"У парламенті нас очікує важлива дискусія" -- сказала Уповноважена Президента Решетилова, коментуючи законопроєкт про військового омбудсмана.
Изображение: Владимир Зеленский/Telegram
Кара або втрати права займати певні посади.
Поділіться, будь ласка, більше інформацією про цей законопроєкт. Хто був залучений до його розробки, які питання викликали обговорення, і які аспекти стали предметом найбільших суперечок?
Суперечки ще тривають, і нас очікує важлива дискусія в парламенті. Найближчим часом питання буде представлено широкій аудиторії, тож я сподіваюся на активне обговорення. Ідея створення інституції військового омбудсмана почала активно обговорюватися в правозахисному середовищі та громадянському суспільстві ще у 2015 році, коли стало очевидно, що чисельність українського війська зростає. Нажаль, ситуація з правами людини в секторі безпеки і оборони залишалася далеко не ідеальною. Виникла нагальна потреба в організації, яка б спеціалізувалася на захисті прав військовослужбовців. На початку війни, після 2014 року, військово-політичне керівництво не було готове до створення такої інституції, що вимагало змін у мисленні генералітету. В результаті, ми вступили у повномасштабне вторгнення без належної інфраструктури для захисту прав військових. Це призвело до численних проблем та скандалів, пов'язаних із порушенням прав військовослужбовців, і сформувало відчуття несправедливості серед них. Тому потреба у створенні органу, що забезпечить захист військових прав, стала очевидною. На початку 2024 року було розпочато формування Центрального управління захисту прав військовослужбовців у Міністерстві оборони, яке вже діє і ефективно вирішує певні проблеми, реагуючи на скарги. Проте це лише внутрішня інспекція Збройних сил, тоді як сектор безпеки і оборони в Україні значно ширший, включаючи Національну гвардію, Державну прикордонну службу, СБУ, Службу зовнішньої розвідки та інші структури, де служать військові. Очевидно, що Україні потрібна інституція, яка б займалася обробкою скарг, реагувала на них та розробляла політику захисту прав людини в цій сфері. У 2024 році Президент України визначив формування військового омбудсмана як один з пріоритетів на 2025 рік, і ми почали працювати над відповідним законопроектом. Я була призначена Уповноваженою з питань захисту прав військовослужбовців, і ми вже діяли як прототип військового омбудсмана. Однак наразі у мене немає чітко визначених повноважень, окрім загальних, що передбачені положенням про Уповноважених Президента, а також відсутня структура та штат для цієї інституції. Незважаючи на обмежені можливості, ми активно опрацьовуємо скарги та беремо участь у розробці нормативно-правових змін. Проте, нині ми не можемо вносити зміни до Конституції під час воєнного стану, що ускладнює створення нових органів. Після тривалих консультацій з експертами ми дійшли висновку, що найбільш ефективною буде модель, яка працюватиме в рамках вертикалі Верховного головнокомандувача, що включає цивільний демократичний контроль у секторі безпеки і оборони. Президент призначає військового омбудсмана відповідно до запропонованого законопроекту, створюючи Офіс військового омбудсмана з визначеними повноваженнями, такими як реагування на скарги, перевірки в органах військового управління та підготовка висновків. Ці висновки подаються вищому командуванню, і якщо протягом 10 днів не вживаються заходи, інформація передається на рівень Верховного головнокомандувача. Також ми працюємо над змінами до Кримінального та Адміністративного кодексу, щоб надати військовому омбудсману право звертатися до суду в рамках адміністративної відповідальності, що дозволить притягувати до відповідальності військових командирів та посадовців.
6000 запитів щомісяця
Яка кількість запитів до вас надійшла?
В один момент я вирішила більше не рахувати звернення. Вони надходять як через офіційні канали, так і безпосередньо мені, моїм колегам – через месенджери та телефонні дзвінки. На початку квітня їх кількість становила приблизно 6 000. Наразі ми вже наближаємося до 7 000 звернень. Це надзвичайно велике навантаження, яке неможливо ефективно обробити силами однієї особи або навіть створивши спеціалізований відділ. Тому така інституція є вкрай необхідною. Я закликаю парламент вжити заходів якнайшвидше. Президент подав цей законопроєкт як терміновий, усвідомлюючи нагальну потребу в функціонуванні подібної установи.
Хто долучився до розробки?
Законопроєкт спочатку був розроблений в стінах Міністерства оборони за участю офіцерів Центрального управління захисту прав військовослужбовців. До процесу написання також залучалися представники громадських організацій. В Україні не так багато структур, що займаються захистом прав військових. Протягом тривалого часу ми обговорювали, яка модель управління буде найбільш ефективною: парламентська чи через центральний орган виконавчої влади. У результаті ми дійшли висновку, що найкращим варіантом є модель, що підпорядковується президентові. Мій особистий досвід підтверджує це. Протягом чотирьох місяців я виконую обов'язки Уповноваженої президента, і коли звертаєшся до командирів, генералів та інших військових лідерів від імені Верховного головнокомандувача, реакція завжди є значно більш позитивною. Це відкриває можливості для більш ефективної взаємодії, комунікації та вирішення виникаючих проблем.
На четвертому році повномасштабної війни для України захист прав людини став одним із найважливіших завдань.
Як він інтегруватиметься з законодавчими нормами Європейського Союзу?
Охорона прав людини в сфері безпеки та оборони є однією з ключових вимог, які ставляться до України на шляху євроінтеграції. Проте першопричиною цього є нагальна потреба в подібній інституції. Для України захист прав людини залишається важливим навіть на четвертому році масштабної війни, що підкреслює нашу відмінність від супротивника. У європейських країнах не існує такої розвиненої системи захисту прав військовослужбовців, адже у них не було такої потреби, хоча багато з них мають значний досвід у цій сфері. Наприклад, в Норвегії військовий омбудсман, що діє в парламентському контексті, був заснований у 1952 році, ще до створення інституту загального омбудсмана з прав людини. Цей досвід є важливим для нас. Существуют різні моделі військових омбудсманів у світі, і вони залежать від традицій країни та її потреб. Десь функціонують парламентські військові омбудсмани, а десь — внутрішні інспекції. Наш підхід до цього питання є унікальним, і я вважаю, що інші країни можуть перейняти наш досвід. Наразі жодна країна не має аналогічного досвіду захисту прав військовослужбовців під час активних бойових дій, особливо враховуючи значне збільшення чисельності військових у процесі мобілізації цивільних осіб — такого досвіду не має жодна країна світу.
Скільки співробітників потрібно для виконання цієї роботи?
Ми не вказували конкретну цифру в законопроєкті. У 2025 році ми плануємо залучити близько 60 нових співробітників, а в 2026 році збільшити цю кількість приблизно вдвічі. Якщо обстановка залишиться такою ж, і чисельність українських військових залишиться на нинішньому рівні, то оптимальним варіантом буде 150 осіб.
Суспільство розуміє необхідність цієї інституції
Чи існує якийсь опір? Можливо, ви зустрічалися з думкою, що військовий омбудсман не є необхідним?
Спротиву, в принципі, немає. Суспільство визнає важливість цієї інституції. Однак існують альтернативні думки щодо її моделі. Один з аргументів Уповноваженого Верховної Ради полягає в тому, що представником у питаннях прав військовослужбовців міг би бути його власний представник. Але я вважаю, що це не обмежує права Уповноваженого з прав людини, адже його функції та військового омбудсмана суттєво різняться. Уповноважений здійснює загальний моніторинг прав людини в усіх державних структурах, включаючи сектор безпеки та оборони. В той час як військовий омбудсман інтегрований у цю сферу, стає частиною управлінської системи Верховного головнокомандувача і бере участь у вирішенні конкретних питань. Якщо я виявляю невідповідність певного наказу або документа реальним умовам, я організовую нараду, на якій ми обговорюємо ситуацію та вносимо пропозиції щодо змін у нормативно-правових актах. Це вже неодноразово допомагало нам коригувати накази. Наприклад, коли виникають проблеми з бойовою підготовкою щодо дотримання прав військовослужбовців, я звертаюся до відповідального за це заступника Голокома, і ми разом обмірковуємо можливі зміни. Яскравим прикладом є ситуація з базовою військовою підготовкою, коли обмежені військовослужбовці проходили тренування з такими ж фізичними навантаженнями, що й здорові. Ми вирішили скоротити їхній обсяг підготовки та зменшити навантаження. Це лише один із способів, як військовий омбудсман може діяти в рамках нашої моделі, беручи на себе відповідальність за ухвалення рішень. У той же час парламентський Уповноважений з прав людини здійснює нагляд і вказує на проблеми. Правильна співпраця між ним та військовим омбудсманом може привести до взаємодоповнювальних результатів. Хоча я усвідомлюю, що деякі парламентарі та Уповноважений ставляться до нашого законопроєкту з обережністю, сподіваюся на конструктивні обговорення та готовий аргументувати нашу позицію.
Військовий омбудсмен є цивільною особою, тоді як його заступниками виступають представники військових, ветерани та активісти правозахисних організацій.
Хто повинен бути в штаті?
У законопроекті зазначено, що військовий омбудсман повинен бути виключно цивільною особою або особою, яка не є військовослужбовцем. Він не може бути військовим. Однак його заступники та співробітники Офісу можуть бути військовими, які тимчасово виконують обов’язки в Офісі військового омбудсмана. Також допускається участь ветеранів, зокрема тих, хто має юридичну освіту або спеціалізується на військовому управлінні. Важливо, щоб ці фахівці мали правозахисну позицію, адже ми говоримо про захист прав людини. З власного досвіду можу сказати, що, отримуючи численні звернення, важко зберігати правозахисний фокус, оскільки серед них часто трапляються маніпуляції з боку самих військовослужбовців. Іноді це навіть відверті обмани. Тому важливо зберігати віру в людей, продовжувати надавати допомогу і аналізувати кожен окремий випадок. Необхідно мати внутрішній правозахисний стержень, щоб продовжувати цю діяльність і усвідомлювати, що місія захисту прав є важливішою за конкретні ситуації.
Чому сам омбудсман повинен бути цивільною особою, тоді як його заступники та інші співробітники можуть бути військовослужбовцями, які виконують обов'язки у відрядженні?
Вкрай важливо, щоб особа, яка виконує роль військового омбудсмана, не була частиною військової системи. Це дозволить їй об'єктивно оцінювати ситуацію. Військова служба накладає певні обмеження і може призводити до самоцензури. Адже військовослужбовці завжди підпорядковані вищому командуванню, званню, рангу та ієрархії, що існує в армії. Тому доцільно, щоб омбудсманом ставала цивільна особа або колишній військовий, який уже не є частиною системи. Заступники омбудсмана можуть мати глибше розуміння армійської структури. З мого досвіду, навіть найкращі офіцери, які щиро дбають про права людини, все ж зазнають впливу військової системи. Якщо вони почали свою кар'єру в армії з 14 років, їхнє сприйняття реальності може бути спотвореним через тривале перебування в цій системі.
