Вшановуючи пам'ять Героя України, командира "Правого сектору" Тараса Бобанича, відомого під позивним "Хаммер".

Він став одним з перших добровольців у 2014 році і віддав своє життя під час великої війни, коли намагався захистити відхід своїх товаришів.

"Хаммер" брав участь у бойових діях під час битв за Піски, Донецький аеропорт, Мар'їнку та Авдіївку, а також воював на Світлодарській дузі. Після початку повномасштабного вторгнення він захищав території Київщини, Харківщини та Луганщини.

Тарас з'явився на світ 15 березня 1989 року в місті Трускавець, що розташоване в Львівській області. У 2006 році він завершив навчання в Стрийській загальноосвітній школі № 9, а в 2011-му отримав диплом юридичного факультету Львівського державного університету внутрішніх справ, спеціалізуючись на правознавстві. Після цього він почав свою кар'єру в одній з юридичних компаній.

Із самого дитинства мене захоплювала історія боротьби українського народу за власну державність, і я активно брав участь у патріотичних заходах. З 2007 року я став частиною вуличного правого руху на Львівщині, де організовував акції національно-просвітницького характеру. Восени 2013 року я приєднався до "Правого сектору" і незабаром очолив Львівський обласний осередок цієї організації.

Як лідер проявив себе під час Революції Гідності. У 2014 році Тарас пішов добровольцем і став командиром 2-го запасного батальйону ДУК "Правий сектор". А у листопаді 2019 року його призначили заступником Командира ДУК "Правий сектор" з питань діяльності резервних підрозділів.

- Тарас був особливим: думав від серця, говорив душею, чинив власним буттям. Завжди стояв на трьох стовпах - цінності людського життя, глибокій шані до родинних цінностей й безмежній повазі до традиції. Відданий ідеї Воїн з неосяжним внутрішнім світом. Він любив поезії та цитував філософів - справжній шляхетний Лицар, Україна для якого була понад усе, - йдеться в дописі "Правого сектору" у Фейсбуці.

Він також брав участь у бойових діях як частина 1-ї окремої штурмової роти під керівництвом Дмитра "Да Вінчі" Коцюбайла.

У 2015 році Тарас виступив одним з організаторів ініціативи "Громадянська блокада Криму", що передбачала торговельну блокаду адміністративного кордону з тимчасово анексованим Кримом.

2-й батальйон ДУК, під керівництвом якого він знаходився, брав участь у бойових діях на Київщині, а також в Ізюмському напрямку і поблизу Попасної після початку великої війни.

На думку Уляни Кузик, начальника рекрутингу штабу 67-ї ОМБр, Тарас відігравав роль батька для своїх товаришів по службі.

Тарас постійно виходив з хлопцями на позиції, намагаючись захистити їх від ворожих атак. Він завжди прагнув убезпечити всіх нас — побратимів і посестер — дбаючи про кожного, хвилюючись і підтримуючи, - згадує Кузик.

Тарас Бобанич загинув 8 квітня 2022 року біля села Вірнопілля Харківської області. Він прикрив відхід своїх побратимів, які потрапили під танковий обстріл.

Борець віднайшов мир на Полі слави Личаківського цвинтаря у Львові.

24 серпня 2022 року Президент України присвоїв Тарасу Бобаничу звання Героя України з удостоєнням ордена "Золота Зірка" (посмертно). Воїн, зокрема, нагороджений медаллю "За оборону Авдіївки", медаллю ДУК "Правий сектор" "За відданість боротьбі", орденом "Лицарський хрест добровольця".

Вулиці у Львові, Харкові та Яготині Київської області носять ім'я Тараса Бобанича. Крім того, його ім'я присвоєно 2-му стрілецькому батальйону 67-ї окремої механізованої бригади.

У самому центрі Стрия з'явилася іменна алея на честь Тараса Бобанича, а також була встановлена пам'ятна дошка на фасаді його рідної школи. Крім того, пам'ятні дошки були встановлені на будівлі за адресою вулиця Соборності, № 5 у Полтаві, а також на фасадах головного корпусу та Інституту права Львівського університету внутрішніх справ. У Стрийській школі мистецтв, де Тарас навчався в класі гітари, відкрили також мурал, присвячений його пам'яті.

На початку 2025 року був представлений документальний фільм "Тарас "Хамер" Бобанич - у фокусі". Продюсером і ініціатором цього проекту виступив військовий журналіст та доброволець Михайло Ухман.

Я працював над документальним фільмом, тоді як Тарас вже брав участь у бойових діях. Я знаходився на Мар'їнському фронті, а він - на Авдіївському. Він дзвонив мені вранці і запитував: "Михайле, що ти сьогодні зробив для України?". Я відповідав: "Тільки прокинувся, ще нічого не встиг здійснити". А він зі сміливістю повідомляв: "А я вже впорався з двома окупантами", - ділився спогадами Ухман.

Максим Козицький, голова Львівської обласної військової адміністрації, підкреслив, що Тарас Бобанич був тією особистістю, яка здатна змінювати суспільство: "Він ніколи не ставив свої інтереси на перше місце, завжди турбувався про своїх товаришів, говорив про Україну та її цінності. Саме такі люди вносять зміни в наше суспільство, хоча іноді це може коштувати їм життя. Він зробив багато для виховання патріотизму серед молоді. Його життя було прикладом Лідера, а смерть — символом Героя".

Слава і честь Герою!

Зображення: Сторінка у Фейсбуці Тараса Бобанича, 67-ма окрема механізована бригада Збройних Сил України, сторінка Андрія Стемпіцького, Львівська обласна військова адміністрація, Стрийська міська рада.

За матеріалами: 67 окрема механізована бригада ЗСУ, Трускавецька міська рада, Меморіал. Платформа пам'яті

Підготовлено Українським національним агентством Укрінформ спільно з Українським інститутом національної памʼяті та онлайн-медіа Міністерства оборони України АрміяInform