Замість акцентування на поширенні демократії, основною метою є отримання прибутку: NYT про нову Стратегію національної безпеки США.

Вона акцентує увагу на країні, яка орієнтована на підтримку бізнесу та обмеження міграції, замість того, щоб протистояти авторитарним режимам.

Латиноамериканські держави повинні надавати контракти американським підприємствам без проведення конкурсів. Тайвань є важливим лише в контексті виробництва напівпровідників та морських маршрутів. Також варто утриматися від "настанов" для заможних монархій Перської затоки.

Світ, описаний у цьому документі, є простором, в якому Сполучені Штати можуть застосовувати свою потужну силу для отримання фінансових вигод, зазначає The New York Times.

Протягом року президент Трамп виявляв намір у випадку обрання на другий термін наполягати на вигодах для американських компаній від країн з менш розвиненими економіками. Проте в четвер його команда офіційно закріпила цей підхід як основу зовнішньої політики, представивши давно очікуване оновлення національних безпекових цілей.

Документ, відомий як Стратегія національної безпеки, описує світ, у якому американські інтереси значно вужчі, ніж їх трактували попередні адміністрації -- навіть перша каденція самого Трампа. Зникло звичне уявлення про США як про глобальну силу свободи -- його витіснила держава, що зосереджена на стримуванні міграції та уникає оцінювати авторитарні режими, натомість розглядаючи їх як джерела фінансової вигоди.

"Ми бажаємо встановити позитивні та мирні торговельні стосунки з народами планети, -- зазначено в документі, -- без примусу до впровадження демократичних або інших соціальних змін, які радикально відрізняються від їхніх звичаїв і історичних контекстів."

На відміну від цього, Стратегія національної безпеки, представлена під час першого терміну президента Трампа, характеризувала глобальну ситуацію як боротьбу між прихильниками авторитарних режимів та адептами вільних суспільств.

Стратегія не має юридичної сили, і ряд аналітиків попереджає, що не слід розглядати її як однозначний прогноз щодо майбутніх кроків, враховуючи непередбачуваність особистості Трампа.

Але її оприлюднення, яке зазвичай відбувається лише раз за каденцію, є показовим: у момент, коли всередині Республіканської партії тривають дебати щодо політики США на Близькому Сході, у відносинах з Росією, Китаєм та іншими країнами, документ демонструє консолідацію навколо відмови від військових втручань і пріоритету комерційних вигод.

У коментарі Ден Колдуелл, колишній старший радник міністра оборони Піта Гегсета, який виступає за військову стриманість, назвав стратегію "справжнім розривом із провальною двопартійною зовнішньою політикою після завершення холодної війни".

"Досі нашу зовнішню політику формували ілюзії — ілюзії про місце Америки у світі, про наші інтереси та про можливості, які можна реалізувати з допомогою військової сили," — зазначив він. — "В цьому контексті цей документ є реалістичним."

Стратегія підкреслює вже добре відомі антипатії Трампа до ліберальних урядів Європи та його готовність ігнорувати порушення прав людини — як це сталося, коли він зробив нещодавній коментар "таке трапляється" стосовно вбивства й розчленування журналіста The Washington Post саудівськими агентами у 2018 році. Голова комітету з міжнародних справ Палати представників Грегорі Мікс охарактеризував цей документ як "знецінення десятиліть ціннісного лідерства США на користь цинічного і безпринципного підходу".

Стратегія представляє Європу як територію, що піддається "цивілізаційному занепаду" внаслідок міграційних процесів та політики домінуючих урядів. Вона обіцяє підтримку "сили опору" цим урядам і підкреслює, що вони "порушують базові принципи демократії, придушуючи голоси опозиції".

Ця позиція викликала різку реакцію європейських політиків. Колишній прем'єр Швеції Карл Більдт написав, що документ "ставить США по праву руку від крайніх правих в Європі".

Поза межами Європи, цей документ відходить від усталеної американської практики, яка наділяє демократію статусом цінності, що потребує захисту. Ізраїль та Тайвань — дві демократичні країни, чиєю безпекою США традиційно опікуються — представлено не як партнери за спільними цінностями, а як ключові економічні гравці у своїх відповідних регіонах.

У документі Близький Схід охарактеризовано як "джерело та мету міжнародних інвестицій". Стратегія закликає до завершення невдалого американського експерименту, який полягає у нав'язуванні цих країнам – зокрема, монархіям Перської затоки – відмови від їх традиційних та історичних форм управління.

У Латинській Америці Сполучені Штати, згідно з новим документом, "відновлять та підтримуватимуть принципи Доктрини Монро" з метою відновлення свого впливу в цьому регіоні. Американські дипломати повинні зосередитися на "значних бізнес-можливостях, зокрема на великих державних контрактах".

Стратегія практично не містить деталей про позицію адміністрації стосовно потенційного удару по Венесуелі. Хоча в ній підкреслюється "схильність до ненападу", водночас зазначається, що американські військові сили будуть переміщені в Латинську Америку "з метою реагування на термінові загрози в нашому регіоні".

Колдуелл відмітив, що численні прихильники концепції "Америка понад усе" висловлюють занепокоєння щодо можливості війни, спрямованої на зміну режиму у Венесуелі.

"Проте те, що зараз відбувається у Венесуелі та в нашій частині світу, має привертати значно більше уваги, ніж питання контролю над Донбасом," -- зазначив він.

Стратегія також обережніше формулює питання глобальної конкуренції, ніж попередні адміністрації. У ній немає жодної згадки про тезу зі стратегії 2017 року: "Китай і Росія прагнуть сформувати світ, ворожий до американських цінностей та інтересів".

Не вказуючи Росію як ворога, документ підкреслює, що "термінове завершення конфлікту в Україні" є "основним інтересом Сполучених Штатів". В ньому також зазначається, що метою цього мирного процесу є "відновлення стратегічної стабільності у відносинах із Росією" та гарантування "існування України як самостійної держави".

Китай постає як суперник, проте переважно в контексті економіки. У документі підкреслюється, що необхідно уникнути конфлікту за Тайвань через його "серйозні наслідки для американської економіки". Також висловлюється заклик до "справжньо взаємовигідних економічних зв'язків із Пекіном", що відображає торгове перемир'я, укладене Трампом і Сі Цзіньпіном у жовтні.

Джонатан Цзін, представник Ради національної безпеки при адміністрації Джо Байдена, зазначив, що нова стратегія "дозволяє Пекіну відчути себе значно більш впевненою, ніж у минулі часи". Він також вважає, що акцент на Латинській Америці буде сприйнятий Китаєм з певним полегшенням.