Недільна дискусія: 8 березня — свято, яке не отримало належної уваги.

Офіційна назва 8 березня звучить як Міжнародний день боротьби за права жінок. Це особливий день у календарі, який підкреслює важливість здійснення змін і реформ для захисту прав певної групи людей або спільноти.

Й таких дат в календарі чимало. Але лише 8 березня намагаються постійно переінакшити як кому зручно, а тепер навіть порухати календарем.

Отже, в Україні виникла така суміш подій, що абсолютно не ясно, хто і які свята відзначає, а також з якими побажаннями звертаються один до одного.

З самого початку це свято не є просто днем "чарівних жінок" чи святом жіночої краси. Це день, присвячений боротьбі за права. У цей день доцільно організовувати марші, проводити дискусії та обговорювати питання дискримінації, які, на жаль, досі залишаються актуальними.

В Україні, зокрема в Харкові, існують феміністичні групи та дослідники, які активно працюють у цій сфері. Наразі відбуваються марші, присвячені проблематиці дискримінації в українських законах, новим ініціативам у цивільному та сімейному кодексах, питанням дискримінації у військовій службі, а також підтримці жінок, які стали військовополоненими, та жінок, що служать у Збройних силах.

Але багато людей вважають, що феміністки таким чином намагаються "вкрасти" у них право на свято жіночої краси і на святковий букет тюльпанів. Причому так думають не лише жінки, які протягом року не отримують знаків уваги, а й ті, кому дарують подарунки і квіти. Так само і чоловіки, які й без того поважають своїх дружин і партнерок, усе одно вважають, що головний букет має бути саме 8 березня.

Саме з цієї причини виникає почуття образи. Проте, це не є єдиною проблемою. Такий спосіб мислення не лише спотворює суть Дня боротьби за права жінок – це справжнє відлуння радянських часів.

Незважаючи на те, що Міжнародний жіночий день виник у контексті боротьби за права жінок та лівих рухів, пов'язаних із фігурами Рози Люксембург і Клари Цеткін (які ініціювали ідею цього свята, але не визначали конкретну дату), в Радянському Союзі його значення було суттєво перекручене.

У країні, де влада мала своєрідне уявлення про права людини та прав жінок, фактично відбулося нове підпорядкування жінок. Дух свободи, який панував у перші роки радянської влади та лівого руху, поступово зник. Жінкам було відведено чітко визначену роль — "партнери у будівництві комунізму". На їхні плечі покладалися безкоштовні домашні обов'язки, патріархальний розподіл родинних функцій і народження дітей відповідно до потреб держави, а не власних прагнень.

Саме в цей період і трансформували свято: мовляв, не потрібно боротися за свої права -- ось вам один день, 8 березня, коли вас вітають і дарують квіти. Навіть приказка була "мовчі жінка, твій день 8 марта". Багато жінок, які жили дуже важкою працею, справді чекали цього дня, щоб отримати бодай якусь увагу.

Сьогодні багато людей намагаються зберегти цю радянську звичку. Аргумент звучить доволі просто: "Чи погано подарувати жінці квіти?". І річ не в тому, чи варто дарувати квіти. Даруйте, будь ласка. Проблема полягає в тому, що разом із цим до сучасності приходить і радянська традиція.

На фоні масштабних суспільних змін не лише феміністські організації, а й представники консервативно-національної спільноти почали вимагати скасування святкування 8 березня. У Верховній Раді було висунуто ініціативу запровадити власний "день жінки", що відзначатиметься 25 лютого. Цей день повинен стати святом на честь жінок України, відзначаючи його в день народження Лесі Українки, а не в компанії з путіним. Однак така ініціатива насправді не прагне подолати радянські традиції, а лише пропонує створити нове патріархальне свято, яке відрізнятиметься від російського лише кольоровою палітрою в соціальних мережах – жовто-блакитною з елементами української вишивки.

Крім того, ця нова дата виглядає досить незвично. 24 лютого назавжди асоціюється з початком повномасштабної війни. Поруч знаходиться 23 лютого, який викликає радянські спогади. Важко уявити, як можна поряд розмістити нове "жіноче свято", і навряд чи більшість людей це сприйме. Незважаючи на популярний флешмоб у соцмережах, ситуація залишається складною. Більше того, на вулиці ще зима, і холод вже встиг набриднути, а квіти поки що дорогі і не так актуальні. Адже перетворення Дня боротьби за права жінок на свято "весни і краси" стало можливим лише завдяки його випадковому розташуванню у календарі.

У цей час люди дійсно відчувають наближення весни. Закінчується зима, з'являються тюльпани, виникає відчуття змін. Для багатьох це насправді не стільки жіноче свято, а символ приходу весни.

Це особливі сучасні "веснянки", що виникають на основі радянських звичаїв. Багато людей прагнуть повернутися додому з букетом тюльпанів чи мімози, приготувати салат "Мімоза" або ж нарізати крабовий чи окрошку, щоб таким чином відсвяткувати прихід весни та завершення зими.

Насправді, це питання не так уже й пов'язане з жінками, але в загальному уявленні цей день став символом весни. Тому чимало людей негативно реагують на спроби розглядати його лише як день боротьби за права.

Якщо б ця дата співпадала з темрявою листопада або лютого, ймовірно, більше людей сприймали б її як символ боротьби за права. Наприклад, перенесення Дня захисту дітей з 1 червня на кінець осені привнесло акцент на питання захисту та прав, а не лише на морозиво та канікули. Проте, Міжнародний день боротьби за права жінок 8 березня не можна зрушити з місця, незважаючи на поширене бачення, що це свято має радянські корені. Справді, радянські елементи в ньому — тюльпани, корпоративи, грамоти — залишаються, але дискусії та марші, що відбуваються в усьому світі, свідчать про актуальність цих питань сьогодні.

Ось чому 8 березня вважається найбільш контроверсійним святом у році, яке викликає безліч непорозумінь. Цікаво спостерігати, як різні представники влади, політики, військові та члени спільнот намагаються балансувати між цими протиріччями. Вони прагнуть уникнути асоціацій із радянським минулим, водночас не бажаючи ображати тих, хто звик святкувати цей день.

Сьогодні ми можемо спостерігати безліч різноманітних привітань. Деякі з них підкреслюють внесок жінок у часи війни, зокрема їхню роботу в тилу та службу в армії. Інші ж святкують "день весни та кохання". Треті вітають представниць прекрасної статі, четверті акцентують увагу на боротьбі, а п'яті – на жіночій красі.

Як вирішити цю проблему — це дійсно складне питання. На мою думку, щоб уникнути відтворення радянських традицій, варто відновити 8 березня в його первісному значенні — як День боротьби за права жінок. Вітати прихід весни можна 1 березня, а вшанування жінок відповідно до їх соціального статусу може відбуватися в такі дні, як День захисниць, День матері, День вчительки, День медикині, а також День берегині для тих, хто цінує традиційні цінності.

Це питання, безумовно, пов'язане з політичними рішеннями. Схоже, що ситуація залишатиметься такою ще досить довго: одні святкуватимуть прихід весни, інші виходитимуть на акції протесту, треті ж боротимуться з проявами радянської спадщини, а політики будуть намагатися балансувати між цими різними поглядами, отримуючи свої вигоди. І так триватиме далі, адже поки діти в дитячих садках і школах продовжуватимуть робити вироби для своїх матерів не на День матері, а на 8 березня.