Николай Княжицкий: Рождество вдали от дома: почему беженцы стремятся вернуться? — Блоги | OBOZ.UA
Ежедневно тысячи украинских семей сталкиваются с трудным выбором: остаться за границей или вернуться на родину. Накануне праздников на западной границе образовались значительные пробки, в которых порой ожидали до пятидесяти автобусов.
Вот текст на оригинальном языке.
Протягом однієї доби кордон між Україною та Польщею перетнули 150 тисяч українців у обох напрямках, що стало новим рекордом.
Люди масово вирушали до своїх близьких: одні - до тих, хто змушений був емігрувати, інші - до тих, хто залишився на рідній землі. Різдво є найсімейнішим святом у році, і українці, особливо в умовах війни, як ніхто інший усвідомили цінність спокою та затишку, які агресор намагається відібрати.
Мільйони родин, яких війна розкидала по різних куточках світу, мріють в цей особливий день відчути Різдвяне диво разом і відновити хоча б частину спогадів про своє довоєнне життя. Багато з них планують повернутися додому з-за кордону. Скептики стверджують, що навіть після завершення конфлікту українці не повернуться на батьківщину. Проте я залишаюсь оптимістом. Адже навіть соціологічні дані вказують, що близько половини наших співвітчизників справді прагнуть залишити комфортну Європу і повернутися в Україну.
Чи зросте кількість українців, залежить від дій влади та її підходу до демографічної політики. Саме з цієї причини я вже третій рік поспіль займаюся цією проблемою і вживаю всіх зусиль, щоб мої конкретні пропозиції щодо повернення українців на батьківщину були почуті урядом.
Play Video
Туга за домом -- надзвичайно сильне почуття, і переважити його може хіба що страх за життя -- своє та своїх дітей. Але якщо цей страх зникне, то ні безробіття, ні навіть відсутність житла не зможуть зупинити тих, хто вирішить повернутися й обрати Україну.Такі приклади маємо вже зараз. В одному зі своїх фільмів я розповідав про Юлію Александрову, яка з трьома дітьми навесні 2022-го рятувалася в Польщі. Діти добре інтегрувалися в польське суспільство, а Юля знайшла чудову роботу за фахом. Проте кілька місяців тому вони вирішили повернутися до України -- страшенно сумували за чоловіком і батьком. Тепер сім'я разом святкує своє перше Різдво в Україні після вторгнення.
Спочатку все виглядало як справжня різдвяна історія: рідний дім ставав опорою в складні часи, діти веселилися, а батьки насолоджувалися щастям. Але з плином часу ситуація ускладнювалася — не стільки в матеріальному сенсі, скільки з психологічного боку. Юля помітила, як війна та постійний стрес вплинули на українців. Втрачене відчуття безтурботності поступилося місцем новій хвилі невмотивованої агресії. Додатково, безвідповідальна діяльність влади, численні корупційні скандали та цинічність лише погіршували залишки оптимізму.
Коли ми говоримо про повернення українців, то зазвичай акцентуємо на питаннях безпеки, житла та роботи. Це абсолютно правильно, адже це - базові потреби. Але я, наприклад, звертаю увагу на коментарі під моїми відео, де люди пишуть про менш очевидні, але не менш важливі речі -- такі як демократія, гідність і права людини. Це неможливо виміряти грошима чи вирішити державною програмою, адже це - про філософію поствоєнної України та її майбутньої влади.
Люди прагнуть повертатися в ті місця, де відчувають свою значимість та де їхня гідність знаходиться під захистом. Важливо, щоб не було безладдя з боку правоохоронних органів, а державні службовці проявляли чуйність. Саме з цієї причини в моєму Законопроєкті щодо основ демографічної політики я акцентую увагу на необхідності змін у самій державі: її сервісах та ідеологічних засадах.
Україна має перетворитися на справжню європейську націю, а не залишатися лише формальним учасником Європейського Союзу. Наші біженці стануть важливим ресурсом для майбутнього країни, адже за межами рідної землі вони отримали уявлення про те, як повинна функціонувати держава, що ставить інтереси своїх громадян на перше місце.
Юлія Александрова ділиться переживаннями свого сина Тимофія, який повернувшись до української школи, висловив своє обурення через відсутність поваги до дітей. Після навчання в Польщі він зрозумів, що таке справжнє ставлення до учнів та увага до їх потреб.
Юля розуміє, що проблема не лише у вчителях, які отримують мізерні зарплати й живуть у постійному стресі, як і більшість українців. Вона хоче, щоб після війни українці нарешті обрали адекватну владу -- як за професійними, так і за моральними якостями. І залишається оптимісткою.
Коли українці замислюються про перспективи наступного року, їх часто охоплюють почуття страху, невпевненості та тривоги. Ці емоції стали навіть більш помітними у порівнянні з минулим роком. Такі результати демонструє Всеукраїнське дослідження, проведене Фондом "Демініціативи" у партнерстві з соціологічною службою Центру Разумкова.
Однак найсуттєвіше те, що надію відчувають цілих 55% українців. У ці складні часи - це значна цифра. Саме це надихає вірити, що Україна зможе вистояти і здобути перемогу у боротьбі з агресором.
Бажаємо, щоб ваше Різдво стало затишним і сімейним, незалежно від того, де ви знаходитесь: в Україні чи за межами. Нехай це святкове диво подарує нам мир і перемогу для нашої країни.
Христос прийшов у світ. Хвалімо Його!
