Майбутнє під загрозою: який вплив матиме напад на антикорупційні інституції на європейський шлях України

Малоймовірно, що жителі України, які все ще залишаються на своїй землі, засинають у ту мить, коли сповіщають про тривогу, і кожен з них, сплачуючи свою власну ціну за підтримання незалежності, може бути заляканий можливими наслідками протестів.

Є час збирати, а є час розкидати каміння. Аж до цьогорічної Конференції з питань відновлення у Римі, де насправді гостро стояло і питання переговорного процесу України та ЄС, я була твердо переконана, що зараз час саме збирати каміння.

Отже, настав час для подальшого руху у напрямку здобуття членства в Європейському Союзі.

Протягом останніх шести місяців українське керівництво та численні активісти громадських організацій активно виступали за початок першого з шести етапів переговорів з Європейським Союзом. Це стало б яскравим підтвердженням не лише того, що Україна є бажаним партнером для ЄС, а й того, що Європейський Союз готовий змінюватися, аби зберегти свої основні цінності та цілісність.

Крім того, ми ясно підкреслили: Україна виконала всі необхідні умови, і Європейський Союз повинен був керуватися своїми власними критеріями, орієнтуючись на досягнення, а не залишати простір для політичних маніпуляцій з боку угорського уряду. Варто зазначити, що я вже була в курсі рішення, яке готувалося протягом кількох місяців щодо створення кластера з 26 країн (без участі Угорщини), про що стало відомо лише нещодавно.

Здавалося, що є чітке розуміння поступу в наближенні нашої держави до ЄС.

Думаю, не лише більшість українського суспільства та представників ЄС, але й той самий Віктор Орбан чи Владімір Путін не очікували такого надзвичайного розвитку подій.

22 липня Верховна Рада схвалила законопроєкт №12414, який ставить під загрозу автономність антикорупційних інституцій. Незважаючи на це, а також на протести мирних демонстрантів, які відбулися в українських містах, вночі президент підписав документ.

Слід підкреслити, що ряд організацій, зокрема Коаліція РПР, що об'єднує 30 провідних українських аналітичних центрів та правозахисних громадських організацій, звернулися із закликом до президента накласти вето на закон і вже надіслали йому офіційний лист.

Незважаючи на відсутність російських безпілотників і ракет у небі, напруга зростала так само швидко, як і повідомлення у "Голосі України" — закон вступив у силу.

Як і зазначено в нашій заяві, головна проблема закону -- у суперечності його положень принципам, закладеним в антикорупційне законодавство після Революції гідності.

Закон, що ухвалюється, підриває незалежність Національного антикорупційного бюро (НАБУ) і Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (САП), а також знижує рівень довіри до інститутів, які були створені завдяки великим зусиллям суспільства та міжнародних партнерів. Крім того, він сприяє політичному втручанню в кримінальні справи, особливо стосовно високопосадовців. Як наслідок, прийняття цього закону може призвести до відкату реформ, гальмування демократичного розвитку та загрози верховенству права.

Проте мої особисті занепокоєння не стосуються лише можливого скасування реформ — це може бути не найгіршим наслідком цього законодавства. Гіпотетична Угорщина може дозволити собі повернутися назад у своїх реформах і порушити демократичні принципи. Відвертий тиск на громадянське суспільство та медіа там спостерігається вже протягом кількох років.

Але Угорщина -- член ЄС та НАТО, і вже на наступних виборах має шанс обрати іншого кандидата та повернути рух до європейських цінностей.

Україна такої розкоші не має. Вона веде найбільшу у своїй історії екзистенційну війну.

Попри безпосередню важливість власне реформ, для України є принциповим нарешті визначитись, до якої спільноти вона прагне - європейської та демократичної, або навпаки - російської та авторитарної.

Якщо реакція, що виникла внаслідок Революції гідності, залишається релевантною, то вступ до Європейського Союзу повинен ствердити цю позицію раз і назавжди.

На даний момент для нас, як представників громадянського суспільства, критично важливо не лише пришвидшити процес інтеграції в Європейський Союз, але й активно працювати над тим, щоб зупинити регрес реформ.

Це складний процес — узгоджувати тисячі законодавчих норм із європейськими стандартами в умовах війни та зберігати демократичні принципи, коли неможливо організувати чесні й прозорі вибори. Але ще важче — прагнути до ЄС, зазнавши серйозних травм.

Для України демократичний прогрес означає європейський шлях розвитку. Більше того, на сьогодні це також єдиний шлях, який забезпечує наше існування як нації.

Я сподіваюсь, що українська влада усвідомить наслідки цього закону. Він не лише зупинить реформи, але й викличе значне напруження та можливі заворушення в умовах війни.

Малоймовірно, що жителі України, які все ще залишаються на своїй землі, засинають у ту мить, коли сповіщають про тривогу, і кожен з них, сплачуючи свою власну ціну за підтримання незалежності, може бути заляканий можливими наслідками протестів..

На жаль чи на щастя, але розширення Європейського Союзу з включенням України все ще залишається важливою умовою для забезпечення європейської безпеки. Багато європейських лідерів висловили своє незадоволення щодо прийнятого закону.

Водночас, як стверджує єврокомісар з питань безпеки Андрюс Кубілюс, "у час війни довіра між народом, що воює, та його лідерами важливіша за сучасну зброю -- її важко здобути й утримати, але легко втратити через одну серйозну помилку з боку керівництва".

І також зазначає:

"Відкритість і прозорі європейські переговори — це єдиний спосіб відновити втрачену довіру."

Я щиро сподіваюся, що ця ситуація не стане причиною для того, щоб відмовитися від нашої євроінтеграції і не зменшить значення переговорів для всіх учасників процесу.

Недостатня можливість для розширення Європейського Союзу та втрата Україною шансу приєднатися до європейської спільноти можуть серйозно загрожувати безпеці всього континенту.

Це не означає закриття очей та поступок, це -- про донесення чітких меседжів та рішучість.