Місія ООН повідомила, що кількість жертв внаслідок атак Росії в Україні у вересні зросла на 85% у порівнянні з 2025 роком.

У вересні в Україні внаслідок російських ударів загинули щонайменше 328 цивільних людей, а 2 105 - були поранені, внаслідок чого загальна кількість загиблих і поранених була на 85 відсотків вищою, ніж у вересні 2025 року, повідомила у своєму звіті 16 жовтня Моніторингова місія ООН із прав людини в Україні.

"В Україні, зокрема в Києві, жертвами стали цивільні особи в 22 регіонах, зокрема значна кількість постраждалих була зафіксована в столиці, а також у Херсоні, Харкові, Сумах і Запоріжжі. У Києві цивільні втрати фіксувалися протягом 22 з 30 днів місяця, що є найвищим показником з початку повномасштабного вторгнення", - зазначено в повідомленні.

У звіті місії підкреслили, що активізація російських нападів у вересні стала продовженням тенденцій 2026 року, коли кількість жертв серед цивільних осіб істотно перевищила рівні, зафіксовані в попередніх роках, що має катастрофічні наслідки для мирного населення.

У жовтні число цивільних жертв все ще залишалося на високому рівні, повідомили в Міжнародній місії прав людини.

"Перші два тижні жовтня були одними з найсмертоносніших для цивільних осіб за останні роки, - сказала голова ММПЛУ Даніель Белль. - Усього за кілька днів атаки російських збройних сил призвели до інцидентів із великою кількістю жертв у Харкові, Запоріжжі, Краматорську й Києві".

У заяві місії ООН йдеться про те, що за вересень було зафіксовано 18 загиблих та 44 поранених серед цивільного населення на території України, яка наразі контролюється Російською Федерацією. Варто зазначити, що реальні цифри, ймовірно, значно перевищують ці дані, а відсутність доступу та незалежних каналів інформації ускладнює перевірку багатьох випадків.

Експерти ООН зауважили, що висока кількість жертв серед цивільних осіб у вересні й жовтні спостерігалася на тлі відновлення російськими збройними силами систематичних атак на енергетичну інфраструктуру по всій Україні, що спричиняло аварійні відключення світла.

Російські збройні сили постійно завдають ударів по українським містам та цивільній інфраструктурі, використовуючи різноманітні види озброєння, такі як ударні безпілотники, ракети, касетні боєприпаси та реактивні системи залпового вогню. Ці атаки відбуваються в усіх областях України.

Влада Росії відкидає звинувачення в тому, що збройні сили країни під час широкомасштабного конфлікту здійснюють свідомі атаки на цивільну інфраструктуру українських міст і сіл, що призводить до загибелі мирних жителів та руйнування лікарень, шкіл, дитячих садків, а також об'єктів енергетики та водопостачання.

Влада України та міжнародні організації вважають ці атаки військовими злочинами, скоєними Російською Федерацією, підкреслюючи, що вони здійснюються з наміром.

Атаки на інфраструктуру, що забезпечує життєдіяльність населення та медичні заклади, з метою позбавлення людей доступу до електричної енергії, тепла, води, зв'язку, медичної допомоги та інших необхідних умов для існування, є явним свідченням злочинних дій. Під час масштабної війни Росія вчиняє різноманітні злочини проти українських громадян, які, за оцінками юристів, дослідників геноцидів та правозахисників, можуть бути кваліфіковані як геноцид. Зокрема:

оголошення намірів про знищення українців: президент Росії і представники російської влади неодноразово заявляли, що українців як етносу "не існує", що це "штучно створена" нація, і тих, хто так не вважає, "треба знищити", а України і українців не повинно існувати у майбутньому;

публічні заклики до знищення українців;

цілеспрямовані обстріли систем життєзабезпечення населення та закладів охорони здоров'я з метою позбавити людей електроенергії, тепла, водопостачання, зв'язку, медичної допомоги та інших необхідних умов для життя;

переслідування і знищення на окупованих територіях людей із проукраїнською позицією;

винищення інтелігенції: учителів, митців, людей, які є носіями української культури та виховують інших у ній;

впровадження в навчальних закладах на захоплених територіях системи освіти та виховання, спрямованої на трансформацію дитячої ідентичності;

Вивезення неповнолітніх без супроводу батьків до Росії з метою зміни їхньої самоідентифікації.

вилучення та знищення із бібліотек українських книг, пограбування музеїв та цілеспрямоване викрадення артефактів, що вказують на давню історію українців.

Конвенція, що стосується запобігання геноциду та відповідальності за нього, була прийнята Генеральною асамблеєю ООН у 1948 році.

Країни, які підписали Конвенцію, а їх наразі 149, зобов'язані протидіяти актам геноциду та притягати до відповідальності винних як у часи війни, так і в періоди миру.

Конвенція трактує геноцид як дії, що виконуються з метою повного або часткового знищення певної національної, етнічної, расової чи релігійної групи.

Ознаки геноциду включають: вбивство осіб, що належать до певної групи, або завдання їм тяжких тілесних ушкоджень; навмисне створення умов, що призводять до знищення цієї групи; перешкоджання народженню дітей та насильницька передача дітей з однієї групи до іншої; а також публічне підбурювання до вчинення таких злочинів.