Ольга Айвазовська: Демократії необхідно буде захищати свої позиції — навіть після закінчення війни — Вибори та медіа
Ми всі пережили дуже страшну зиму без тепла, світла та можливості закрити базові потреби звичайної людини у 21 сторіччі. Причиною є російська агресія, але фактором залишається також інфантильне переконання, що найгіршого сценарію з нами не може трапитись, бо ми не заслуговуємо на нього. Втім, наше позитивне мислення не ізолює нас від стратегічних цілей РФ знищити українську державність через виснаження українського суспільства в довгій та незаконній війні. Противагою повинна стати диверсифікація ризиків, сильна оборона та управлінська майстерність. Росія нищить щороку нашу енергетичну інфраструктуру, бо це може допомогти їй реалізувати хоча б частково власні цілі, а також тому, що вона може це робити через наявні сили і засоби.
У цьому я вбачаю чітку паралель із процесом політичного відновлення після війни. Якщо в енергетичній сфері йдеться про серйозний дискомфорт і виснаження, то в контексті політичних процесів і виборів після війни важливими є питання легітимності та ризик втрати суб'єктності. Тому будь-які помилки через недостатню підготовленість системи або її неефективну адаптацію до викликів повоєнного часу можуть мати катастрофічні наслідки. Ми не маємо права ризикувати нашим майбутнім, наче у нас є безліч життів або кілька Україн.
Виборчий процес безсумнівно стане об'єктом атаки з боку країни-агресора. Також українське суспільство, яке прагне самовираження і справедливості, може виявитися неготовим до популістських маніпуляцій та тонко спланованих кампаній російських фахівців, спрямованих на розкол та поляризацію. Тут постає запитання до нас, виборців: чи зможемо ми відрізнити популістів від справжніх державників, помилки від злочинів, та відрізнити потребу в справедливості від бажання помсти за роки, втрачені через війну, які вже ніколи не повернуться? Центральній виборчій комісії, органам влади, які мають певні обов'язки в цьому процесі, та суспільству важливо почати підготовку до перших виборів після війни так само завчасно, як майбутні олімпійські чемпіони розпочинають свої тренування.
Будемо відверті: за останні п'ять років без виборчих кампаній наша система значно деградувала і втратила свою силу. Водночас, світ навколо нас вже стикається з новими викликами у вигляді використання штучного інтелекту на виборах, криптовалют, російських інформаційно-пропагандистських кампаній, кібератак і діпфейків. Ці явища спираються на страхи та переживання виборців, які виникають через глобальні та локальні кризи безпеки. Хоча можна стверджувати, що досвід війни надав Україні певну стійкість до цих проблем, реальність виявляється дещо іншою. Ми стали надто чутливими, адже навіть найменший політичний подразник викликає сильні емоційні реакції. Наразі ми не маємо чіткої картини щодо кількості українців, що проживають в країні, щоб сформувати актуальні списки виборців, а також не знаємо, якими будуть їхні життєві шляхи в умовах тривалої війни протягом наступних 3-5 років.
ОПОРА відстоювала послідовно позицію, що вибори під час активної фази конфлікту не можуть бути добре організованими та конкурентними, а фіктивна фасадна демократія потрібна лише автократам. Я часто чула неодноразово, що ніхто від України не завищуватиме очікувань щодо якості та демократичності перших повоєнних виборів. Відверто, це мене завжди шокувало. Україна має сталу демократичну практику, а суспільство - прагне до високих стандартів участі у врядуванні, тому і всі до однієї мирні революції часів відновлення незалежності відбувались лише через запит на справжні, а не імітовані права, або через прагнення справедливості.
Сталість та стійкість системи майбутньої України може бути забезпечена її остаточною інтеграцією до ЄС з копенгагенськими стандартами, повагою до прав людини, верховенством права та демократичним устроєм. Демократії досі не воюють між собою, але демократіям доводиться воювати за себе. Тому створення парламентської робочої групи у грудні 2025 року, яка працює над законодавчою рамкою для транзитних виборів хоч була стимулювана мирними перемовинами, повинна продовжувати свою роботу з урахуванням всіх зобов'язань України перед ЄС та власним суспільством. Дорожня карта сталості демократичних інститутів та прогрес у реалізації заходів спільно визначених між Києвом та Брюсселем - безпрограшна траєкторія реформ в цій сфері. Є великий ризик, що група, яка напрацювала близько 65% законопроєкту про перехідні вибори втратить свою динаміку на фоні нових війн, менш активних перемовин та інших криз, які наближаються. Тут рішення повинно бути простим та раціональним: ми впливаємо на те, на що вливаємо і контролюємо не Ормузьку протоку, чи ціни на нафту, а власний прогрес в реформах. Тому докладання здорових зусиль тут буде безпрограшною стратегією.
Опора — це організація, що була створена поколінням активістів Помаранчевої революції, молодими людьми, які боролися проти фальсифікацій на президентських виборах 2004 року. Незважаючи на свій поважний вік, ми продовжуємо мати багато енергії та свіжих ідей, адже відчуття місії підтримує нас у постійному русі вперед. Питання справедливих, вільних і безпечних перших виборів після війни є надзвичайно важливим для кожного з нас. Я часто наголошую своїм колегам, що, можливо, саме це є причиною, чому ми досі працюємо разом.
Тож Україна точно виграє, якщо політичне право кожного та кожної буде належним чином захищеним, вибори підготовленими, а політики будуть, не зважаючи на втому, пам'ятати про державотворчу місію. Якщо взяти собі права людини за основну ціннісну рамку, то парламентарі дуже оперативно та ефективно впораються з усім спектром так званих "політичних питань", а більшість технічних та процедурних ми досить успішно проходимо.
