На київській оселі Василя Стуса встановили меморіальну дошку: поет мешкав тут протягом дев'яти місяців до свого трагічного арешту.
У Києві на будинку, де останні перед другим і фатальним арештом місяці мешкав український поет Василь Стус, відкрили меморіальну табличку. Відкриття символічно провели в Міжнародний день ув'язнених письменників. Також це день, коли син поета Дмитро Стус разом із близькими вирушив до Росії ексгумувати тіло Василя і ще двох правозахисників Юрія Литвина та Олекси Тихого.
16-поверхова панельна будівля за адресою вулиця Чорнобильська, 13А слугувала домівкою для письменника протягом дев'яти місяців — з серпня 1979 року до травня 1980 року. В цей час він активно займався написанням своїх творів та перекладами, як зазначається в пресрелізі проєкту.
Меморіальну табличку виготовили та встановили за кошти благодійників, а збір організовували "Солом'янські котики" спільно з Дмитром Стусом і засновником StusCentre Юрісом Пісковойсом.
Фото: надано пресслужбою Син поета Дмитро Стус
"Завдяки вашим внескам ми зібрали необхідну суму для встановлення дошки-пам'ятника на будинку, що був останнім місцем мешкання Василя Стуса", - повідомляли в благодійному фонді.
До акції зі збору коштів приєдналися приблизно 700 доброчинців. Меморіальну дошку створив знаменитий український скульптор Володимир Щур, який прагнув втілити у своїй роботі потужність та непохитність духу Стуса.
Василь Стус — видатний український поет та правозахисник, який сміливо виступав проти порушень прав людини в Радянському Союзі та засуджував арешти своїх колег. Його перший арешт стався в 1972 році, коли він провів дев'ять місяців у слідчому ізоляторі, після чого отримав вирок — п’ять років позбавлення волі, плюс три роки в таборах. Після відбуття покарання його вислали до Магаданської області, де він працював на копальнях. У 1979 році Стус повернувся до Києва і приєднався до Гельсінської правозахисної групи. Паралельно він працював на заводах і взуттєвій фабриці, яка залишається активною і до сьогодні на вулиці Івана Дзюби, 3. Радянські спецслужби продовжували стежити за ним, і врешті-решт поета знову заарештували. Цього разу він отримав десять років колонії та п’ять років таборів у Пермській області. Стус перебував у жахливих умовах, і на знак протесту проти жорстокого поводження з ним він оголосив голодування. На другому суді його адвокатом став Віктор Медведчук, якого вважають державним зрадником. Медведчук згодом спробував оскаржити книгу історика Вахтанга Кіпіані, яка описує роль адвоката в суворому вироку поета. Василь Стус трагічно загинув 4 вересня 1985 року за нез'ясованих обставин. Офіційна версія його смерті вказувала на серцеву недостатність, проте існують припущення, що його могли вдарити по голові нарами.
