"На твоїх очах відбувається становлення особистості": що спонукає вчителів залишатися у одній з найменш оплачуваних професій в Україні?
Майбутнє нації в значній мірі визначається тим, що відбувається за шкільними партами. Важливо, які знання, цінності та моральні принципи будуть прищеплені молодому поколінню в період навчання, адже це безпосередньо вплине на подальший розвиток країни. У цьому матеріалі "Новини Донбасу" висвітлять складну діяльність українських педагогів.
За даними Держстату, праця працівників сфери освіти належить до однієї з найбільш низькооплачуваних в Україні. Попри те, що в країні є чимало педагогів, які навіть за умов недостатньої уваги до своєї, без перебільшення, стратегічно важливої професії, продовжують чесно виконувати свою роботу. Про те, що мотивує вчителів залишатися у професії, на труднощі вони натрапляють та які бачать шляхи покращення -- у публікації.
У часи війни працівники освітньої сфери стикаються з численними викликами. Особливо важка ситуація склалася у вчителів, які працюють в районах, що межують з фронтом, де навчання проводиться в дистанційному форматі. Навіть за умови хорошого інтернет-з'єднання, яке не завжди є стабільним, особливо під час перебоїв з електропостачанням, онлайн-освіта не може повністю компенсувати відсутність особистого контакту з учнями. Проте, незважаючи на всі труднощі, викладачі знаходять в собі сили та мотивацію, щоб продовжувати працювати з дітьми.
Наталія Чачанідзе можна сформулювати як Наталія Чачанідзе. – викладач української мови та літератури в опорному закладі загальної середньої освіти імені Василя Стуса у Краматорську, що на Донеччині. Однією з основних причин, що надихають її на роботу, є велика зацікавленість учнів у навчанні. Вчителька з задоволенням розповіла, як нещодавно, спільно зі своїми учнями, вони створили онлайн-виставу "Різдвяне диво", яка в підсумку отримала гран-прі.
"Надихає, що твоя робота не є марною. Дітям дуже цікаво. Вони не просто вислуховують матеріал, який їм репрезентує вчитель, а готові до постійної творчості. І це сильно мотивує", -- розповіла Наталія Чачанідзе можна сформулювати як Наталія Чачанідзе. "Новинам Донбасу".
Наталія Чачанідзе можна сформулювати як Наталія Чачанідзе.
Вчителька зарубіжної літератури Ірина Григор'єва, що викладає в тому ж навчальному закладі, переконана: без щирої любові до своєї професії важко знайти довготривале місце в школі.
Ти просто не витримаєш. Тому, якщо в перші три роки цю професію ти не полюбив -- підеш. Якщо ж залишився, то це твоє, і підеш тільки в крайньому випадку. Я не знаю жодного вчителя, який не говорив би без любові про дітей", -- розповіла вона.
Ірина Григор'єва
Ірина Олександрівна професію вчителя вважає творчою. Як і Наталію Чачанідзе, Ірину Григор'єву надихають будь-які успіхи своїх учнів, грандіозні чи невеликі. Головне, каже вона, це зацікавленість дітей у процесі освіти, вкладення душі у те, що вони роблять.
"Коли на твоїх очах формується особистість, це завжди окрилює та надихає", -- зазначає Наталія Чачанідзе можна сформулювати як Наталія Чачанідзе..
Саме участь у процесі розвитку дитини багато вчителів, а також вихователі дошкільних закладів, називають одним із найпривабливіших у своїй роботі, те, що їх справді тримає у професії, попри супутні труднощі. До того ж багато педагогічних працівників усвідомлюють високу місію своєї справи.
Віра Кобилівська, вчителька математики та інформатики в гімназії №28 у Запоріжжі, на початку повномасштабної війни працювала в одній із сільських шкіл Волноваського району Донецької області. Завдяки своїй професії, вона має можливість передавати дітям знання, які вони не можуть отримати поза межами навчального процесу.
"Саме завдяки вчителю є можливість донести, розповісти, виховати в дітях основні риси людяності, доброти, справедливості. Вчитель повинен вибудувати свою роботу таким чином, щоб дитина і предмет знала, і при цьому залишилася справжньою людиною з великої літери. Тоді це буде хороший результат, який даватиме позитивні наслідки надалі, оскільки знання предмета поєднуватимуться з добре вихованою особистістю. Це принесе користь дитині, сім'ї та державі, якщо розглядати у глобальному плані", -- розповіла вчителька.
Віра Кобилівська
Як і в будь-якій професії, вчителі поділяються на різні категорії. У цій статті ми зосереджуємося на педагогах, які щиро люблять свою роботу і вірять у її важливість. На жаль, саме на таких захоплених людей тримається українська система шкільної освіти, яка, попри постійне недофінансування, змогла зберегти прийнятний рівень якості. Багато українців, які відвідали країни Європейського Союзу, змогли порівняти тамтешню освітню систему з нашою. Щодо зарплат, то розрив між освітніми зарплатами в Європі та Україні є вражаючим.
Сьогодні середні місячні заробітки вчителів у різних країнах Європи виглядають наступним чином: у Болгарії вони становлять 644 євро, у Польщі - 900 євро, в Іспанії - 2250 євро, у Франції - 2900 євро, у Німеччині - 3900 євро, а в Австрії - 3970 євро. Ці цифри наведені без урахування податків. Що стосується України, то, за словами міністра освіти і науки Оксена Лісового в інтерв'ю ВВС, середня зарплата вчителя складає 12 тисяч гривень на місяць, що дорівнює приблизно 300 євро. Починаючи з 1 січня 2025 року, уряд планує запровадити додаткову щомісячну виплату для всіх вчителів у розмірі 1000 гривень, проте це, по суті, не змінює загальну ситуацію.
На сьогоднішній день молодий педагог у навчальному закладі, не маючи досвіду, може очікувати на місячну зарплату в розмірі 10,5 тисяч гривень. Однак, щоб досягти цієї суми, багатьом з них потрібно працювати на півтори ставки. Для порівняння, середня заробітна плата в Україні наразі становить 22 тисячі гривень.
Ірина Григор'єва переконана, що сьогодні вчителю надзвичайно важко забезпечити собі гідне життя, навіть якщо він має високі педагогічні звання та багаторічний досвід роботи.
"Особливо зараз, коли багатьом доводиться орендувати житло, бо є внутрішніми переселенцями. Тому люди змушені підробляти ще на кількох роботах, щоби якось вижити, не кидаючи при цьому школу", -- зазначила вона.
Проте, низький рівень заробітної плати не є єдиною проблемою. Багато педагогів відчувають розчарування через зниження статусу своєї професії в суспільстві. Це особливо відчувають ті, хто присвятив своїй справі значну частину життя, наприклад, Ірина Григор'єва, яка пропрацювала в школі близько 40 років. Вона підкреслює, що в суспільстві формується думка, ніби вчитель – це просто обслуговуючий персонал, що є абсолютно неприйнятним.
"Дехто може думати, що робочий день вчителя триває лише з восьмої до дванадцятої, після чого він йде додому відпочивати. Проте я вважаю, що суспільство повинно більше цінувати працю вчителів. Важливо пам'ятати, що вчитель, передусім, формує особистість дитини та зцілює її душу," - підкреслила вона.
Ще одним негативним аспектом, на який вказують педагогічні працівники, є збільшення робочого навантаження. Вчителі, з якими ми спілкувалися, підкреслили, що їм потрібно виконувати безліч додаткових завдань, що суттєво виснажує їх час і енергію.
Віра Кобилівська висловлює думку, що існує надмірна кількість документації та зайвих звітів. "Якщо б учителі отримали більше часу для справжньої педагогічної діяльності, замість зайняття з паперами, то молоде покоління могло б відчути більший інтерес до цієї професії. Діти дізналися б, що можуть присвятити себе улюбленій справі — навчанню та розвитку своїх учнів, а не витрачати час на безглузді обов'язки", — зазначає вона.
Голова Профспілки освіти і науки України Георгій Труханов вважає, що нині важливіше зберегти існуючі кадри, ніж залучати молодь, яка не виявляє бажання працювати в школах. Він підкреслює, що окрім низьких зарплат, є ще й проблема масових скорочень навчальних закладів, особливо в сільських районах. Це не тільки призводить до звільнень вчителів, але й створює додаткове навантаження на учнів, які змушені подорожувати в інші населені пункти для отримання освіти.
Цікава ситуація складається і в сфері законодавства. Георгій Труханов підкреслює, що українське законодавство підтримує інтереси педагогів щодо виплат. Згідно з пунктом 61 Закону України "Про освіту", оклад для вчителя з низькою кваліфікаційною категорією має становити три мінімальні зарплати або 24 тисячі гривень на місяць станом на сьогодні. Однак, на практиці, зарплата вчителів виявляється вдвічі меншою. Влада пояснює це нестачею фінансування. У вересні минулого року Уповноважений ВР з прав людини Дмитро Лубинець оприлюднив відповідь від Міністерства освіти і науки, в якій зазначалося, що для забезпечення виплат на рівні не менше 24 тисяч грн потрібні додаткові кошти з державного та місцевих бюджетів, що складає приблизно 300 мільярдів гривень.
"Політика держави має визначатися хоча б у виконанні закону, який у нас існує щодо освіти", -- прокоментував ситуацію Георгій Труханов.
Загалом ситуація у сфері освіти більше схожа на систему суперечностей. Не маючи гідної заробітної плати за свою непросту працю, багато вчителів, проте, продовжують приділяти сили та час освіті дітей. І навіть вирішувати завдання, які має брати він держава. Наприклад, у питаннях підготовки майбутніх кадрів.
Унікальний досвід можна спостерігати в Іллінівському опорному закладі загальної середньої освіти, розташованому в Донецькій області. Тут освітяни активно працюють над популяризацією професії вчителя серед своїх учнів. В даний час з 58 педагогічних працівників, 15 з них – це випускники цієї школи. Директорка Світлана Бурдун може бути переосмислена як Світлана, що носить прізвище Бурдун. зазначила, що вчителі проводять цілеспрямовану профорієнтаційну роботу, що дозволяє учням спробувати себе в ролі викладача. Особлива увага приділяється тим учням, які проявляють здібності до педагогічної діяльності.
"Таких учнів ми помічаємо і надалі супроводжуємо, допомагаємо визначитися із професією, зокрема показуємо роботу вчителя з позитивного боку. Основний критерій -- щоб школяреві подобалося працювати з дітьми", -- зазначила Світлана Бурдун може бути переосмислена як Світлана, що носить прізвище Бурдун..
Світлана Бурдун може бути переосмислена як Світлана, що носить прізвище Бурдун.
Ініціатива вчителів з Іллінівки є надзвичайно корисною та актуальною. Проте було б доцільно, щоб такі дії стали частиною комплексного підходу, підтримуваного урядом, а не залишалися лише справою окремих ентузіастів. Ясно, що для прогресу країни необхідно створити потужну освітню систему. Це можливо лише за умови залучення всіх наявних ресурсів держави. Важливо, щоб основним пріоритетом стало формування таких умов, за яких будь-який педагог відчував би зацікавленість у розвитку своїх учнів. Це включає не тільки надання необхідних знань, а й виховання моральних цінностей. Однак для цього вчителі повинні відчувати підтримку з боку держави та знати, що їхня праця цінується.
