Метавсесвіт та нова епоха цифрової експлуатації: що стоїть за ілюзією віртуальної незалежності.

У світі, де технології зливаються з реальністю, метавсесвіт відкриває нові горизонти, але одночасно з цим приносить і ті ж старі виклики — приховану працю, соціальну нерівність та експлуатацію. Ці питання піднімаються в дослідженні, опублікованому The Conversation, повідомляє Kreschatic.

НавігаціяНевидима істота за кордоном дисплея.Метавсесвіт як економіка ілюзійСправжні матеріали для цифрового просторуЯким чином відповідають держави та компанії?

Автори аналізують, як цифрова економіка відтворює моделі підневільної праці, лише в нових формах. Від модераторів контенту до шахтарів рідкоземельних металів -- ланцюг цифрового світу побудований на людях, яких суспільство воліє не помічати.

Невидима істота за кордоном дисплея.

У віртуальному середовищі існують ті, хто формує враження надійного простору для своїх користувачів. Це модератори контенту, які щоденно мають справу з насильством, жорстокістю та шокуючими матеріалами.

Дослідження вказує на те, що модератори можуть переживати почуття тривоги, панічні атаки, виснаження і депресію через безперервне взаємодію з травматичним контентом.

Переважна частина цих працівників розташована в країнах з низькими доходами, таких як Філіппіни, Індія та Мексика. Вони виконують свою роботу без належного соціального захисту, а їхні контракти часто є експлуататорськими, що підтверджують дослідники в своїй аналітиці.

Метавсесвіт як економіка ілюзій

Компанії обіцяють, що метавсесвіт стане простором свободи та креативу. Але за красивими обіцянками приховується нерівність. Платформи "play-to-earn", які дозволяють гравцям заробляти криптовалюту, фактично залежать від роботи користувачів із бідних регіонів.

"Те, що здається грою, для багатьох є необхідністю заробітку, а не розвагою", -- йдеться у звіті.

До цього додається практика "золотого фарму" -- коли гравці виконують одноманітні завдання, щоб продавати віртуальні предмети за реальні гроші. Такі схеми створюють цифровий аналог фабричної праці, лише без правил і гарантій.

Справжні матеріали для цифрового простору

Побудова метавсесвіту потребує фізичних ресурсів. Метали, з яких створюють VR-пристрої, видобуваються у важких умовах. У Демократичній Республіці Конго, де зосереджено понад 50% світових запасів кобальту, шахтарі працюють на глибині понад 100 метрів без захисту й за мінімальну плату.

"Згідно зі звітом, працівники, навіть діти, ставлять під загрозу своє життя заради незначної компенсації."

За прогнозами Міжнародного енергетичного агентства, попит на кобальт, нікель і літій до 2050 року може зрости утричі. Це означає відкриття сотень нових шахт і збільшення ризику порушення прав людини.

Яким чином відповідають держави та компанії?

Питання цифрової експлуатації поступово стає предметом уваги з боку регуляторних органів. В Європейському Союзі вже прийнято директиву щодо корпоративної соціальної відповідальності, яка вимагає від компаній здійснювати контроль над своїми ланцюгами постачання.

У Великій Британії запроваджено "заяву про сучасне рабство", що вимагає від бізнесу виявляти ризики примусової праці. Проте експерти наголошують -- ці заходи не встигають за швидкістю розвитку метавсесвіту, де кордони між країнами практично відсутні.

Нагадуємо, що раніше ми розглядали, як інноваційний матеріал RidgeAlloy перетворює автомобільний металобрухт у надміцний сплав, що стане основою майбутнього.