Мета полягає у виявленні пацієнтів Сватівської психіатричної лікарні. Російські війська викрали приблизно 300 українців на території окупованої Луганщини.

Фото: З відкритих джерел Сватівська обласна психіатрична лікарня

Кожна бесіда з земляками — переселенцями з тимчасово зайнятих регіонів — може відкрити нові, несподівані факти. Наприклад, у січні 2025 року я дізналася від людей, які приїхали з окупованого Сватового Луганської області, що російські військові вивезли приблизно 300 пацієнтів місцевої психіатричної лікарні в невідомому напрямку.

Цікаво, що більшість співрозмовників згадували про це без емоцій чи здивування -- як про факт, що давно відомий громаді. Я взялася шукати підтвердження у відкритих джерелах.

Я проводила пошук у Google, вводячи різні запити, такі як "де пацієнти Сватівської психіатричної лікарні", "росіяни вивозять пацієнтів з Сватівської психіатричної лікарні", "евакуація Сватівської психіатричної лікарні" та інші. Проте єдиною інформацією про цю ситуацію виявився допис колишнього голови Луганської обласної військової адміністрації Сергія Гайдая, опублікований 3 жовтня 2022 року. У ньому він повідомляв, що російські військові евакуюють пацієнтів з психіатричної лікарні, щоб організувати на її території свій штаб.

Застосовуючи як безкоштовні, так і платні VPN-сервіси, а також спеціалізовані боти, я досліджувала інформацію на російських веб-ресурсах. Проте жодні російські державні медіа або "окупаційні адміністрації" не згадували про щось подібне до "евакуації" чи "порятунку" пацієнтів цього медичного закладу.

Ця тиша є незвичною для російських інформаційних кампаній. Як свідчать численні репортажі про "евакуацію" дітей з Херсонської області, Росія зазвичай охоче показує такі дії, називаючи їх "рятунком", хоча насправді це військові злочини, які маскуються під гуманітарні операції.

Розслідування долі пацієнтів медичного закладу розпочалося з пошуку їхніх родичів та збору інформації про можливі випадки вивезення людей. Для цього було здійснено аналіз місцевих телеграм-каналів і спільнот у Facebook. Оскільки у останніх переважали рекламні оголошення про перевезення на тимчасово окуповані території та назад, основну увагу було вирішено приділити телеграму.

надано авторкою надано авторкою надано авторкою

З використанням ключових слів було виявлено повідомлення мешканців Сватового, зокрема в телеграм-каналі "Сватове 2025. Що? Де?", де йшлося про те, що пацієнтів психіатричної лікарні перемістили до різних закладів у тимчасово окупованих Луганську та Бірюковому. Назви цих установ не були зазначені.

Для збору додаткової інформації довелося звернутися до користувачів, які залишали детальні коментарі про Сватівську психіатричну лікарню, через приватні повідомлення. Деякі з них проігнорували мої запити або заблокували контакт, але знайшлися й ті, хто погодився поспілкуватися. Вони виявили зацікавленість у долі пацієнтів і поділилися своїми спостереженнями.

Жителі даного регіону (імена не наводжу з причин безпеки) повідомили, що деяких підопічних могли перевезти до Алчевська або Дмитрівки.

Олег намагається знайти свою матір.

У тих самих чатах вдалося вийти на Олега, який шукав маму -- Галину, пацієнтку Сватівської психіатричної. Востаннє чоловік бачив її восени 2021 року. Після повномасштабного вторгнення звʼязок з установою втратив. За його словами, ніхто його не повідомив про переміщення матері.

"Хтось у нашій групі поділився контактами психіатричної лікарні в Луганську і запропонував зателефонувати туди, але мені не вдалося зв’язатися. Ці номери виявилися недійсними. Таким чином, мій пошук виявився безрезультатним," — розповів Олег.

Зображення: з публічних джерел Сватівська обласна психіатрична установа Отримано медичні документи.

Російська сторона заледве дала б хоч якусь інформацію журналістці. Єдиний вихід -- робота під прикриттям. Олег дозволив назватися родичкою його мами. З тих пір я почала публікувати дописи в телеграм-каналах різних міст на тимчасово окупованій Луганщині, в який просила допомогти з пошуком родички, яка станом на 24 лютого 2022 року перебувала на лікуванні у Сватівській психіатричній, зокрема, надати будь-яку інформацію про переміщення цього закладу.

Таким чином, вдалося отримати доступ до документів, що містять інформацію про пацієнтів одного з відділень лікарні. Серед них виявилося й ім'я нашої пані Галини.

Крім того, в документах був наведений список пацієнтів, які тривалий час перебували в медичному закладі без жодних посвідчень особи. Деякі з них були евакуйовані з Луганська ще у 2014 році. Інші потрапили до лікарні через "недоречну поведінку" у публічних місцях, також не маючи жодних документів для підтвердження своєї особи.

З міркувань безпеки ми не можемо опублікувати ці документи, адже вони містять конфіденційну інформацію та після публікації можуть стати причиною тиску на самих пацієнтів або їхніх родичів.

Відмовився від співпраці та вирушив у путь.

Одночасно з ретельним моніторингом інформаційного середовища та бесідами з мешканцями Сватівки і району, які могли б володіти будь-якими відомостями про "події" в зазначеній установі, я звернулася до генерального директора КНП "Сватівська обласна лікарня з надання психіатричної допомоги" Дмитра Вінтоняка.

Він розповів, що після окупації міста у березні 2022 року можливості вивезти пацієнтів не було, тому він залишався у місті.

"Коли Сватове окупували, нова "влада" пропонувала співробітництво, тобто -- лишитися керівником медзакладу. Я відмовився і згодом виїхав. Працівники, які залишилися там, а це -- майже 90% персоналу, доглядали за пацієнтами й, по можливості, доповідали мені про обстановку", -- каже лікар.

Зображення: КНП "Сватівська обласна лікарня з психіатричними послугами" Дмитро Вінтоняк

У 2023 році Луганська обласна прокуратура оголосила про підозру в колабораційній діяльності депутату Сватівської міської ради, який представляє заборонену в Україні проросійську політичну партію "ОПЗЖ". Цей депутат добровільно прийняв на себе обов'язки "головного лікаря" Сватівської республіканської психіатричної лікарні ЛНР. Хоча прокуратура не розкрила ім'я підозрюваного, за інформацією з окупаційних джерел, його звати Валерій Чайка.

Після того, як окупанти призупинили мобільний зв'язок на тимчасово окупованих територіях, отримувати інформацію стало значно важче. Багато людей остерігалися спілкуватися, турбуючись за власну безпеку, зазначає Дмитро Вінтоняк. Проте співробітники медичного закладу повідомили йому, що пацієнтів з лікарні було евакуйовано.

"Нам відомо, що їх розподілили в медзаклади інтернатного типу по різних населених пунктах окупованої Луганщини. Це і сам Луганськ, Дмитрівка, Старобільськ, Бірюкове. Знаємо, що з ними поїхали деякі наші співробітники. У принципі, це вся інформація, якою я володію станом на зараз", -- сказав Дмитро Вінтоняк.

Він також додав, що на початку повномасштабного вторгнення до них зверталися родичі пацієнтів, які перебували у їхньому закладі на лікуванні, але їхні контакти не збереглися.

Спостерігала за автобусами, що виїжджали з лікарняного комплексу.

Серед респондентів була виявлена жінка, яка стала свідком транспортування пацієнтів з психіатричної лікарні.

В той день вона займалася роботою на городі.

"Було ще тепло. Я побачила, як декілька автобусів їхали зі сторони лікарні. Через кілька днів я зустріла місцеву мешканку, яка працювала там, і запитала її про це. Вона відповіла, що всіх вивезли до Луганська. Також памʼятаю, що вона говорила про супроводжуючих з числа працівників медичного закладу, які поїхали разом з ними", -- згадує сватівчанка.

"Того дня у лікарні було чимало людей," — розповіла дівчина, яка була там у цей момент.

Із часом публічне звернення про пошук "родички" дало результати. У приватні повідомлення написала дівчина, яка запропонувала допомогу. Вона розповіла, що її родичі працювали в Сватівській психіатричній лікарні й були присутні там у день вивезення пацієнтів. Фактично, йшлося про родину працівників медзакладу, які погодилися на співпрацю з окупаційною адміністрацією. Співрозмовниці було відомо, в які населені пункти планували перевезти пацієнтів.

Виявилося, що хворих дійсно транспортували до різних медичних закладів на тимчасово окупованих територіях Луганської області. Серед міст, які згадала дівчина, були Луганськ, Бірюкове та Алчевськ. Вона також підкреслила, що це далеко не повний список місць, куди доставляли пацієнтів. Зокрема, за її словами, тих, хто мав при собі документи, відправляли до Луганська, тоді як бездокументних пацієнтів везли до Бірюкового.

Дівчина додала, що людей було багато -- памʼятає чотири автобуси. Чому росіяни вивезли людей, вона точно не знає. Проте сказала, що після цього на територію медзакладу заселилися російські військові. Саму лікарню окупаційна влада закрила, а будівлі закладу постраждали від обстрілів.

Є "зв'язок".

Оскільки більшість даних про місцезнаходження підопічних співпадала у свідченнях різних осіб, залишався єдиний спосіб перевірити цю інформацію — безпосередній контакт із закладами на тимчасово окупованих територіях.

Це завдання виявилося досить складним. По-перше, багато телефонних номерів, які були зазначені на їхніх вебсайтах, виявилися недійсними. Тому мені довелося придумати варіанти, як зв’язатися з ними. Я спробувала різні методи, серед яких найпопулярнішими були Skype, що на той час ще функціонував, та Viber. Проте жоден з них не спрацював – з’єднання просто не відбулося.

Надалі йшлося про спеціальний російський додаток, який ми назвемо, оскільки його застосовують розслідувачі, і є ймовірність, що російські користувачі можуть його заблокувати. Щоб отримати цей додаток, потрібно було надіслати запит у відповідний Telegram-канал з іншого пристрою, внести оплату, а потім його завантажити. Після цього необхідно поповнити рахунок щонайменше на 20 доларів, і можна починати користуватися.

"Там було так гучно, що навіть собаки не наважувалися залишати свої будки..."

Та і цей експеримент не вдався. Причину невдачі адміністратори застосунку пояснили тим, що я намагалася додзвонитися на телефони організацій.

Залишилося листування. Та й спроби додзвонитися до лікарень на тимчасово окупованих територіях я не припиняла.

І "зв'язок" був встановлений. З деякими – обмінялися листами, з іншими – вдалося поспілкуватися особисто.

Оскільки працювала за легендою "родичка пацієнтки", всі запити формулювала виключно з метою дізнатися місцезнаходження мами Олега -- Галини.

Оскільки Луганськ найчастіше згадувався в контексті переміщення пацієнтів, я вирішила почати з так званого "Державного бюджетного закладу охорони здоров'я "Луганська республіканська клінічна психоневрологічна лікарня" ЛНР". Зв'язатися з ними не вдалося, але я надіслала запит і навіть отримала "офіційну" відповідь: зазначена пацієнтка "не зверталася за допомогою і не проходила стаціонарне лікування".

Цього разу загарбники не обманули, адже мені вдалося виявити пані Галину в іншому медичному закладі — Бірюківській обласній психіатричній лікарні.

Під час телефонної розмови співробітники підтвердили "родичці", що ця пацієнтка перебуває під їхнім лікуванням. Вони навіть надали контакт інформації медичної сестри з того відділення, де проходить лікування наша співвітчизниця. На запитання про інших пацієнтів, яких перевезли до них зі Сватового, співробітниця Бірюківської психіатричної лікарні відповіла так:

"Якби ви сказали прізвище, ми б подивилися. Але людей дуже багато, тому не можемо вам допомогти".

Керівництво так званого "Государствєнного бюджетного учреждения здравоохранения "Алчевская психиатрическая больница" ЛНР" виявилося менш комунікабельним і відмовило в наданні інформації двічі -- спочатку на лист, а потім і телефоном.

"На жаль, ми не можемо поділитися цією інформацією, оскільки вона вважається конфіденційною. Вам слід спершу звернутися до нашої поліції, а вже потім вони нададуть вам деталі щодо процедури подачі документів або запитів," — зазначила співробітниця психіатричної лікарні в Алчевську.

Додзвонитися до "Государственного бюджетного учреждения здравоохранения "Дмитриевский психоневрологический интернат" ЛНР" не вдалося. Там ніхто не бере слухавки, а коли ніби чується зʼєднання -- дзвінок переривається.

Проте від джерел в органах місцевого самоуправління відомо про факт переміщення якоїсь кількості пацієнтів -- лише чоловіків -- зі Сватівської психоневрологічної лікарні до Дмитрівського інтернату. Також вони повідомили, що деякі з підопічних намагалися покинути заклад самостійно, -- намагалися втекти звідти, проте, їх зловили працівники закладу та російські військові.

Який підсумок? Щоб дізнатися, де знаходиться одна людина, знадобилося майже чотири місяці та понад сотня доларів, витрачених на різноманітні програми та додатки, а також їх поповнення, щоб зателефонувати на ТОТ.

Зображення: з публічно доступних джерел Сватово

Як демонструє досвід, простий факт спілкування не завжди забезпечує отримання відповідей на поставлені запитання. Встановлення місцезнаходження матері Олега, швидше за все, є винятковим випадком, а не загальною практикою. І, судячи з цього досвіду, не багато родичів викрадених пацієнтів зможуть самостійно здійснити такий непростий процес пошуку.

Проте неясно, які кроки слід робити далі. Олег дізнався, де перебуває його мама, але механізм її повернення залишається загадкою. Чи потрібно подавати офіційний запит на повернення від держави, чи варто вирушати самому або з довіреною особою, як це було у випадках з дітьми? Це питання поки що не отримали відповідей. Деякі з наших співрозмовників наголошували на необхідності звернутися до Уповноваженого Верховної Ради з прав людини або до Червоного Хреста. Ми готуємо офіційні запити до організацій, які могли б прояснити цю ситуацію.

Депортація як воєнний злочин і злочин проти людяності

Незаконна депортація або переміщення є серйозними порушеннями міжнародного гуманітарного права та воєнним злочином. Про це зазначила у відповіді на наш запит Зера Козлиєва, юридична директорка української правозахисної організації Truth Hounds. За її словами, це визначено в положеннях Женевської конвенції (IV) "Про захист цивільного населення під час війни", зокрема в статті 147, а також -- у статті 8 Римського статуту, яка містить каталог воєнних злочинів, що, поза всяким сумнівом, вважаються порушеннями законів та звичаїв війни.

Зображення: надано автором Зерою Козлиєвою.

"Як в теорії міжнародного права, так і в судовій практиці зазвичай говорять про незаконну депортацію -- коли йдеться про релокацію через державний кордон, а про переміщення -- коли такі дії вчиняються в межах окупованої території. Хоча є поодинокі приклади, коли "переміщення" використовується і для релокації поза межі окупованої території. У будь-якому разі, обидва ці діяння є забороненими міжнародним гуманітарним правом і є воєнним злочином", -- каже юристка.

Навіть у випадках, коли релокацію обґрунтовують евакуацією, що є прийнятною в певних умовах, Женевська конвенція IV і практика міжнародних судів встановлюють ряд критеріїв. Невиконання цих вимог може призвести до кваліфікації такого переміщення як воєнний злочин.

Зера Козлиєва підкреслила, що цивільні особи мають бути повернуті на свої домівки або до місць постійного проживання відразу після завершення військових дій на цій території. Вона також зазначила, що члени однієї родини не повинні бути роз'єднані. Відсутність дотримання цих принципів, незважаючи на законність підстав для евакуації, призведе до вчинення воєнного злочину, зокрема, незаконної депортації або переміщення.

Крім того, нехтування загальновизнаними стандартами порядності та людяності навіть законну евакуацію перетворює на воєнний злочин у вигляді депортації чи переміщення.

Це також включає дотримання норм, що забезпечують захист честі та гідності.

Зера Козлиєва також зазначила, що з огляду на велику кількість переміщених осіб та ймовірність того, що подібні випадки не є одиничними, особливо при виявленні ознак систематичності або масштабності, ці дії можуть бути розцінені як злочини проти людяності у формі насильницького зникнення.

Наступними кроками стали звернення до Генеральної прокуратури, Міністерства соціальної політики, Міністерства охорони здоров'я та відповідних департаментів Луганської обласної військової адміністрації.

У Генеральній прокуратурі наразі є лише одна справа.

На тимчасово окупованих територіях Луганщини залишилось не менше десяти закладів, подібних до Сватівської психіатричної лікарні. Це означає, що сотні українців, які не здатні захистити себе, можуть бути викрадені. Вони позбавлені можливості повідомити своїм близьким про те, де вони перебувають і як почуваються. Тому важливо піднімати питання про цих людей, допомагати у їх розшуку та поверненні додому.

Проте ситуація виглядає так, що на четвертий рік повномасштабного вторгнення, на прикладі лише Луганської області, українська прокуратура розслідує лише одну кримінальну справу про внутрішнє переміщення чи депортацію пацієнтів психоневрологічних, геріатричних лікарень та інтернатів, які залишились на окупованій території Луганської області. Йдеться про підопічних КУ "Кремінський обласний будинок-інтернат для осіб похилого віку та інвалідів".

Попереднім розслідуванням було встановлено, що 11 березня 2022 року приблизно о 09:00 (точний час не зафіксований) невідомі військовослужбовці збройних сил Російської Федерації, використовуючи танк, обстріляли приміщення будинку для літніх людей, розташованого в селі Стара Краснянка, що входить до складу Кремінської територіальної громади Сєвєродонецького району Луганської області. Внаслідок цього нападу загинули 56 літніх мешканців закладу. Додатково, 15 осіб, які вижили, були вивезені на тимчасово окуповану територію в місто Сватове Луганської області, і їх подальша доля наразі невідома. Інші випадки внутрішнього переміщення або депортації пацієнтів психоневрологічних, психіатричних, геріатричних лікарень та інтернатів, які залишилися на окупованих територіях Луганської області з початку повномасштабного вторгнення 24 лютого 2022 року, не були зафіксовані, -- зазначено в офіційній відповіді Офісу генпрокурора на запит LB.ua.

У прокуратурі не зареєстровано кримінальне провадження щодо нелегального переміщення пацієнтів Сватівської психіатричної лікарні.

Деякі особи були евакуйовані, тоді як місцезнаходження інших залишається невідомим.

Аби зрозуміти масштаб цього злочину -- кількість викрадених людей -- LB.ua спочатку звернувся до Міністерства соціальної політики України. Звідти нас перенаправили до Міністерства охорони здоровʼя України, які в свою чергу -- до департаменту охорони здоровʼя Луганської обласної військової адміністрації. Там відповіли, що в підпорядкуванні департаменту охорони здоров'я ЛОВА знаходиться два заклади -- КНП "Лисичанська обласна лікарня з надання психіатричної допомоги" (далі - КНП ЛОР "ЛОЛНПД"), яке наразі впроваджує свою медичну діяльність у Києві, та "Сватівська обласна лікарня з надання психіатричної допомоги", яке релоковане на Хмельниччину. Загальна кількість пацієнтів в закладах станом на 24 лютого 2022 року складала 136 та 327 осіб відповідно. Частину пацієнтів Лисичанської лікарні -- а саме 46 -- було переведо до КНП "Львівський обласний клінічний психоневрологічний диспансер" та до КЗ "Кам'янська міська лікарня No1". Де знаходяться інші пацієнти, а також підопічні Сватівської лікарні, департаменту невідомо.

У Луганській обласній військовій адміністрації також зазначили, що подали офіційну заяву про вчинення кримінального злочину, пов'язаного із захопленням будівлі та майна Сватівської лікарні в контексті збройної агресії Росії проти України. У відповіді не було інформації про те, чи повідомляли правоохоронці про випадки зникнення пацієнтів цього закладу.

Крім того, у відповідь на наш запит, департамент соціального захисту населення Луганської обласної державної адміністрації повідомив, що перед початком збройної агресії Російської Федерації в системі соціального захисту Луганщини діяло 6 психоневрологічних інтернатів та будинків-інтернатів для літніх людей та осіб з інвалідністю, в яких перебувало 1099 підопічних.

У березні 2022 року з Чернівецької області було евакуйовано КЗ "Попаснянський обласний психоневрологічний інтернат", де наразі на повному державному утриманні перебуває 91 особа. Крім того, з окупованих територій було вивезено 135 підопічних Нижнянського обласного психоневрологічного інтернату, які тимчасово отримують допомогу в стаціонарних закладах Черкаської області.

"На даний момент відсутня інформація про місцезнаходження підопічних, що залишилися на тимчасово окупованій території, а також немає можливості зв'язатися з ними. Додатково, до департаменту не надходило жодних заяв від громадян, які перебували в інтернатних закладах, щодо евакуації чи переміщення на територію України," -- зазначається у відповіді на запит.

Як бачимо, мова йде про більш як тисячу українців з особливими потребами лише в Луганській області, які хочуть повернутися додому, побачити рідних. І ми, як суспільство, як держава, не маємо права покинути їх. Вони мають бути ВДОМА.

Of course! Please provide the text you'd like me to make unique.

Для забезпечення безпеки деякі імена в цьому матеріалі були змінені. Однак редакція готова передати всю доступну інформацію українським правоохоронним органам.

Of course! Please provide the text you'd like me to make unique.

Текст був підготовлений в рамках ініціативи "Протидія безкарності за серйозні міжнародні злочини в контексті збройної агресії Росії проти України" за сприяння Посольства Швейцарії в Україні та Центру прав людини ZMINA.