЕРАЦІЇ - ВІДПОВІДЬ НА ВОЄННІ ДІЇ РОСІЇ ПРОТИ УКРАЇНИ
Війна знову увійшла в європейську дійсність. Які наслідки це матиме для Суду та самої концепції "Європи, заснованої на праві"?
Так, ми усвідомлюємо, що, в найбільш загальному розумінні, ми тут, у Франції, є дітьми відновленого миру. Навіть сам Страсбург, де ми знаходимося, демонструє це на власному прикладі. 22 січня тут відзначили франко-німецький день, який символізує примирення між двома народами, що спільно працюють над відновленням європейської цивілізації, заснованої на принципах миру та справедливості. Проте, вже майже чотири роки, починаючи з лютого 2022 року, Україна переживає жахливу війну, яка знову охопила наш континент. Це суперечить всім тим прагненням, які мали ті, хто мріяв про Європу, засновану на праві та мирі.
Отже, на мою думку, ми не просто стикаємося зі складним контекстом. Мова йде про те, що цивілізований мирний світ, якщо це можна назвати так, опинився в повній дестабілізації...
Звичайно, ми зіштовхнулися з цим викликом і враховуємо нинішню ситуацію. Розпочну з першої реакції на початок війни, яка проявилася у політичному рішенні — виключенні Росії з Ради Європи. Суд, у свою чергу, зробив відповідні висновки. З 16 вересня 2022 року юрисдикцію Суду щодо Росії було призупинено. Однак ми супроводили це рішення, на мою думку, історичним вибором: ми зберегли нашу залишкову юрисдикцію над усіма незавершеними справами, порушеними до цієї дати. Це також включало період з лютого до вересня, тобто після повномасштабного вторгнення в Україну, а також справи, які можуть виникнути протягом шести місяців після цього. Це дійсно важливий вибір. На той момент у Суді було близько 16 000 справ, пов’язаних із Росією. Ми вже розглянули понад половину з них і продовжимо цю роботу. Сподіваюся, що цього року зможемо завершити всі російські справи, які ще залишилися.
МИ РОЗУМІЄМО ПОТРЕБУ УКРАЇНИ У ВІДСТУПІ ВІД ПЕВНИХ ЗОБОВ'ЯЗАНЬ КОНВЕНЦІЇ
- Коли держави посилаються на надзвичайні обставини й застосовують відступ від зобов'язань, узятих на себе згідно з Конвенцією, як Суд оцінює межі допустимих обмежень?
Історія іноді свідчить про ситуації, коли держави вимушені активувати статтю 15 Європейської конвенції з прав людини. Ця стаття, що стосується "Відступу від зобов'язань під час надзвичайних ситуацій", дозволяє державам-учасникам тимчасово відмовлятися від частини своїх зобов'язань за Конвенцією в умовах війни або інших серйозних загроз, що можуть поставити під загрозу життя нації. У таких випадках необхідно повідомити генерального секретаря, а наш Суд включає цю ситуацію до процесу контролю за дотриманням прав. Це стосується прав, від яких можливий відступ, а не абсолютних прав. Зокрема, стаття 3, що забороняє катування, стаття 4, яка забороняє рабство і підневільний стан, а також стаття 7 про принцип рівності покарань є абсолютними правами і не підлягають обмеженню. Що стосується інших прав, таких як право на приватне життя або свободу вираження думок, ми враховуємо це у контексті України і продовжуємо працювати в цьому напрямку.
ПРИСТОСОВУЄМО СВОЇ ПРОЦЕДУРНІ ПРАВИЛА ДО УКРАЇНСЬКИХ ОБСТАВИН ВІЙНИ
"Військова ситуація", в якій опинилася Україна, безсумнівно, позначається на здатності своєчасно збирати свідчення та докази, організовувати необхідне листування і реагувати на запити. Якою мірою це затримує процес розгляду справ?
Цей текст стосується процесуальних аспектів. Я був залучений до українських справ. Перед тим, як зайняти пост президента Суду, я працював суддею в п’ятій секції, де також розглядаються справи України. Можу підтвердити, що супроводжував різні судові процеси, включаючи найскладніші випадки в Україні. Коли Україна звернулася до Суду з проханням адаптувати процедурні правила до нинішніх умов, ми, звісно, відгукнулися на це прохання. Ми тимчасово призупинили комунікацію та надали додатковий час. Безумовно, ми усвідомлюємо специфіку цієї ситуації.
СПЕЦІАЛЬНИЙ ПІДРОЗДІЛ З КОНФЛІКТІВ ДАЄ ЗМОГУ ШВИДШЕ РОЗГЛЯНУТИ МІЖДЕРЖАВНІ СПРАВИ
В Україні існує значний попит на відновлення справедливості, проте на даний момент Суд розглянув лише дві міждержавні справи "Україна проти Росії". Ми вже маємо рішення стосовно порушень прав людини в Криму, а також у справі, що стосується МН-17. Ще дві справи залишаються в процесі розгляду. Які є можливості для пришвидшення цього процесу?
Повернення воєнних дій до Європи є серйозною подією, але не єдиною в своїй значущості. Конфлікти виникають у багатьох регіонах, включаючи країни-члени Ради Європи. Вони часто супроводжуються численними міждержавними запитами, і сьогодні їх кількість є суттєвою. В даний момент перебуває на розгляді 15 міждержавних запитів, що, з огляду на 53 000 справ, виглядає незначним. Проте варто зазначити, що в міждержавних справах держави представляють інтереси тисяч жертв, що фактично еквівалентно величезній кількості запитів. З точки зору судових ресурсів це, безумовно, означає тисячі справ. Для кращої координації нашої діяльності щодо справ, пов'язаних із зонами конфлікту, ми створили спеціалізований підрозділ. Серед таких ситуацій можна згадати не лише Україну, але й конфлікт у Нагірному Карабасі як ще один приклад.
Рішення у справі "Україна та Нідерланди проти Росії" є знаковим для Європейського суду з прав людини.
- Щодо міждержавних справ "Україна проти Росії" хочу запитати вашу думку про тих, у яких вже були ухвалені рішення...
Я хочу підкреслити, що ухвала Великої палати у справі "Україна та Нідерланди проти Росії", оголошена 9 липня минулого року, стала знаковим рішенням для України. Безсумнівно, це один з найзначніших моментів у нашій історії. Чому це так важливо? Суд здійснив три ключові дії. По-перше, він зафіксував для майбутніх поколінь те, що відбувалося протягом багатьох років, у формі рішення обсягом понад 600 сторінок. Ми спиралися на дані розслідувань, проведених, зокрема, Організацією Об'єднаних Націй, але тепер це стало частиною судової реальності. Ми задокументували події для історії. По-друге, ми нагадаємо жертвам, що, незважаючи на теперішню відмову Росії співпрацювати з Судом і виконувати ці рішення, справедливість зрештою переможе, і вони не можуть бути жертвами двічі. Це означає, що ми відновили справедливість для всіх постраждалих. І, по-третє, через ці констатації порушень індивідуальних прав та прав людини, Суд підтвердив суверенітет України.
- Як суворо суд "покарав" Росію таким чином для тих, хто не зовсім знайомий із термінами?
Суть справи полягає в самому повідомленні. Що стосується України, то йдеться про всі події, які відбуваються на сході країни з 2014 року, а також про ситуацію, що розвивається по всій території з лютого 2022 року. Суд виніс рішення, яке містить надзвичайно потужне послання, фіксуючи численні систематичні порушення Конвенції стосовно цивільних осіб, військових, дітей — все це на основі кількох різних статей. Я не можу навіть перерахувати їх усі. Це стосується приватного життя, гідності, а також права власності, що є результатом постійних та загальних дій Росії. Головне, що Суд підтвердив свою роль як єдиного міжнародного судового органу, перед яким Росія несе відповідальність за те, що відбувається в Україні з 2014 року.
Спеціалізований трибунал та інші механізми Ради Європи для притягнення Російської Федерації до відповідальності чудово взаємодоповнюють один одного.
Під "дахом" Ради Європи одночасно ініціюються нові механізми відповідальності для Росії, зокрема Спеціальний трибунал для розгляду злочину агресії. Як ви оцінюєте роль Європейського суду з прав людини в цій структурі?
Отже, зараз формується ціла система, яка має на меті притягнення Росії до відповідальності. Ви, напевно, знаєте, що в рамках Ради Європи, за її ініціативою, було розпочато ряд важливих заходів: створено Реєстр збитків, комісію для відшкодування шкоди, а також заплановано діяльність Спеціального трибуналу. Це судове тіло має на меті розгляд кримінальної відповідальності певних осіб, які вчинили акт агресії. Як відомо, злочин агресії не може бути розглядатися лише щодо окремих індивідів, а може бути адресований і державам. Саме тому зараз ми маємо інституційні механізми, які ефективно доповнюють один одного.
Захищаючи права громадян, наш суд також захищає основи демократії. У наших рішеннях вже містяться роз'яснення, що агресія проти України була спробою знищити її юридичну ідентичність. Це послання несе в собі надію і було донесене до всієї Європи. Можу запевнити, що ми продовжимо виконувати свої обов'язки. Тому важливо зберігати авторитет Суду, щоб мати можливість ухвалювати подібні рішення.
