Остаточна ін'єкція перед звільненням: в Казахстані реалізували наказ про хімічну кастрацію. Чи будуть діти під захистом?

Починаючи з 17 жовтня 2025 року, в Казахстані вступають у силу нові правила, що регулюють застосування примусових медичних заходів. Згідно з цими змінами, особи, які були засуджені за сексуальні злочини проти дітей, можуть отримувати ін'єкції для зменшення сексуального потягу за шість місяців до їх звільнення.

Це не просто "автоматичний" процес — для його реалізації необхідно судове рішення і участь медичних фахівців. Проте тепер можливість примусової хімічної терапії визначена більш чітко та отримала конкретні терміни для виконання.

Процес виглядає наступним чином: адміністрація виправної колонії готує справу за рік до завершення терміну покарання, після чого суд призначає психіатричну експертизу. Ця експертиза має на меті оцінити ризик рецидиву та психічний стан засудженої особи. У випадку, якщо висновки фахівців підтверджують можливість повторного злочину, суд може ухвалити рішення про призначення гормональних препаратів, які знижують лібідо. Цю процедуру проводитимуть у виправному закладі або, якщо засуджений знаходиться на пробації, у амбулаторній клініці, за обов'язкової участі психіатра.

Офіційні зміни також включають винятки: особи з серйозними психічними розладами не підлягають хімічній кастрації, натомість для них можуть бути застосовані інші медичні процедури. Ці правила стосуються повнолітніх осіб (старше 18 років), яких визнано винними у сексуальних злочинах стосовно неповнолітніх. На перший погляд, це виглядає як "система з комбінацією" судового контролю та медичних заходів; однак на практиці такі ініціативи завжди викликають безліч етичних і правових питань.

Головне питання полягає в тому, чи виконує це функцію запобігання, чи ж стає інструментом покарання, не забезпечуючи належної превенції. Деякі країни вже намагалися впроваджувати подібні норми, проте активісти та експерти висловлюють обурення: вони підкреслюють ризики порушення прав людини, сумніви в науковій обґрунтованості тривалості та ефективності хімічної терапії як "остаточного рішення", а також моральні проблеми, пов'язані з примусовим лікуванням. У світі вже відбулися жваві дебати — від критики з боку міжнародних правозахисників до випадків, коли медичні працівники відмовлялися брати участь у таких ініціативах.

Порівняння з іншими державами свідчить про те, що деякі уряди вважають хімічну кастрацію ефективним інструментом для швидкого реагування на зростаючу кількість злочинів проти дітей. Водночас інші країни обирають більш комплексний підхід, який включає посилення судового контролю, реабілітаційні програми, моніторинг ситуації та профілактичну роботу. Критики підкреслюють, що без системних реформ у правоохоронній та судовій сферах, поліпшення умов для допиту постраждалих, захисту дітей та підтримки сімей, навіть такі "примусові заходи" можуть залишитися лише символічним актом помсти, а не справжнім захистом суспільства.

Що слід врахувати читачеві: нові правила вже отримали технічне затвердження (наказ Міністерства охорони здоров'я від 1 жовтня 2025 року), але їхнє впровадження – це окрема тема. Воно залежить від готовності медичних установ і наявності якісних психіатричних експертиз, а також від ризиків, що такі ініціативи можуть бути використані для тиску або зловживань. Отже, півроку до звільнення – це не просто термін для виконання програми, а можливість для відкритої суспільної дискусії про те, як забезпечити безпеку дітей, не порушуючи їхніх основних прав.

Нагадуємо, що найбільш поширеними об'єктами зради партнерів є колеги, сусіди або давні знайомі.

Раніше ми інформували, що протягом 50 років людина чекала на виконання смертного вироку за злочин, який не скоювала: невинного засудженого виправдали і звільнили з ув'язнення.