Олександр Кірш: Погляд на економіку України в майбутньому – оптимістична перспектива -- Блоги | OBOZ.UA
Нагадую, що, за словами нашого президента, Трамп має на меті збільшити середню зарплату в Україні в три рази через значні американські інвестиції та створення необхідних економічних умов. Це є складовою його мирного плану.
Для іноземних компаній, які продають товари за міжнародними цінами, навіть утричі більша українська заробітна плата при доволі високій якості праці не є суттєвою, особливо з урахуванням очікуваних податкових преференцій для великих інвесторів.
Наприклад, наша потрійна середня виявляється більш ніж удвічі меншою за мінімальну зарплату в найбідніших кантонах Швейцарії. МІНІМАЛЬНУ!!!
Але хто буде працювати? Як повідомив Уповноважений ВРУ з прав людини Дмитро Лубінець, 11 мільйонів громадян України поїхали за кордон.
Згідно з інформацією, наданою Міністерством соціальної політики, прогнозується, що до 2050 року чисельність населення України зменшиться до 25 мільйонів осіб. Це зменшення зумовлене не лише втратами через збройні конфлікти, а й відсутністю повернення біженців після війни, подальшою еміграцією та іншими сучасними демографічними чинниками, такими як вікові показники, рівень народжуваності та смертності.
Між іншим, активно називають і найреальніші невибагливі країни, що мають стати джерелами необхідної нам трудової міграції (але - для настільки ж невибагливих роботодавців!!!), якщо європейського Сходу для цього не вистачатиме.
Найчастіше згадуються країни Азії, зокрема Бангладеш (іноді навіть частіше, ніж майже півтора мільярдна Індія), а також Індія, Пакистан і африканські держави – Кенія та Ефіопія. Набагато рідше на увагу потрапляють такі азійські країни, як Непал, М'янма, Таїланд, Лаос та Камбоджа, а також латиноамериканські – Колумбія і Гватемала.
Хочу наголосити, що враховуючи абсолютно різні традиційні демографічні характеристики країн-"донорів" (мовиться про трудову, а не фінансову сферу), з часом кількість поважних запрошених гостей у нас значно перевищить чисельність сучасних націй України.
Для інвесторів тут, безумовно, важливі не бенгальці та подібні, а професійно підготовлені українці.
Тож краще б, звичайно, якщо б поверталися свої, але ж кожен, хто вже встиг адаптуватися за кордоном, без зайвих сантиментів обере собі країну за смаком, а тому Україні ще доведеться для гідної конкуренції ретельно підготуватися.
От Рада, глядячи наперед, вже й схвалила (наразі прийнявши за основу) законопроєкти, згідно з якими для стимулювання капітальних інвестицій у нові - чи вже існуючі! - підприємства їх можна буде повернути через зниження податків - на прибуток, ПДВ з імпорту, імпортного мита, податків на майно й земельного.
У цьому контексті, інвестиції в капітал, що коливаються від 100 тисяч до 1 мільйона євро, від 1 до 20 мільйонів та від 20 до 50 мільйонів, будуть приносити повернення через податкові пільги у розмірі 70%, 50% і 30% відповідно.
Дехто звик нарікати: мовляв, існують пільги для олігархів! Але не варто нарікати: держава обіцяє поділитися тим, чого наразі немає, і без стимулювання це просто не з’явиться! Ні інвестицій у мільйонах євро (як власних, так і іноземних), ні податкових надходжень, що сприятимуть економічному зростанню та створенню нових робочих місць!
Те, що нарешті почали усвідомлювати важливість логіки "надати пільги, щоб це з'явилося", може стати нашим шансом. Завдяки цим змінам та залученим інвестиціям в Україні можуть з'явитися не лише нові робочі місця, але й суттєво вищі заробітні плати. Тобто, для українців, а не для іноземців.
У такій ситуації виникнуть також економічні умови для протидії Міжнародному валютному фонду, який наполягає на ліквідації спрощеного оподаткування з 2027 року. При цьому, все, що старе, яким би воно не було на той момент, уряд встигне ухвалити з цього питання, але згодом з радістю скасує.
Таким чином, нові емігранти не зможуть вирушити за межі країни, а ті, хто вже знайшов там своє місце, матимуть можливість повернутися додому.
