ООН офіційно визнала Росію агресором: чи сприятиме це звільненню полонених з кремлівських тюрем?
Нагадаю, цього тижня, Генасамблея ООН ухвалила резолюцію щодо порушень прав людини окупаційною владою на тимчасово окупованих територіях України, включно з Кримом та Севастополем.
Аналітичні резолюції подібного роду приймаються щорічно з 2016 року. Однак цього разу особливу увагу було приділено тому, що Росія визнана країною-агресором. Які наслідки може мати це рішення в майбутньому? Яким чином це може вплинути на звільнення полонених, які перебувають у руках Кремля? Про це розповість Євген Лесной.
Викрадені діти, псевдосуди над українцями: і цивільними, і військовослужбовцями. Затримання громадян з проукраїнською позицією, катування у підвалах. Усе це від самого початку повномасштабного вторгнення і до сьогодні відбувається на тимчасово окупованих територіях України. Це підтверджують численні історії тих, хто пережив тортури.
Олена Наумова, мешканка Херсона:
Коли до нас увірвалися двоє окупантів без балаклав, один з них раптом закричав: "А, ось вона!" і вдарив мене своєю рукою. Ви знаєте, я не витримала і заплакала від шоку.
Олена Наумова працює вихователькою у дитячому садку. Вона мала змогу на власному досвіді відчути всю "братерську любов" російських визволителів.
Олена Наумова, мешканка Херсона:
Те, що назавжди залишилося в моїй пам'яті, - це досвід, який я ніколи не забуду. Мені скотчем зв'язали руки та ноги, під'єднали дроти до ліктів, а на пальці наділи клеми. Я в сльозах запитував, що це за дроти, чому так? Вони відповіли: "Зараз ти будеш телефонувати своєму Зеленському". Цю процедуру всі називали "Дзвінок Зеленського".
Згідно з різними джерелами, Росія незаконно затримує від 10 до 20 тисяч українських цивільних осіб. Серед них є й кримчани, які з 2014 року продовжують свій беззбройний опір агресору.
Ольга Скрипник, лідерка Кримської правозахисної організації:
Для багатьох людей це, все ще, залишається практично невідомою проблемою: Росія утримує цивільних осіб у полоні. Зараз у цьому контексті з'явилися нові імена, серед яких, зокрема, Олег Приходько, український активіст. Також варто згадати кримськотатарських активістів Сиран Цалієва і Османа Рюхмєтова, які приєдналися до списку.
Окрема і надзвичайно тривожна тема – це викрадення дітей з України. Правозахисники зазначають, що цей злочин є одним з проявів геноциду. Відповідно до інформації, наданої Офісом Президента, з початку повномасштабного вторгнення російські війська вивезли до Росії щонайменше 20 тисяч дітей. На жаль, навіть високопосадові особи країни-агресора беруть участь у цьому кіднепінгу.
Олена Луньова, директорка з адвокації Центру прав людини ZMINA.
Вони вчиняють злочини проти дітей в умовах війни. Наші діти – депортовані, зараз вони в Росії. Погане завжди потрібно називати поганим.
Ольга Скрипник, лідерка Кримської правозахисної організації:
Наступним кроком є мілітаризація молоді, адже це настільки серйозний злочин, що Росія фактично перетворює дітей на окупованих територіях на свій мобілізаційний резерв.
Цього тижня Генеральна асамблея ООН прийняла резолюцію, що стосується порушень прав людини на територіях, які тимчасово перебувають під окупацією, і закликала Росію до виведення своїх військових.
Ерік Кучеренко, спеціаліст у сфері міжнародного права:
Ця резолюція фокусується на порушеннях прав людини в тимчасово окупованих районах Автономної Республіки Крим та міста Севастополь. Це має велике значення, оскільки документ нагадує міжнародному співтовариству про окупацію Криму, що триває з 2014 року. Важливо зазначити, що подібні резолюції приймаються щорічно починаючи з 2016 року.
З того часу число країн, які надають підтримку Україні, зросло.
Ерік Кучеренко, спеціаліст у сфері міжнародного права:
Якщо порівняти з 2016 роком, то тоді резолюцію підтримали 73 країни. У цьому році її вже підтримали 80 держав, що свідчить про поступове зростання міжнародної підтримки України.
Однак рішення Генеральної асамблеї ООН не має безпосереднього впливу на країну, яка здійснює агресію. Це пов'язано з тим, що Росія, будучи однією з країн-основоположниць цього міжнародного органу, володіє правом вето.
Ерік Кучеренко, спеціаліст у сфері міжнародного права:
Російська сторона перешкоджає будь-яким спробам ухвалити рішення, тому не слід розраховувати на те, що ООН зможе запропонувати розв'язання конфлікту.
Олена Луньова, директорка з адвокації Центру прав людини ZMINA.
Ми бачимо, що, на жаль, та архітектура забезпечення прав людини й безпеки, яка виникла після Другої світової війни, вона поставлена такими країнами, як росія, під сумнів, тому що, очевидно, ця архітектура не будувалася на випадок, коли член Ради безпеки ООН буде сам здійснювати збройну агресію.
Навіть незважаючи на явні сумніви в українському суспільстві стосовно ефективності рішень ООН і самої Організації Об'єднаних Націй, експерти вважають, що такі резолюції є вкрай важливими.
Ольга Скрипник, лідерка Кримської правозахисної організації:
Якщо ООН на рівні Генеральної Асамблеї досі засуджує агресію і досі каже про те, що росія винна в цих злочинах, значить у нас це все одно важливий аргумент, щоб, як мінімум, підтримка України продовжилась. Далі теж з таких практичних вимірів - це, наприклад, гуманітарна допомога, яка надається ООН.
Неабиякою підтримкою для України є резолюція ООН зараз, коли весь світ наголошує на неминучості перемовин з росією. Адже цей документ чітко визначає, хто насправді агресор у російсько-українській війні.
Олена Луньова, директорка з адвокації Центру прав людини ZMINA.
І для нас дуже важливо, що там, по-перше, ми почули про цю загарбницьку війну, загарбницьку війну як поняття, яке дуже різке насправді таке для дипломатії. По-друге, ми побачили ще раз про вимоги, про підтвердження територіальної цілісності України.
Ерік Кучеренко, спеціаліст у сфері міжнародного права:
Коли ми надалі будемо проводити переговори з нашими союзниками або, можливо, навіть із країною-агресором, і на нас чинитимуть тиск щодо юридичного відмовлення від наших земель, ми зможемо послатися на цю резолюцію.
Активісти з правозахисту підкреслюють, що для України в даний момент кожен дипломатичний крок і кожна можливість виступити на міжнародному рівні є надзвичайно важливими для представлення своєї позиції. І нехтувати цими можливостями не слід.
